Рішення № 39314023, 10.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2014 р.Справа № 916/3524/13

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)

про стягнення 11 423,00 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді Демешин О.А.

Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 13.02.2014р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)

- за договором №002/БД/О на вивіз будівельних великогабаритних відходів від 11.03.2013р., пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг - 264,00 грн., інфляційні за весь прострочення - 10,00 грн., пеню за час користування чужими коштами - 132,00 грн., сім процентів річних від простроченої суми - 123,00 грн.;

- за договором №003/БД/О на вивіз будівельних робіт та великогабаритних відходів від 29.03.2013р., заборгованість - 9 600,00 грн., пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг - 644,00 грн., пеню за час користування чужими коштами - 322,00 грн., сім процентів річних від простроченої суми - 328,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2013р. позовну заяву (вх.№5320/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/3524/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

29.01.2014р. позивач звернувся до суду із заявою про тлумачення змісту правочину (вх.№2333/14), яка судом не задоволена, з підстав її недоведеності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2014р. замінено первісного відповідача Управління Державного казначейства у м. Одеса на належного відповідача - Головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

18.03.2014р. позивач звернувся до суду із заявою про виключення Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області як неналежного відповідача (вх.№2-1093/14), яка судом задоволена, про що свідчить відповідна ухвала суду від 19.03.2014р.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи від 26.03.2014р. (вх.№2-1198/14) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 13.04.2014р.

27.03.2014р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог (вх.№2-1206/14), відповідно до якої просить суд стягнути з Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) за договором №002/БД/О на вивіз будівельних великогабаритних відходів від 11.03.2013р., пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг - 264,00 грн., інфляційні за весь прострочення - 10,00 грн., сім процентів річних від простроченої суми - 123,00 грн.; за договором №003/БД/О на вивіз будівельних робіт та великогабаритних відходів від 29.03.2013р., заборгованість - 9 600,00 грн., пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг - 644,00 грн., сім процентів річних від простроченої суми - 328,00 грн., яка судом прийнята до розгляду.

02.04.2014р. та 27.05.2014р. відповідач звернувся до суду з клопотаннями про розгляд справи без участі представника відповідача, які судом задоволені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2014р. справу призначено до колегіального розгляду.

Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області від 14.04.2014р. визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Погребна К.Ф., Демешин О.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2014р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Погребна К.Ф., Демешин О.А. прийняла дану справу до свого провадження та призначила до розгляду в засіданні суду.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№12211/14 від 15.05.2014р.) судом задоволено.

10.06.2014р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог (вх.№14811/14)., відповідно до якої просить суд стягнути з Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) за договором №002/БД/О на вивіз будівельних великогабаритних відходів від 11.03.2013р., пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг - 264,00 грн., інфляційні за весь прострочення - 10,00 грн., сім процентів річних від простроченої суми - 123,00 грн.; за договором №003/БД/О на вивіз будівельних робіт та великогабаритних відходів від 29.03.2013р., заборгованість - 9 600,00 грн., пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг - 644,00 грн., сім процентів річних від простроченої суми - 328,00 грн., яка судом прийнята до розгляду.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.06.2014р. не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, подав до суду відзив на позов (вх.№624/14 від 13.01.2014р.), уточнення до відзиву (вх.№4054/14 від 17.02.2014р.), відповідно до яких заявлені позивачем позовні вимоги не визнає.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

11 березня 2013р. між Південною виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір на вивіз будівельних та крупногабаритних відходів №002/БД/0, згідно умов п.1.1. якого, на умовах цього Договору Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги зі збору безпечних відходів непридатних для повторного використання з території Замовника код державного класифікатору продукції та послуг ДК016:2010 категорія 38.11.2, Замовник - своєчасно приймати та оплачувати надані Виконавцем послуги.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. Договору Виконавець надає замовнику необхідну кількість контейнерів об'ємом 8м3. При цьому Сторони узгоджують дислокацію контейнерів, порядок подачі заявок на вивіз СКО. Виконавець надає Замовнику контейнери об'ємом 8м3 для завантаженя СКО на строк не більш 5-ти діб з моменту встановлення контейнерів. Послуги Виконавця з вивозу СКО приймаються Замовником в кожному конкретному випадку (після кожного разу надання робіт та послуг).

Із змісту п.5.1. Договору вбачається, що сума цього Договору по КЕКР 1165 "Оплата інших комунальних послуг" складає 9 600 (дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 20% 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Згідно п.п.6.1., 6.3. Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг (робіт), Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати. Нарахування неустойки при порушенні зобов'язань за цим Договором проводиться за весь період заборгованості (не обмежено законодавчо встановленим строком) та на вимогу про її сплату загальний строк давності. Відшкодування збитків, сплата пені та штрафу не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за цим Договором відповідності з ч.2ст.625 України кредитор використовує до боржника 7-ми процентну ставку.

29 березня 2013р. між Південною виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір на вивіз будівельних та крупногабаритних відходів №003/БД/О, згідно умов п.1.1. якого, на умовах цього Договору Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги зі збору безпечних відходів непридатних для повторного використання з території Замовника код державного класифікатору продукції та послуг ДК016:2010 категорія 38.11.2, Замовник - своєчасно приймати та оплачувати надані Виконавцем послуги.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. Договору Виконавець надає замовнику необхідну кількість контейнерів об'ємом 8м3. При цьому Сторони узгоджують дислокацію контейнерів, порядок подачі заявок на вивіз СКО. Виконавець надає Замовнику контейнери об'ємом 8м3 для завантаженя СКО на строк не більш 5-ти діб з моменту встановлення контейнерів. Послуги Виконавця з вивозу СКО приймаються Замовником в кожному конкретному випадку (після кожного разу надання робіт та послуг).

Із змісту п.5.1. Договору вбачається, що сума цього Договору по КЕКР 1165 "Оплата інших комунальних послуг" складає 9 600 (дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 20% 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Згідно п.п.6.1., 6.3. Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг (робіт), Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати. Нарахування неустойки при порушенні зобов'язань за цим Договором проводиться за весь період заборгованості (не обмежено законодавчо встановленим строком) та на вимогу про її сплату загальний строк давності. Відшкодування збитків, сплата пені та штрафу не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за цим Договором відповідності з ч.2ст.625 України кредитор використовує до боржника 7-ми процентну ставку.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині фінансових взаємовідносин - повного виконання сторонами зобов'язань (8.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору №002/БД/0 позивачем надано відповідачу послуги з вивозу будівельних та крупногабаритних відходів, проте, відповідачем вартість отриманих послуг здійснена в повному обсязі, але не своєчасно, що і стало підставою позивачу для нарахування штрафних санкцій.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №003/БД/0 позивачем було надано відповідачу послуги з вивозу будівельних та крупногабаритних відходів, проте, відповідачем вартість отриманих послуг залишена без оплати.

В підтвердження виконання зобов'язань за вищенаведеними договорами позивачем подано до матеріалів справи акти виконаних робіт від 11.03.2013р. та від 29.03.2013р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Крім того позивачем подано до матеріалів справи договір №003/БД/0 від 11.02.2013р., укладений між Південною виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець).

Проте, позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги на вищезазначений договір не посилається.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами на вивіз будівельних та крупногабаритних відходів №002/БД/0 та №003/БД/0 в частині оплати вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Щодо заявлених позовних вимог позивача за договором на вивіз будівельних та крупногабаритних вантажів №002/БД/0 від 11.03.2013р. суд зазначає наступне:

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг з вивозу будівельних та крупногабаритних вантажів.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг виконані не своєчасно, внаслідок чого за позивачем відповідачу було нараховано 264,00 грн. пені, 9,60 грн. індексу інфляції, 123,00 грн. - 7% річних від простроченої суми.

Оцінюючи вимоги про стягнення 7% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Перевіривши розрахунок позивача семи процентів річних в сумі 123,00 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляції, суд зазначає наступне:

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок індексації, поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він містить арифметичні помилки, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано розмір індексації за період з квітня 2013р. по травень 2014р. виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу с врахуванням індексу інфляції і01.04.2013 - 01.06.201396001.0019.609609.60

Отже загальна сума індексації заборгованості за самостійним розрахунком суду складає 9,60 грн., у зв'язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача сума інфляційних за договором №002/БД/0 в розмірі 9,60 грн. В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних в розмірі 0,40 грн. суд відмовляє.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до п.6.1. договору пеню в сумі 264,00 грн., при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені, здійснений належним чином.

Щодо заявлених позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9 600,00 грн., пені за несвоєчасну оплату наданих послуг в розмірі 644,00 грн., семи процентів річних від простроченої суми в розмірі 328,00 грн. за договором на вивіз будівельних та крупногабаритних вантажів №003/БД/0 від 11.03.2013р. суд зазначає наступне:

Матеріалами справи встановлено, що договір на вивіз будівельних та крупногабаритних вантажів №003/БД/0 від 11.03.2013р. підписано з ФОП ОСОБА_1 та заступником начальника Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) начальником відділу охорони Воробйовим О.В., в якого взагалі відсутні повноваження на укладання договорів.

Статтею 181 ГК України визначено, що Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що у особи, яка підписала договір №003/БД/0 від 29.03.2013р. на момент укладення договору були взагалі відсутні повноваження на укладення такого договору, судова колегія доходить беззаперечного висновку, що договір на вивіз будівельних та крупногабаритних вантажів №003/БД/0 від 11.03.2013р. є неукладеним.

З врахуванням встановлення договору на вивіз будівельних та крупногабаритних вантажів №003/БД/0 від 11.03.2013р. таким, що є неукладеним, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів та нарахованих штрафних санкцій на підставі договору на вивіз будівельних та крупногабаритних вантажів №003/БД/0 від 11.03.2013р. у суду відсутні.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 63,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 9, код ЄДРЮОФОП 08564133) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65049, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 00 коп. - пені, 9 (дев'ять) грн. 60 коп. - інфляційні, 123 (сто двадцять три) грн. 00 коп. - 7% річних, 63 (шістдесят три) грн. 40 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 16.06.2014р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Суддя Погребна К.Ф.

Суддя Демешин О.А.