Ухвала суду № 39319643, 17.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.Справа № 816/1267/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. дудка О.А.

представника позивача Пасюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014р. по справі № 816/1267/14

за позовом Приватного підприємства "Прайм-Груп"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 р. позов ПП "Прайм-Груп" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.03.2014 року № 0001072201/374.

Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішення, подала апеляційну скаргу, в якій простить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на не вірне застосування судом норм матеріального права, не вірне надання оцінки доказам, що привело до неправильного вирішення справи.

ПП "Прайм-Груп" (далі-позивач) подало заперечення проти апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин неявки до суду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги,заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на підставі договору поставки № 08/05 від 08.05.2013 р. ПП "Прайм-Груп" (Покупець) придбано у ПП "Титан-Кремінь" (Продавець) товар - Бензин А-80 (а.с.23).

Підтвердженням факту придбання товару, а також реальності господарської операції, є належним чином складені первинні документи: договор купівлі-продажу; видаткові накладні; с податкові накладні; банківські виписки про здійснення повної оплати за вказаними договорами , платіжні доручення. (а.с. 24-27, 98).

Відвантаження та доставка товару до позивача здійснено за його власний рахунок транспортом залученого перевізника - ФОП ОСОБА_2, на підставі договору про надання послуг перевезення № 7 від 14.02.2013 р., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківською випискою , товарно-транспортними накладними. (а.с. 28-30).

Перевізник ФОП ОСОБА_2 має ліцензію Мінтрансзв'язку № НОМЕР_1 на перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом (а.с. 103).

Товар, отримано позивачем 08.05.2014 р., та оприбутковано в бухгалтерському обліку по рахункам 281, 631 , що підтверджується картками відповідних рахунків за травень 2013 р. (а.с. 99-102).

Придбаний товар використано позивачем в господарській діяльності, а саме здійснено його подальший продаж ТОВ " Племзавод "Либомирівка", згідно договору поставки № 03/05 від 03.05.2013 р. шляхом поставки його в с. Затишне, ДПДГ " Руна", відповідно до умов договору, що підтверджується копією договору поставки № 03/05 від 03.05.2013 р., бухгалтерськими документами, карткою проводки (а.с. 31-35, 101-102).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

Станом на час проведення господарських операцій позивач та його контрагент були платниками ПДВ, мали повний обсяг правосуб'єктності.

ПДВ, сплачений в ціні отриманого товару, позивачем віднесено на податковий кредит травня 2013 р.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем доведено факт отримання ним товару на умовах договору поставки № 08/05 від 08.05.2013 р. , підтверджено наявність господарського змісту та результатів проведених операцій.

Надана позивачем податкова накладна не містить недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності ТМЦ у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.

Твердження відповідача на відсутність у позивача доказів фізичного переміщення товару спростовується матеріалами справи, а саме наявними ТТН по формі 1-ТТН, договором про надання послуг перевезення.

Тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що господарські операції позивача мали товарний зміст, оскільки викликали зміни в структурі активів позивача та підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

З таких умов, формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по відносинам з ПП "Титан-Кремінь" є правомірним.

Доводи апеляційної скарги щодо безтоварності господарської операції з посиланням на акт про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП "Титан-Кремінь" від 20.12.2013 р. № 5666/16-03-22-02-12/37812812 , колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду про здійснення господарської операції між позивачем та ПП " Титан-Кремінь" (а.с. 51-64).

Судом вірно зазначено про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства.

Судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Акт податкової перевірки контрагента позивача не є належним і достатнім доказом безтоварності (нереальності, нікчемності) господарських операцій позивача.

Формування податкового кредиту позивачем є правомірним, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як встановлено судовим розглядом, позивач здійснив реальні операції, придбав ТМЦ, оплатив товар та використав у господарській діяльності, має первинні документи, складені з дотриманням вимог законодавства, а тому правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними у відповідний звітній період.

Відповідачем не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання угоди № 08/05 від 08.05.2013 р. недійсною, удаваною, фіктивною, не наведено підстав та доказів, з якими ст. 228 ЦК України пов'язує нікчемність правочину.

Відповідачем також не надано вироків про притягнення до відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагента за неправомірні дії, вчинені при укладенні (виконанні) відповідних операцій травня 2013 р.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження висновків податкової перевірки про безтоварність операцій позивача податковим органом не надано.

З урахуванням наведеного, слід погодитись з висновками суду першої інстанції про безпідставність збільшення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та призначення штрафних санкцій. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини по справі, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014р. по справі № 816/1267/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.

Повний текст судового рішення виготовлено 20.06.2014р.