Ухвала суду № 39314847, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/800/6849/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Трансаміак» до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26 червня 2013 року та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року позивач - ВАТ «Трансаміак» звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача - Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області від 26.06.2013 року про відмову у видачі йому дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки та зобов'язати відповідача видати позивачу дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та дозвіл на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки відповідно до поданих заяв.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відмова відповідача у видачі позивачу дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки відповідно до заяв від 05.06.2013 року, через відсутність створеної філії чи представництва на території України, суперечить вимогам Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV, Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ, що є підставою для задоволення позову.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що не проходження реєстрації у встановленому законодавством України порядку юридичною особою іншої держави є підставою для відмови у видачі документів дозвільного характеру.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи відповідно до Федерального Закону (Російської Федерації) «Про державну реєстрацію юридичних осіб», запис про юридичну особу внесено в «Єдиний державний реєстр юридичних осіб» (Російської Федерації) за основним державним реєстраційним номером 1026302004255. Юридична адреса: Російська Федерація, 445679, м. Тольятті, Самарська область, Комсомольський район, вул. Громової, 57.

Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Луганській області позивачу видано свідоцтво про реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки - Лінійна частина аміакопроводу ВАТ «Трансаміак», яка проходить по території Луганської області за адресою Луганська область, Троїцький район, 700 м. на південь с. Дьоміно-Олександрівка. Зазначений об'єкт внесено до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки по Луганській області.

05.06.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявами про видачу Дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки: 1. Ремонт, технічне обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме, технологічного устаткування та лінійних частин магістрального аміакопроводу (Тольятті - Одеса , філіалу «Воронезьке управління» ВАТ «Трансаміак», 13,19 км дільниці № 8, що пролягає по території України за адресою: Україна, Луганська область, Троїцький район, 700 м. на південь с. Дьоміно-Олександрівка); 2. Газонебезпечні роботи; 3. Роботи в траншеях, котлованах; та Дозволу на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки: технологічне устаткування та лінійна частина магістрального аміакопроводу, а саме: магістральний аміакопровод Тольятті - Одеса, філіалу «Воронезьке управління» ВАТ «Трансаміак», 13,19 км. дільниці № 8, що пролягає по території України за адресою: Україна, Луганська область, Троїцький район, 700 м. на південь с. Дьоміно-Олександрівка.

До заяв позивачем додано копії припису Луганської державної інспекції промислової безпеки і охорони праці в хімічній промисловості від 09.11.2011 року, висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання № 36189153-04-1147-12 від 17.10.2012 року та висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання № 36189153-04-1202-12 від 22.10.2012 року, складені ТОВ «Інженерний центр промислової безпеки».

Однак, відповідач листом від 26.06.2013 року № 04-28/2458 відмовив позивачу у наданні дозволів з посиланням на відсутність у позивача права на отримання таких дозволів у зв'язку із відсутністю реєстрації позивача у встановленому законодавством України порядку та запропонував позивачу для отримання дозволів здійснити реєстрацію представництва в Україні з посиланням на Порядок реєстрації в Україні представництв іноземних суб'єктів підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків торгівлі України від 18.01.1996 року № 30.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV (далі Закон № 2806-IV).

Відповідно ч. 5 ст. 4-1 Закону № 2806-IV передбачено підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якими є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Відповідно до ч.ч. 10-11 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ (далі Закон № 2694-ХІІ) встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви на одержання дозволу та необхідних документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі із зазначенням підстав, визначених вказаною статтею.

Зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, приймає рішення про відмову у видачі дозволу в разі:

- неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням встановлених вимог;

- подання недостовірних відомостей або висновку за результатами експертизи, який затверджено чи складено більш як за рік до дня подання заяви;

- встановлення згідно з висновком за результатами експертизи невідповідності об'єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Як зазначалось вище, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволів у зв'язку із відсутністю у позивача права на отримання таких дозволів через відсутність реєстрації позивача у встановленому законодавством України порядку, тобто з підстави не передбаченої ст. 21 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ, а підстав для відмови у видачі дозволів, передбачених вказаною статтею відповідачем не наведено.

Таким чином судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що відповідач відмовляючи у наданні дозволів порушив вимоги Закону № 2806-IV щодо заборони відмови у видачі дозволів з підстав, не передбачених законом.

Крім того, згідно з приписами Закону № 2694-ХІІ дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки чи на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки має отримати роботодавець, яким відповідно до ст. 1 вказаного Закону є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю, а дія такого згідно ст. 2 поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відмова відповідача у видачі позивачу дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки відповідно до заяв від 05.06.2013 року з підстави, що не передбачена Законом № 2806-IV та Законом № 2694-ХІІ є протиправною.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі № 812/8135/13-а без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска