Постанова № 39288446, 12.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2014 року № 826/6830/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Д.М.» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2014 №00000302203, №0000312203, №0000292203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 20.12.2013 №2449/26-56-22-03-09/24594429 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «А.Д.М.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного ат іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012» є надуманими » є безпідставними та спростовуються матеріалами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «А.Д.М.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного ат іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 за результатом якої складено акт від 20.12.2013 №2449/26-56-22-03-09/24594429 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, абзац 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 891 718 грн.; п 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 220 340 грн.; п. 2.8, п. 3.5 р. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014:

- № 0000302203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 099 095 грн. (за основним платежем 913 140 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 185 955 грн.),

- №0000312203, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 397,94 грн.,

- №0000292203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 4 456 961 грн. (за основним платежем 3 889 566 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 567 395 грн.).

Щодо податкових повідомлень-рішень від 13.01.2014 № 0000302203 та №0000292203 суд зазначає наступне

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Інтермет-ВС", ПП "Арикон", ТОВ "Ривс".

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 27.06.2013 № 530/22-320/34319203 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Інтермет-ВС" щодо підтвердження господарських відносин по податку на додану вартість з платниками податків контрагентами-постачальниками ВК НВК "НАСКО" за березень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, ТОВ "ПРОМРЕСУРС - МК" за січень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, ПП "ЛЕГЕР ТРЕЙД" за березень 2010 року та контрагентами-покупцями" встановлено, що неможливо підтвердити факт реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Інтермет-ВС" з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року; актом ДПІ У Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 19.04.2011 року № 479/23-300/34319203 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інтермет-ВС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період грудень 2010 року, січень 2011 року" встановлено, що податкові зобов'язання ТОВ "Інтермет-ВС" в січні 2011 року проведені на підставі нікчемних правочинів, а тому є недійсними; актом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 06.06.2011 року № 700/23-300/34319203 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інтермет-ВС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ВК НВК "Наско" та контрагентами-покупцями за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року" встановлено, що правочини ТОВ "Інтермет-ВС" з контрагентами-постачальниками є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та мають ознаки нікчемних

Крім того, актом Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 №324/236-37156815 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Також, податковий орган в акті перевірки вказує на відсутність у ТОВ "Ривс" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене податковий орган вказує на «безтоварність» право чинів позивача з вказаними контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Інтермет-ВС" було укладено:

- договір поставки № 6 від 08.01.2008 року, згідно якого ТОВ "Інтермет-ВС" здійснювало Позивачу поставку брухту та відходів кольорових металів, міді катодної та прокату кольорових металів. Строк дії зазначеного договору - до 31.12.2010 року;

- договір поставки № 4 від 05.01.2011 року, згідно якого ТОВ "Інтермет-ВС" постачало Позивачу металопродукцію. Строк дії договору - до 31.12.2011 року;

- договір поставки № 3 від 05.01.2011 року, згідно якого ТОВ "Інтермет-ВС" здійснювало Позивачу поставку брухту та відходів кольорових металів. Строк дії договору - до 31.12.2011 року.

На підставі вказаних договорів ТОВ "Інтермет-ВС" здійснювало на користь Позивача поставку товару партіями, що оформлювалося видатковими та податковими накладними. Факт перевезення ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними, актами приймання брухту та відходів кольорових металів, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати ТМЦ сторонами не заперечується.

В акті перевірки податковий орган вказує, що до перевірки не було надано акт прийому-передачі брухту та відходів кольорових металів, акт походження брухту, посвідчення про дезактивацію та знешкодження від шкідливих речовин, посвідчення про вибухонебезпечність брухту та відходів кольорових металів, паспорт на брухт та відходи кольорових металів.

Вказані документи містять спеціальну інформацію про брухт та відходи кольорових металів, про їх хімічний склад, безпечність та не містять інформації про об'єкти оподаткування, правильність визначення платником податків податкового зобов'язання та своєчасність його сплати у вказаних документах не відображається.

Суд зауважує, що вказані документи не є первинними документами в розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та статистичну звітність в Україні", які фіксують факт здійснення господарської операції, і перевірка їх наявності не входить до компетенції податкового органу відповідно до ст. 41, 61, 62 Податкового кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ПП "Арикон" укладено договір поставки № 119 від 04.05.2011 року, предметом якого є поставка мідь катодну М1К.

Також, між Позивачем та ТОВ "Ривс" було укладено договір поставки № 194 від 04.11.2011.

В ході виконання умов вказаних договорів сторонами складено видаткові та податкові накладні. Факт оплати ТМЦ підтверджується виписками по особовому рахунку позивача.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ "Інтермет-ВС", ПП "Арикон", ТОВ "Ривс" виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача (ТОВ "Інтермет-ВС", ПП "Арикон", ТОВ "Ривс") були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридична особа ТОВ "Інтермет-ВС", ПП "Арикон", ТОВ "Ривс" не були припинені. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Викладене означає, що первинним документом є документ, що фіксує здійснення господарської операції та відображає зміну майнового стану сторін операції.

операціями поставки первинними документами є видаткові накладні, оскільки саме в них відображається момент переходу права власності на товар, що постачається, від однієї сторони операції до іншої.

В той же час, Законом України "Про металобрухт" передбачена інша категорія документів - документи у сфері роботи з металобрухтом - документи, що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам і правилам, вибухову, пожежну, екологічну та радіаційну безпеку.

Крім того, відповідно до ст. 4 ЗУ "Про металобрухт" операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам. Ліцензії на заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим металургійним переробним підприємствам.

Відповідно до вимог цієї ж статті Закону приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про металобрухт" суб'єкти господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом, ведуть бухгалтерський та оперативний облік операцій з металобрухтом, а також статистичну звітність згідно із законодавством.

Таким чином, законодавець чітко розрізняє документи, які засвідчують набуття права власності на металобрухт і є документами бухгалтерського обліку, та акти приймання металобрухту, які є документами оперативного обліку операцій з металобрухтом. Оскільки металобрухт є специфічним товаром, цивільний обіг якого обмежений, обов'язковим є складання і тих, і інших документів.

Як зазначено вище, позивач купував у ПП "Арикон" мідь катодну М1, у ТОВ "Ривс" - сплави та мідь катодну, всі зазначені товари не металобрухтом, а є готовими виробами з металу, обіг якого повністю вільним. Підприємство не повинно отримувати ліцензію для торгівлі виробами з металу, принаймні, подібні вимоги не містяться в Законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Оформлення будь-яких спеціальних документів, крім тих, які є підставою для формування даних бухгалтерського обліку, при здійсненні операцій з купівлі виробів з металу, чинним законодавством не вимагається.

З огляду на викладене, посилання Відповідача на те, що Позивачем взагалі не було оформлено актів приймання товару від ПП "Арикон" та ТОВ "Ривс", є безпідставним.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "Інтермет-ВС", ПП "Арикон", ТОВ "Ривс" податкових накладних а висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000302203 від 13.01.2014 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, абзац 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014 №0000292203.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014 №0000312203, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган вказує на перевищення позивачем встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства 04.04.2011 року, 18.05.2011 року, 21.10.2011 року, 22.11.2011 року на загальну суму 6198,97 гривень та порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

Зокрема, з акту перевірки, вбачається, що підставою для таких висновків стало твердження в Акті перевірки про те, що згідно платіжних відомостей не підтверджена видача заробітної плати деяким працівникам Позивача у зв'язку з відсутністю їх підпису на платіжних відомостях

Проте, вказаний висновок податкового органу спростовується копіями платіжних відомостей за 04.04.2011 року, 18.05.2011 року, 21.10.2011 року та 22.11.2011 року, які долучено до матеріалів справи.

Враховуючи, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 2.8, п. 3.5 р. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637 спростовується наданими позивачем доказами, судді шов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 №0000312203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.М." підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.М." задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 №00000302203, №0000312203, №0000292203 прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 18.06.2014