Ухвала суду № 39281004, 17.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1012/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко А. П.Номер провадження 22-ц/788/1091/14 Суддя-доповідач - Таран С. А. Категорія - 19

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Хвостика С. Г. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І. ,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7

про визнання правочину удаваним, визнання права власності на автомобіль та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягає скасуванню та винесенні нового рішення по справі яким слід задовольнити позов в повному обсязі, оскільки місцевим судом не дана об'єктивна оцінка всім фактичним обставинам справи, що мали значення при розгляді справи відносно заявленого позову, також судом не були прийняті докази, на які посилались позивач та його представник, та не враховано належним чином усні покази співвідповідача ОСОБА_5, представника співвідповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_8, та письмові заяви третіх осіб, чим суд першої інстанції допустив неповноту судового слідства.

Позивач вважає, що при зверненні до місцевого суду з позовом ОСОБА_3 було надано суду першої інстанції всі необхідні докази на обґрунтування своєї позиції, та були допитані особи, які в повному обсязі підтвердили правові аргументи та підстави заявленого ним позову.

Зазначено, що судом першої інстанції проігноровано покази позивача, співвідповідача ОСОБА_5, представника співвідповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_8, письмові заяви третіх осіб, що в дійсності між позивачем та співвідповідачем був укладений не односторонній правочин у вигляді довіреності на право володіння, користування та розпорядження транспортним засобом, а договір купівлі-продажу на підставі якого відповідачі передали у власність позивача автомобіль, а останній прийняв його та сплатив за нього грошову суму коштів визначену між сторонами.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції від 28 квітня 2014 року та винести нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апелянта, представника відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції , ОСОБА_4, представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Надра», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи автомобіль марки BMW 325і, 1992 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4.( а.с. 11)

21 вересня 2007 року ОСОБА_4 видав на ім'я ОСОБА_5 довіреність, відповідно до якою уповноважив останнього продати за ціну і на умовах на розсуд уповноваженого, обміняти, експлуатувати, здавати в оренду належний йому автомобіль BMW 325і, 1992 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, на час даної довіреності також керувати цим автомобілем. Дана довіреність видана з правом передоручення повноважень за цією довіреністю іншим особам.

03червня 2010року ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_4 видав довіреність , якою уповноважив ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 продати за ціну і на умовах на розсуд уповноважених або обміняти , експлуатувати, здавати в оренду належний ОСОБА_4 автомобіль BMW 325і, 1992 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, а на час даної довіреності також керувати цим автомобілем. Кожен із представників має право діяти самостійно та окремо один від одного. Також їм надано право представляти інтереси ОСОБА_4 в органах нотаріату, в відповідних органах Державтоінспекції, банківських установах, страхових компаніях або в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, з усіх без винятку питань, пов'язаних з виконанням даної довіреності; переобладнанням автомобіля, проходження технічного огляду, сплачувати всі автотранспортні платежі, при необхідності автомобіль знати з обліку, одержати транзитні номерні знаки, поставити на облік, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, дублікат реєстраційного документу, в разі його втрати, укласти необхідні при виконанні цієї довіреності правочини (договір), підписувати цивільно-правові угоди, сплачувати різного роду платежі і вчиняти також всі інші юридично значимі дії, пов'язані з використанням цієї довіреності. (а.с.10).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Сумського МУЮ від 23 вересня 2013 року при примусовому виконанні судового наказу №2-н-331, виданого 13 травня 2011 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу 1562072,23 грн. та 440 грн. накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_4 та 13 лютого 2014 року державним виконавцем ДВС Сумського МУЮ складено акт опису й арешту на транспортний засіб BMW 325і, 1992 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Також встановлено, що спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та залишався зареєстрованим за ОСОБА_4, заява від останнього про зняття з обліку автомобіля не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався.

03.02. 2014 року ОСОБА_5 видав розписку, в якій вказав, що 03 червня 2010 року він продав автомобіль BMW 325і, 1992 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. громадянину ОСОБА_3 за 80 000грн. , в присутності ОСОБА_7

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що сукупність зібраних судом першої інстанції доказів свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не укладався.

На думку колегії суддів, такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону.

Згідно статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування правочину , який вони нападі вчинили.

Якщо буде встановлено , що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину , який сторони насправді вчинили.

Позивач стверджує , що він набув право власності на автомобіль внаслідок укладення між ним та представником ОСОБА_4 ОСОБА_5 договору купівлі - продажу автомобіля, цей договір був оформлений шляхом видачі довіреності.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України, належить вчиняти у письмовій формі.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена і постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1338, якою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), згідно з п. 2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб, які діяли на час передачі автомобіля.

Відповідно до п. 4 зазначених Правил, перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує.

Пунктами 7,8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, усіх типів , марок і моделей , причепів, напівпричепів та мотоколясок , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, визначено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов»язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення , чи тимчасового ввезення на територію України , або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів . Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника , поданої особисто , і документів , що посвідчують його особу і правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості . Правомірність придбання транспортних засобів, вузлів, агрегатів, які мають ідентифікаційні номери , підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб»єктами підприємствами діяльності , які реалізують транспортні засоби та видають довідки - рахунки , судами , нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАЇ , а також угодами, укладеними на товарних біржах. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться.

Ні власник автомобіля, ні його довірена особа , ні ОСОБА_3 вказані вимоги закону не виконали.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Посилання апелянта на правомірність набуття ним права власності з підстави, визначеної ст. 328 ЦК України, а саме правочину , колегія суддів вважає необґрунтованим.

Згідно з ст.ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль.

Крім того, виданою довіреністю від 03.06. 2010року ОСОБА_5 в порядку передоручення уповноважив не тільки ОСОБА_3 та його дружину , а іншу особу , а саме ОСОБА_7 на вчинення дій по продажу автомобіля, по його обміну, здачі в оренду, експлуатації цього автомобіля, тому відстав вважати, що саме цією довіреністю був укладений договір купівлі - продажу автомобіля між власником та саме з ОСОБА_3, а не з іншими особами , вказаними в довіреності , правових підстав не мається.

Відповідно до ч. 3 статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин , від імені особи , яку він представляє, у своїх інтересах або і інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є , за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Аналізуючи вимоги вказаного закону , колегія суддів вважає ,що ОСОБА_3 одержавши довіреність в порядку передоручення від імені ОСОБА_4, не міг укладати договір купівлі - продажу автомобіля на свою користь, в своїх інтересах.

З урахуванням вказаних норм закону суд першої інстанції , обґрунтовано прийшов до висновку, що надана позивачем розписка від 03 лютого 2014 року не є укладеним договором купівлі-продажу, оскільки не містить ознак договору купівлі-продажу, зареєстрованого у встановленому законом порядку і не допускає перехід права власності до інших осіб.

Крім того, дана розписка складена та видана не відразу при оформленні довіреності, а вже після накладення арешту на автомобіль та арешту даного автомобіля, що ставить під сумніви передачу грошей саме позивачу при оформлені довіреності та передачі автомобіля.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На думку колегії суддів , суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що оскілки доказів, які б свідчили про укладання договору купівлі-продажу автомобіля, позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, не надав, то і у місцевого суду не було підстав вважати, що сторонами відповідно до вимог закону було вчинено договір купівлі-продажу автомобіля і що ОСОБА_3 набув право власності на нього.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , обґрунтовано викладених в мотивувальної частині рішення.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з'ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, ухвалив обґрунтоване рішення і підстав для скасування чи зміни рішення не мається.

Керуючись ст.303, п. 1 ч. 1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -