Ухвала суду № 39317084, 27.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р. Справа № 876/12929/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Федульова О.В.,

представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Підприємство «Турист» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким просило: визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість , податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» за весь період діяльності; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.07.2013 року № 0000602210, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 199553,00 грн. за основним платежем без застосування штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000612210, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 298316,00 грн., з них 238653,00 грн. основний платіж та 59663,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львові Головного управління Міндоходів Львівської області від 10.07.2013 року № 0000602210 та № 0000612210; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що господарські операції ТзОВ «Підприємство «Турист» з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення цих господарських операцій, а також факту використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності. Також Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивача жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Крім того, суд не взяв до уваги доводи позивача в частині визнання протиправними та незаконними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», оскільки такі доводи представником позивача в судовому засіданні не підтримані, належних та допустимих доказів на їх обґрунтування не надано. Тому, на думку суду, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Постанову в частині задоволення позову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при проведенні перевірки ТзОВ «Підприємство «Турист» використано акти перевірок податковими органами контрагентів позивача ТОВ «Гарант Буд Сервіс» та ТОВ «Інтеграл Ай Ті», якими встановлено відсутність наявності у таких складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування, що свідчить про відсутність здійснення реальності здійснення господарських операцій з позивачем. Надані до перевірки позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій позивача зі своїми контрагентами.

Постанова в частині відмови у задоволенні позову не оскаржена і під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, не встановлено, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

12-18.06.2013 року працівники Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провели позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Підприємство «Турист» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» за весь період діяльності, за результатами якої складено акт від 26.06.2013 року № 1107/22-40/23959053.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог: пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, а саме завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2-4 квартали 2011 року у сумі 1362685,00 грн. в результаті реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних в ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», по яких доведено факт нереальності їх здійснення, та п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2-4 квартали 2011 року у сумі 2230309,00 грн., в результаті чого в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 149.1 ст. 149, п. 151.1 ст. 151, п. 152.1 ст. 152 занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 199553,00 грн.; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.4 ст. 189, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме завищено податкові зобов'язання в сумі 272589,00 грн., в тому числі, за листопад 2011 року в сумі 52,00 грн., за грудень 2011 року в умі 272537,00 грн., та п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього в сумі 511242,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року на суму 172404,00 грн., за грудень 2011 грн. в сумі 256413,00 грн., за квітень 2012 року на суму 82425,00 грн., в результаті чого в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість до бюджету на 238653,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року на суму 97543,00 грн., за грудень 2011 року на суму 60340,00 грн., за квітень 2012 року на суму 82425,00 грн.

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов на підставі того, що відповідно до акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року № 1691/22.8/37635291 неможливо провести зустрічну перевірку ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс». А відповідно до бази даних ІАІС «Податковий блок» встановлено розбіжність між задекларованими податковими зобов'язаннями підприємствами-постачальниками, сформованих за рахунок ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та податковим кредитом цього товариства з податку на додану вартість на загальну суму 8966405,35 грн. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності контрагента.

Також при перевірці позивача використано акт перевірки його контрагента ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» від 23.05.2013 року № 788/22.8/37403533, складений працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, в якому зазначено, що в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 10.07.2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000602210, яким ТзОВ «Підприємство «Турист» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 199553,00 грн. за основним платежем без застосування штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000612210, яким ТзОВ «Підприємство «Турист» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 298316,00 грн., з них 238653,00 грн. основний платіж та 59663,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 201.4 даної статті податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 даної статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7 даної статті передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 даної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення господарських операцій ТзОВ «Підприємство «Турист» з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» підтверджується наступними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом,

Відповідно до умов договору поставки від 22.11.2011 року № 221111, укладеного між ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» (постачальник) та ТзОВ «Підприємство «Турист» (покупець), постачальник зобов'язується поставити у зумовлений строк покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання постачальником своїх зобов'язань за даним договором підтверджується: специфікаціями до договору від 22.11.2011 року, 23.11.2011 року, 24.11.2011 року, 01.12.2011 року, 02.12.2011 року, 05.12.2012 року, 06.12.2012 року, 07.12.2012 року та 08.12.2012 року; видатковими накладними за листопад і грудень 2011 року, виписаними ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», в яких зазначено найменування товару, його кількість, загальна сума коштів, що підлягає оплаті тощо; податковими накладними за листопад і грудень 2011 року, виписаними ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару.

Також 07.11.2011 року ТзОВ «Підприємство «Турист» (замовник) та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (підрядник) уклали договір підряду № 071111, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних робіт по об'єкту «Будівництво та підключення частини газової мережі, зокрема газифікації будинку-музею І.Я. Франка у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області.

Виконання підрядником своїх зобов'язань за договором підтверджується: актом прийому передачі товарно-матеріальних цінностей за грудень 2011 року; довідкою від 22.11.2011 року про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за листопад 2011 року; актом від 22.11.2011 року № 22/11-03 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за листопад 2011 року; відомістю витрачених ресурсів витрат замовника (витрати по факту); розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на будівництво та підключення частини газової мережі, зокрема, газифікації будинку музею І.Я. Франка; податковою накладною від 22.12.2011 року № 802, виписаною ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі податку на додану вартість сплаченого в ціні товару; довідкою від 22.11.2011 року про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за грудень 2011 року; актом від 22.12.2011 року № 22/11-03 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за грудень 2011 року; підсумковими відомостями ресурсів замовника (витрати по-факту) за грудень 2011 року; розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на будівництво та підключення частини газової мережі, зокрема, газифікації будинку музею І.Я. Франка; актом приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за грудень 2011 року від 22.12.2011 року № 2; податковою накладною від 22.12.2011 року № 573, виписаною ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

Крім того, 15.12.2011 року ТзОВ «Підприємство «Турист» (замовник) та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (підрядник) уклали договір підряду № 151211, відповідно умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних робіт по об'єкту «Реконструкція водопровідних мереж в с. Почаєві Дрогобицького району».

Виконання підрядником своїх зобов'язань за договором підтверджується: актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей за грудень 2011 року; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за грудень 2011 року від 27.12.2011 року; актом від 27.12.2011 року № 27/12-05 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за грудень 2011 року; розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на реконструкцію водопровідних мереж; податковою накладною від 27.12.2011 року № 692, виписаною ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару.

При цьому, як встановив суд, зазначені вище договори позивач уклав з метою виконання своїх зобов'язань за наступними договорами: договором підряду від 03.11.2011 року укладеного між ним як підрядником та КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» (замовником), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується у 2011 році виконати роботи: будівництво та підключення частини газової мережі, зокрема, газифікації будинку-музею І.Я. Франка у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, а замовник прийняти і оплатити такі роботи; договором підряду від 23.12.2011 року № 23, укладеного між Управлінням капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації (замовник) та ТзОВ «Підприємство «Турист» (генпідрядник), відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язується відповідно до проектної документації та умов договору на свій ризик, власними і залученими силами і способами виконати додаткові роботи по об'єкту «Ремонтно-реставраційні роботи церкви Різдва Богородиці в м. Щирці (Пісках) Пустомитівського району Львівської області, а замовник прийняти і оплатити такі роботи; договору субпідряду № 26011/2сб, укладеного між ТзОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» (генпідрядник) та ТзОВ «Підприємство «Турист» (субпідрядник) з об'єкту: Реконструкція існуючого пасажирського терміналу ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» (загально-будівельні роботи з реконструкції котельні)».

Виконання позивачем своїх зобов'язань за цими договорами підтверджується: довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за листопад та грудень 2011 року від 23.11.2011 року, від 27.12.2011 року, від 30.12.2011 року та від 31.12.2011 року; актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за листопад і грудень 2011 року від 23.11.2011 року, від 27.12.2011 року та від 31.12.2011 року № № 1-8; підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту) за листопад 2011 року; довідкою від 09.12.2011 року про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року; актом від 09.12.2011 року № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за грудень 2011 року; підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту) за листопад та грудень 2011 року; картками рахунку № № 361 та 6852 ТзОВ «Підприємство «Турист»; замовленнями від 01.10.2011 року - 31.12.2012 року, підписаними позивачем з Сервіскотломонтаж-Львів, за 01.09.2011 року - 30.09.2012 року, підписаними позивачем з КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради»; від 01.10.2011 року - 31.12.2012 року, підписаними позивачем з ТзОВ «Інтеграл Ай Ті»; довідками про рух коштів між позивачем та ТзОВ «Сервіскотломонтаж-Львів», КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» і ТзОВ «Інтеграл Ай Ті».

У всіх зазначених вище первинних документах вказано виконані роботи, які ТзОВ «Підприємство «Турист» зобов'язувалось виконати як підрядник (генпідрядник) і які виконувались ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» як підрядником за договорами, укладеними ним з позивачем як замовником робіт, а саме: будівництво та підключення частини газової мережі, зокрема, газифікації будинку-музею І.Я. Франка у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області; реконструкція існуючого пасажирського терміналу ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» (підпірної стінки пандуса, складів, фундаменту, котельні, трансформаторної підстанції ПС 11/06 кВ.), ремонтно-реставраційні роботи церкви Різдва Богородиці у м. Щирці (Пісках) Пустомитівського району Львівської області.

Крім того, представник позивача надав суду копії розшифровок ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад, грудень 2011 року (Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), у яких зазначається суми податку на додану вартість, обсяг вчинених господарських операцій (поставки) між контрагентами та позивачем, а також індивідуальний податковий номер платника податку - покупця, якому контрагентом видано податкову накладну, що спростовує висновок відповідача про нікчемність правочину та протиправність формування податкового кредиту за листопад, грудень 2011 року та квітень 2012 року.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення зазначених вище товарів, які придбав позивач, на думку колегія суддів, не є доказом нездійснення господарських операцій, оскільки відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна є первинним обліковим документом, що складається при наданні транспортних послуг вантажовідправникам/ вантажоодержувачам незалежним перевізником. Тобто такий документ складається для обліку списання, руху та оприбуткування продукції у зв'язку з її переданням не безпосередньо продавцем покупцеві, а через третю особу (ліцензованого перевізника). Отже, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті».

При цьому, колегія суддів враховує, що норми Податкового кодексу України не містять такої підстави для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з ТзОВ «Підприємство «Турист» ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відсутність у даних суб'єктів господарювання трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення певного виду діяльності, а також наявність актів податкових органів про відсудіть деяких з цих суб'єктів господарювання за місцем знаходження, на думку колегії суддів, не є належним доказом безтоварності зазначених вище господарських операцій між ними та позивачем, оскільки фактичне проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість підтверджується наявними у справі первинними документами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс»», складених Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, оскільки згідно з п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Вказані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на відомості, зазначені в протоколі допиту свідка ОСОБА_7 від 26.07.2012 року, листі ТзОВ «Сервіскотломонтаж» від 30.09.2013 року № 120, акті № 675/15-4 від 23.11.2011 року перевірки місцезнаходження суб'єктів підприємницької діяльності - юридичної особи ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», пояснення ТзОВ «Регус Бізнес Центр Україна» від 31.07.2012 року, надані слідчому з особливо важливих справ слідчого відділу Державної податкової служби у Хмельницькій області щодо взаємовідносин з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», оскільки доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання позивачем у зазначених вище контрагентів товарів, які використовувались ним в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі № 813/5910/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 02.06.2014 року