Ухвала суду № 39294809, 18.06.2014, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2600/13-ц

Провадження № 2-п/177/3/14

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

представника позивача Лихограй Ю.В.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено, а саме:

- звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 71,90 кв.м., житловою площею 45,80 кв.м., літньої кухні Б, гаражу В, вбиральні Г, І - водогону, ІІ - замощення, 1,2 огорожі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК„ у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №KRKWGA0000000010 від 05.09.2008 року, загальний розмір якої станом на 03.04.2013 року складає 310 686, 01 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 129 476,75 грн., заборгованості по відсоткам - 80 805,79 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 15 072,50 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язання - 70 298,30 грн., штрафу (фіксованої частини) - 250,00 грн., штрафу (процентної складової) - 14 782,67 грн.

- визначено спосіб реалізації вказаного предмету іпотеки - шляхом укладення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" договору купівлі-продажу від імені ОСОБА_2 з іншою особою-покупцем, з наданням ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК права на: отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацію правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведення дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК„ витрати по сплаті судового збору в сумі 3106,86 грн.

20.03.2014 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про перегляд вищевказаного заочного рішення, в якій вона просить скасувати заочне рішення від 30.01.2014 року та призначити цивільну справу до розгляду в загальному порядку.

У своїй заяві в обґрунтування поважності причини неявки в судове засідання 30.01.2014 року ОСОБА_4 посилається на хворобу, про що нею було повідомлено суд 30.01.2014 року шляхом направлення факсограми. Погіршення стану здоров'я перешкодило їй з'явитися в судове засідання та відповідно з об'єктивних підстав позбавило її можливості надати суду докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК„.

Крім того, як на підстави скасування заочного рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 року посилається на таке:

1) розбіжність між розміром кредитної заборгованості зазначеної у тексті заочного рішення, а це - 310 686,01 грн., та розміром зазначеним у досудовій вимозі, де вказано, що прострочена заборгованість ОСОБА_2 складає 173 764,84 грн.;

2) у наданому представником банку розрахунку суми заборгованості не наведено конкретних складових, які формують загальну суму заборгованості в розмірі 310 686,01 грн., а саме: не зазначено конкретні періоди часу, за які виникли заборгованості окремо по кожному з платежів із розшифровкою сум заборгованості щомісячно;

Також даний розрахунок не містить посади, прізвища та ініціалів службової особи, яка підписала даний документ, дати підписання, з чого не можливо встановили кінцеву дату, коли створено розрахунок суми заборгованості.

3) в тексті заочного рішення взагалі відсутні відомості стосовно всіх сплачених позичальником на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» платежів за період часу з 11.10.2008 року по 18.09.2010 року на загальну суму 80 934 грн., з розшифровкою дат здійснення таких виплат, їх розмірів та призначення;

4) у заочному рішенні відсутні посилання на пункти кредитного договору, якими б передбачався такий платіж за договором як «комісія за користування кредитом» та встановлювався обов'язок позичальника по сплаті даного платежу.

5) також посилалася на протиправність зобов'язань по сплаті штрафу у розмірі 250 гривень + 5 % від суми позову, оскільки обчислення штрафу у твердій сумі, а тим більше одночасне застосування штрафу як у твердій сумі, так і у відсотковому розмірі суперечить положенням частин 2, 3 статті 549 Цивільного Кодексу Укреши, а тому не підлягають стягненню;

6) у тексті заочного рішення зазначається про застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, проте, на думку заявника, вищезазначена правова норма не може бути застосована у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки;

7) крім того, у заочному рішенні не наведено жодних доказів на підтвердження односторонньої відмови ОСОБА_2 від виконання зобов'язань за спірним Кредитним договором, у зв'язку з чим, на її думку, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 525 ЦК України, на яку були посилання у рішенні.

Просила врахувати і те, що вона є пенсіонером за віком, отримує мінімальну пенсію у розмірі приблизно 1000 гривень на місяць, вдова. Житловий будинок, на який звернуто стягнення згідно заочного рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 року є єдиним житлом для неї та її родини, що складається із шести осіб, серед яких онук - ОСОБА_5, який є інвалідом 2-ї групи та малолітня онука - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1;

В підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 надала копії: платіжних квитанцій (а.с.95-98), довідки про склад сім'ї, пенсійного посвідчення, довідки МСЕК, встановлено 2-гу групу інвалідності її онуку - ОСОБА_5, свідоцтва про народження онуки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтва про смерть чоловіка (а.с. 99, 100, 101, 102, 103, 104).

В судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги заяви підтримала, крім того зазначила, що в заборгованість врахована сума страхових платежів, що булавключена в кредитний план відповідно до договору, але договір страхування закінчився 04.09.2009 року і не поновлювався з вини страхової компанії та банку.

Представник позивача просила суд відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_2, посилаючись на їх безпідставність, зазначаючи те, що процесуальні норми розгляду справи не були судом порушені, крім того, докази, на які посилається заявник, не мають істотного значення для правильного вирішення справи. Щодо включення в суму заборгованості страхових платежів, то думка заявника є хибною, оскільки з додатку № 2 до договору видно, що до суми щомісячного платежу включається лише винагорода за резервування, яка передбачена умовами договору. Щодо списання коштів на рахунок погашення чергових страхових платежів, то щодо повернення надлишково сплачених на її думку коштів, вона може звертатися до страхової компанії. Крім того, є докази сплати тільки перших страхових платежів при укладанні договору, тому банк діяв відповідно до умов договору.

Представник відповідача - Головного управління державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, в судове засідання не з'явився, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, вислухавши заявника ОСОБА_2, представника ПАТ КБ «ПриватБанк», дослідивши матеріали справи, вважає заяву про перегляд заочного рішення суду такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, як видно зі змісту ст. 232 ЦПК України, для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Верховний Суд України у своєму листі від 01.05.2007 «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішення у цивільних справах» дійшов аналогічного висновку, що правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, і що не заперечувала сама ОСОБА_2, що вона, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, в судові засідання призначені на 09.12.2013 року та 30.01.2014 року, не з'явилася. Про причини своєї неявки 30.01.2014 року відповідач своєчасно не повідомила, направивши заяву про перенесення розгляду справи факсимільним зв'язком лише на наступний день - 31.01.2014 року (а.с. 78).

Встановлюючи наявність у відповідача поважних причин неявки в судове засідання, призначене на 30.01.2014 року судом всебічно досліджено надані ОСОБА_2 докази, а саме: копію медичної довідки Лозуватської сільської лікарської амбулаторії ЗПСМ від 09.12.2013 року, лікарського висновку від 25.02.2011 року та виписки з амбулаторної карти ОСОБА_2 від 30.01.2014 року (а.с. 91,92,93), якими встановлено наявність у останньої серцевих захворювань та захворювань опорно-рухового апарату, у зв'язку з чим 09.12.2013 року та 30.01.2014 року ОСОБА_2 зверталася до лікарні за медичною допомогою, і тому не мала змоги того ж дня з'явитися в судове засідання.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач з поважних причин не з'явилася в судове засідання, призначене на 30.01.2014 року.

Разом з цим, на думку суду, відповідачем не дотримано другої обов'язкової умови, необхідної для скасування заочного рішення, а саме - нею не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, а ті докази, на які ОСОБА_2 посилається у підтвердження своїх доводів, суд не вважає істотними, виходячи зі слідуючих підстав.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитним договором №KRKWGA0000000010 від 05.09.2008 року, наданий ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.4-5), виконаний станом на 03.04.2013 року, та який суд вважає належними доказом по справі.

Розбіжність у сумах заборгованості, зазначених у направленій відповідачу досудовій вимозі у розмірі 173 764,84 грн. та у рішенні суду в розмірі 310 686,01 грн., пояснюється тим, що у досудовій вимозі значиться лише прострочена заборгованість боржника, тоді як у рішенні, ґрунтованому на наявному у справі розрахунку заборгованості, розмір заборгованості більший за рахунок додавання сум штрафних санкцій. Крім того, як слідує з матеріалів справи, досудова вимога була направлена ОСОБА_2 в лютому 2013 року, тоді як розрахунок остаточної заборгованості відповідача виконаний станом на 03.04.2013 року, що, в свою чергу, також впливає на збільшення загального розміру заборгованості ОСОБА_2

Як слідує з того ж розрахунку заборгованості, останній платіж за кредитом був вчинений 23.02.2012 року, після чого ОСОБА_2 взагалі припинила внесення коштів в рахунок погашення заборгованості, доказів протилежного відповідачем не надано.

Припинення повернення відповідачем кредитних коштів суд розцінює як односторонню відмову ОСОБА_2 від виконання кредитних зобов'язань, відповідно до чого у мотивувальній частині заочного рішення доцільним є посилання на ст. 525 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Що стосується правомірності обрання позивачем такого способу судового захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки, судом встановлено, що це не суперечить закону, оскільки як роз'яснено в п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві, що також встановлюється ст. 20 ЦК України.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідачем ставиться під сумнів правомірність обчислення та стягнення з неї штрафу у твердій сумі, а також одночасне застосування штрафу як у твердій сумі, так і у відсотковому розмірі, оскільки це суперечить ст. 549 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України під штрафом розуміється неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як видно з вищенаведеної норми закону штраф обчислюється у відсотках. Однак це не означає, що сторони за договором не можуть відступити від цього правила і визначити пеню або штраф не у відсотках, а у твердій сумі. Адже стаття 6 Цивільного кодексу надає сторонам можливість в договорі відступити від положень законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 ЦК України).

Пунктом 5.3 кредитного договору сторони передбачили, що при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. Свою згоду на відступлення від положень ст. 549 ЦК України ОСОБА_2 підтвердила своїм підписом у кредитному договорі (а.с.12), відповідно до чого суд, не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Що стосується обов'язку відповідача по сплаті комісії, то даний обов'язок випливає з пункту 3.2. Кредитного договору, яким сторони обумовили порядок проведення розрахунків, в якому відображений і такий платіж як «комісія» та «прострочена комісія», про що судом зазначено в заочному рішенні від 30.01.2014 року. Отже таким чином сторони своєрідно домовилися про обов'язок ОСОБА_2 погашати зазначені платежі, що доводить безпідставність заперечень останньої.

Доводи відповідача про те, що у заочному рішенні відсутні відомості стосовно всіх сплачених нею на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» платежів за період часу з 11.10.2008 року по 18.09.2010 року на загальну суму 80 934 грн., суд оцінює критично, через те, що відповідачем не в повному обсязі доведена належними і допустимими доказами вищевказана сума, оскільки з частини наданих нею платіжних квитанцій неможливо ідентифікувати реквізити здійснених нею платежів. Ті платежі, які достовірно вдалося ідентифікувати, всі були враховані банком при обчисленні розрахунку заборгованості та відповідно прийняті до уваги судом при ухваленні заочного рішення. Як вбачається з додатку № 2 до кредитного договору № №KRKWGA0000000010 від 05.09.2008 року до щомісячного платежу включається винагорода за резервування, відсотки за користування кредитом і погашення тіла кредиту, тому посилання ОСОБА_2 щодо включення стразових платежів до суми боргу безпідставні.

Той факт, що у спірному будинку зареєстровані та проживають непрацездатні особи чи малолітні діти, згідно чинного законодавства не є перешкодою для звернення стягнення на даний будинок, а тому посилання ОСОБА_2 у своїй заяві на дану обставину не є істотною та не впливає на правильне вирішення справи.

Аналізуючи перелічені вище докази в їх сукупності, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 року, у зв'язку з чим, вказану заяву слід залишити без задоволення відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України.

Зазначене не перешкоджає відповідачу оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 231, 232, 294 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Приміч Г. І.