Рішення № 39294166, 17.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8240/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко А. П.Номер провадження 22-ц/788/1039/14 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Шевченка В. А., Бойка В. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» та апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 квітня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

19 вересня 2013 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом.

Уточнивши вимоги (а.с.99-101) та посилаючись на невиконання позичальником ОСОБА_3 і поручителями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 умов укладеного з банком валютного кредитного договору від 14 лютого 2008 року №158/АА-017.07.2, просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість станом на 14 січня 2014 року в сумі 6054,49 доларів США (в гривневому еквіваленті) та 147550 грн. 90 коп.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 22 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» з ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 47359 грн. 08 коп. і 473 грн. 58 коп. судового збору в рівних частках, тобто по 157 грн. 86 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ПАТ «РОДОВІД БАНК» посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в гривневому еквіваленті з урахуванням офіційно встановленого НБУ курсу гривні до долара США на дату ухвалення рішення місцевим судом.

Вказує, що суд помилково визначив суму заборгованості у гривні за курсом НБУ на день складання розрахунку - 14 січня 2014 року (7,99300), у той час як повинен був виходити з курсу НБУ станом на день ухвалення рішення - 22 квітня 2014 року (11,247453). Вважає, що за відсутності клопотання відповідачів про зменшення розміру неустойки, суд повинен був стягнути всю суму неустойки в межах річного строку позовної давності.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду змінити в частині розміру суми стягнутої заборгованості та стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором на дату розрахунку з банком у розмірі 1730,47 доларів США, з яких 1714,45 доларів США - заборгованість по кредиту, 16,02 долари США - заборгованість по відсотках, що еквівалентно 13826 грн. 45 коп., а суму неустойки зменшити до 1 грн.

Доводить, що суд не врахував виплати по кредиту, що банк ніколи не повідомляв відповідача про наявність заборгованості по кредиту, а працівник банку його запевнив, що кредит погашено і автомобіль буде виведено із застави. Вважає, що позивач не довів розміру заборгованості по тілу кредиту і процентах за користування коштами, та наявності збитків завданих неналежним виконанням зобов'язання. Зазначає, що сума пені зменшена судом недостатньо, також вважає безпідставним стягнення трьох відсотків річних та інфляційних збитків.

Представник ПАТ «РОДОВІД БАНК», посилаючись на зайнятість у перевірці господарського стану відділення банку, просить розгляд справи відкласти, однак з огляду на положення та ст.305 ЦПК України колегія суддів не визнала таку обставину поважною причиною і вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представника, відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ПАТ «РОДОВІД БАНК» необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2008 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК» (на даний час - ПАТ «РОДОВІД БАНК») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №158/АА-017.07.2, згідно з умовами якого останньому відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 20120 доларів США на придбання автомобіля на строк до 14 лютого 2015 року, зі сплатою за користування кредитом 9% річних (п.1.5) та щомісячною платою за обслуговування кредиту 0,2 % від суми виданого кредиту (п.1.5.1); погашення кредиту здійснювати щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця у сумі 240 доларів США шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку (п.3.1) (а.с.9-12).

Відповідно до п.5.2 кредитного договору в разі недотримання відповідачем умов кредитного договору банк має право вимагати дострокового розірвання, повернення одержаного кредиту, сплати нарахованих процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави.

Пунктом 3.9 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожен день прострочки у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п.1.7 даного кредитного договору та нотаріально посвідченого договору застави транспортного засобу від 14 лютого 2008 року №158/АА-017.07.2-З, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника є застава автомобіля Ford Focus 1.6 С307, рік випуску 2007, реєстраційний НОМЕР_1, придбаного ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 25 січня 2008 року №16/08 (а.с.19-22).

Крім того, 14 лютого 2008 року між банком та дружиною позичальника - ОСОБА_5 було укладено договір поруки №158/АА-017.07.2 -П/1, а між банком та ОСОБА_6 - договір поруки №158/АА-017.07.2 -П/2 (а.с.25-27, 66).

Згідно з пунктами 2.1, 3.1 названих договорів поруки поручителі зобов'язалися після отримання від кредитора повідомлення про невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором, не пізніше наступного робочого дня після одержання такого повідомлення погасити за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість за позичальника, а у разі прострочення поручителем виконання цих зобов'язань, поручитель сплачує банку пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки.

Згідно з п.1 Додаткових угод від 14 лютого 2008 року до вказаного кредитного договору, п.1.5 цього договору викладено у новій редакції: «Процентна ставка за цим Договором встановлюється у розмірі 11% річних» (а.с.17-18).

Аналогічні зміни внесено 17 листопада 2008 року і до договорів поруки (а.с.65, 67).

Позичальник та поручителі належним чином не виконують взяті на себе зобов'язання за договорами і за розрахунками банку станом на 14 січня 2014 року заборгованість склала (а.с.99-101):

- поточна заборгованість по кредиту - 1714,45 доларів США; поточна заборгованість за процентами - 7,23 долари США;

- прострочена заборгованість за процентами - 487,76 доларів США; прострочена заборгованість за платою по кредиту - 321 грн. 64 коп.; прострочена заборгованість за платою по кредиту - 13355 грн. 04 коп.;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 42,01 долари США; пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 3783,14 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення плати по кредиту - 133010 грн. 89 коп.

Крім того, банк нарахував 3% річних за прострочення виконання кредитного зобов'язання:

- від суми простроченого кредиту - 0,38 доларів США; від суми прострочених процентів по кредиту - 19,52 доларів США; від суми простроченої плати по кредиту - 685 грн. 79 коп.; а також інфляційні від суми простроченої плати по кредиту - 177 грн. 54 коп.

У цілому правильно і з достатньою повнотою встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 у порушення умов п.3.1 кредитного договору і вимог ст.ст.526, 536, 629, 1049 ЦК України, допустив прострочену заборгованість по сплаті кредиту, у зв'язку з чим відповідно до п.5.2. кредитного договору та п.п.2.1, 3.1. договорів поруки, а тому на законних передбачених ст.ст.553, 554, 1048, 1050, 1054 ЦК України вказав про необхідність стягнення солідарно з позичальника і поручителів на користь банку усього залишку по тілу кредиту і нарахованих відсотків за користування кредитними коштами станом на 14 січня 2014 року (в межах позовних вимог), а також на підставі ст.ст.546, 549, ч.2 ст.551 ЦК України передбаченої пунктами 3.9 кредитного договору неустойки (пеня і штраф).

З огляду на вищеназвані обставини та положення ч.2 ст.625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість стягнення трьох відсотків річних та інфляційних є безпідставними.

Посилання представника відповідача на недоведеність розміру визначених до стягнення сум спростовуються наданими банком і дослідженим судом розрахунком заборгованості, у якому вказано всі суми, які вносились цим позичальником на погашення зобов'язань по даному кредиту і нарахування на прострочені платежі, а також випискою з особового рахунку в якій детально прослідковується рух коштів та механізм нарахувань по спірному кредитному договору (а.с.142-193).

Сам ОСОБА_3 також визнає факт укладення між ним та банком такого договору, отримання кредитних коштів, а також проведення ним платежів на часткове погашення даного кредиту. Не заперечує він і борг по тілу кредиту в розмірі 1714,45 доларів США, про що зазначено в апеляційній скарзі. Жодних інших письмових доказів чи розрахунків, які б спростовували доводи банку не надано, про призначення відповідних експертиз не заявлено.

Такі висновки суду узгоджуються з положеннями пунктів 2, 18, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5.

У той же час, визначаючи в межах позовних вимог гривневий еквівалент розміру належних до стягнення сум розрахованих відповідно до кредитного договору в доларах США, а відповідно і загальний розмір стягнення, суд першої інстанції помилково керувався офіційним курсом НБУ на день складання розрахунку, тобто на 14 січня 2014 року (курс НБУ - 7,99300), у той час як згідно зі ст.533 ЦК України та виходячи з роз'яснень п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 18 грудня 2009 року №14, повинен був проводити розрахунки за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення суду - 22 квітня 2014 року (курс НБУ - 11,247453).

За таких порушень апеляційна скарга представника відповідача підлягає відхиленню як необґрунтована, а апеляційна скарга позивача - частковому задоволенню із зміною судового рішення.

Не зважаючи та те, що на даний час офіційний курс долара відносно гривні вищий від зазначеного, але переглядаючи рішення суду відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги (ст.ст.11, 303 ЦПК України), колегія суддів вважає необхідним стягнути заборгованість у гривні за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення місцевого суду, тобто станом на 22 квітня 2014 року.

Як вбачається, сума нарахованої заборгованості по кредиту та пені в іноземній валюті становить 6034,59 доларів США (1714,45 + 7,23 + 487,76 + 42,01 + 3783,14), також нараховано 19,90 доларів США (0,38 + 19,52) трьох відсотків річних, усього 6054,49 доларів США, що за офіційним курсом на вказану дату (11,247453) еквівалентно 68113 грн. 01 коп.

Решта заборгованості по кредиту і пені, що нарахована у гривні, складає 146687,57 грн. (321,64 грн. + 13355,04 грн. + 133010,89 грн.), а також 685,79 грн. три відсотки річних та 177,54 грн. інфляційних, усього - 147550 грн. 90 коп.

Отже загальна розрахована сума заборгованості у гривневому еквіваленті становить 215663 грн. 91 коп. (68113 грн. 01 коп. + 147550 грн. 90 коп.).

Загальний розмір нарахованої пені становить 176043 грн. 83 коп. ((42,01 + 3783,14 доларів США) х 11,25 = 43032,94 грн. + 133010,89 грн.)), що значно перевищує розмір заборгованості по кредиту, тому колегія суддів визнає правильним і таким, що ґрунтується на положеннях ч.3 ст.551 ЦК України висновок суду про зменшення належної до стягнення пені до 15000 грн. на підставі письмової заяви представника відповідача (а.с.233-234).

Таким чином, до солідарного стягнення на користь банку з відповідачів колегія суддів визначає остаточно 54620 грн. 08 коп. (215663 грн. 91 коп. - (176043,83 грн. - 15000 грн.).

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України підлягає зміні і розподіл судових витрат.

Враховуючи курс валют на дату ухвалення рішення, ПАТ «РОДОВІД БАНК» просив стягнути 215663 грн. 91 коп., отже виходячи з положень п.1 ч.1 ст.80 ЦПК України та підп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позов підлягав оплаті судовим збором в розмірі 2156 грн. 63 коп., однак банк сплатив лише 1960 грн. 01 коп. Недоплата склала 196 грн. 62 коп., які з позивача необхідно достягнути на користь держави.

Позов ПАТ «РОДОВІД БАНК» задоволено на 25,3%, (54620,08 грн. х 100% : 215663,91 грн.), тому на його користь потрібно відшкодувати 495 грн. 88 коп. (1960,01 грн. х 25,3%) судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції з відповідачів у рівних частках, тобто по 165 грн. 29 коп. з кожного.

Позивач просив стягнути 215663 грн. 91 коп., а місцевий суд стягнув лише 47359 грн. 08 коп., тобто рішення суду першої інстанції оскаржене на суму 168304 грн. 83 коп., а також, що суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу частково і збільшує розмір стягнення на 7261 грн. (54620,08 грн. - 47359,08 грн.), то на користь банку потрібно стягнути повернення судового збору за апеляційний перегляд у розмірі 4,3% від сплаченої суми (7261 грн. х 100% : 168304,83 грн.), а саме: 31 грн. 94 коп. (742,93 х 4,3%) в рівних частках з кожного з відповідачів - по 10 грн. 34 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.88, 303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ст.309. ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 квітня 2014 року змінити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2008 року №158/АА-017.07.2 станом на 14 січня 2014 року в розмірі 54620 грн. 08 коп. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять гривень 08 копійок).

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в рівних частках 495 грн. 88 коп. у повернення судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, тобто по 165 грн. 29 коп. (сто шістдесят п'ять гривень 29 копійок) з кожного і 31 грн. 94 коп. у повернення судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, тобто по 10 грн. 34 коп. (десять гривень 34 копійки) з кожного.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на користь держави 196 грн. 62 коп. (сто дев'яносто шість гривень 62 копійки) судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -