Ухвала суду № 39314849, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року м. Київ К/800/52719/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013

у справі № 826/9168/13-а

за позовом Приватного підприємства «АВ-Ексім»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 01.06.2013 № 0007942280 та № 0007932280.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Профінком» за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, складено акт від 20.05.2013 №1465/22.8-15/33695734, в якому зафіксовано порушення вимог:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 7737,00 грн.,

- пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 6190,00 грн. за січень-березень 2011 року.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 01.06.2013 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0007932280, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 8 144,00 грн. (у тому числі 7 737,00 грн. - основний платіж, 407,00 грн. - штраф);

- №0007942280, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 6 190,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем реальності укладеного господарського договору та не наданні належно оформлених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Профінком».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «СМК Азовстальконструкція» укладений Генеральній контракт підряду № AVASC2010 від 26.05.2010.

На підставі Додатка - Специфікації № 5 від 27.10.2010 для позивача була виготовлена та передана мобільна гідравлічна рампа AUSBAU - PR06 (оплата за товар підтверджується банківськими виписками, а гідравлічна рампа отримана на підставі видаткової накладної № 5 від 22.11.2010).

З метою подальшого використання вищевказаної рампи позивач уклав договір з ТОВ «Профінком» № ПМР31 від 25.11.2010 про надання послуг (роботи по збірці, тестуванню, підготовці до продажу мобільної рампи).

Роботи були надані на підставі Акта здачі-прийняття робіт від 03.12.2010, за результатами була видана податкова накладна від 03.12.2010. Оплата робіт підтверджується банківською випискою від 27.12.2010.

Аналогічні рампи були отримані позивачем на підставі Додатків - Специфікацій № 6 від 26.11.2010, № 8 від 04.01.2011 та № 7 від 26.11.2010. Оплата товару підтверджується банківськими виписками.

Факт отримання гідравлічних рамп від ТОВ «СМК Азовстальконструкція» підтверджується Актами здачі - прийняття робіт від 19.01.2011 та від 08.02.2011 тощо.

З метою подальшої реалізації вказаного товару, позивачем були укладені договори з ТОВ "Профінком" № ПМР31 від 10.01.2011, № ПМР33 від 01.02.2011 та № ПМР34 від 07.02.2011.

Реальність укладених угод підтверджується, зокрема, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, банківськими виписками, що наявні в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать, що підставою для визнання порушення позивачем норм податкового законодавства та спростування реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «АВ - Ексім» та ТОВ «Профіком», є допит ОСОБА_2 - директора ТОВ «Профіком», якого звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі ст. 45 Кримінального кодексу України у зв'язку з дійовим каяттям.

Так, в ході кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_2 погодився на пропозицію незнайомих чоловіків, за винагороду 500 гривень, зареєструвати підприємство, надавши останнім ксерокопію свого паспорту та ідентифікаційного коду та підписавши відповідні документи.

Проте, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань - визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 01.06.2013 № 0007942280 та № 0007932280.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль