Постанова № 39270536, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 2а/0470/5698/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року по справі № 2а/0470/5698/12 за товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2012 року, акту перевірки від 27.12.2011 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВА" звернулося до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання податкових повідомлень-рішень від 16.01.2012р. № 0103262301 та №0103252301 та акту від 27.12.2011р. № 5384/23/2023804 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТВА» - протиправними та не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2012р. за № 0103262301 та №0103252301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.01.2012р. №0103262301 та від 16.01.2012р. №1003252301. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та нечинним і скасування акту від 27.12.2011р. № 5384/23/2023804 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТВА» - провадження у справі закрито.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 12.12.2011р. по 20.12.2011р. працівниками Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТВА» з питань щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Апсіда» та ПП «Базель» за період з 01.12.2008р. по 27.12.2011р.

За результатами вказаної перевірки ДПІ було складено акт від 27.12.2011р. №5384/23/20238040 за висновками якого встановлено наступні порушення:

- п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого ТОВ «ТВА» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 98068 грн., у тому числі: за 4 квартал 2008 року в сумі 27 979 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 9205 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 29974 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 30 911 грн., в зв'язку з оформленням нікчемних правочинів з ПП «Апсіда» та ПП «Базель»;

- п.п.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого ТОВ «ТВА» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 78 454 грн., в тому числі за грудень 2008 року в сумі 22 383 грн., за січень 2009 року в сумі 311 грн., за лютий 2009 року в сумі 4934 грн., за березень 2009 року в сумі 2118 грн., за квітень 2009 року в сумі 5172 грн., за травень 2009 року в сумі 6378 грн., за червень 2009 року в сумі 12430 грн., за липень 2009 року в сумі 10402 грн., за серпень 2009 року в сумі 3602 грн., за вересень 2009 року в сумі 10724 грн., у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Апсіда» та ПП «Базель».

На підставі вищевказаного акту перевірки 16.01.2012р. податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0103262301, № 0103252301 за якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 122 586 грн.25 коп. та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 98 067 грн. 50 коп.

Позивач не погодився з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями від 16.01.2012р. оскаржив їх у адміністративному порядку до ДПА у Дніпропетровській області внаслідок чого було прийнято рішення від 15.03.2012р., яким податкові повідомлення-рішення від 16.01.2012р. залишені без змін.

З огляду на фактичні обставин справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно підпункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на 2008-2010р.р.) валовий доход - загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку - п.5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, суть виявленого відповідачем порушення полягає в тому, що позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ПП «Апсіда» та ПП «Базель».

Між ТОВ «ТВА» та ПП «Апсіда», ПП «Базель» у спосіб, визначений ст. 181 ГК України були укладені договори купівлі-продажу у період з 4 кварталу 2008р. по 4 квартал 2009р., тобто в усній формі у спрощений спосіб, без укладення письмового договору за якими позивач придбав у зазначених контрагентів миючі засоби, порошки, білизну, туалетний папір, салфетки, пакети, перчатки та інше шляхом виписування рахунків, накладних, податкових накладних та шляхом оплати позивачем на користь вказаних контрагентів грошових коштів за отриманий товар згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів, які наявні в матеріалах справи.

Факт здійснення господарських операцій за вказаними вище договорами між ТОВ «ТВА», ПП «Апсіда», ПП «Базель» підтверджено наданими первинними бухгалтерськими документами, а саме: копіями рахунків на оплату, копіями накладних на отриманий товар та копіями податкових накладних, які виписані ПП «Базель та ПП «Апсіда» у вказаний період, а також копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, які свідчать про оплату позивачем на користь вказаних контрагентів сум за придбаний товар.

Встановлюючи порушення позивачем наведених вище правових норм, податковий орган виходив з того, що вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010 у справі № 1- 239/2010 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України, осіб, які мали відношення до створення та керівництва ПП «Базель та ПП «Апсіда».

Як зазначено у вказаному вироку суду, засудженими особами у офіційні документи були внесені завідомо неправдиві відомості про проведення фінансово-господарської діяльності ПП «Базель та ПП «Апсіда», яка в дійсності не здійснювалась.

Згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010 у справі № 1- 239/2010 підтверджується, що мало місце діяння щодо фіктивної підприємницької діяльності контрагентів позивача ПП «Базель та ПП «Апсіда» та внесення неправдивих відомості в документи, а саме: внесення в перелічені вище податкові накладні контрагента позивача відомостей щодо здійснення господарських операцій, які фактично не відбувались.

Відповідно до п.5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість», вбачається, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту за умови, що вона складена особою, зареєстрованою як платник податку, і засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В результаті дослідження наданих позивачем документів в їх сукупності, колегія суддів вважає, що ці документи не є первинним в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт здійснення певної господарської операції. Складені позивачем та ПП «Базель» і ПП «Апсіда» документи не відповідають ні суті, ні умовам укладених договорів.

Виходячи з наведеного, колегія судів вважає, що наявні в матеріалах справи документи не є достатнім доказом для підтвердження факту здійснення позивачем відповідної господарської операції, і як слідство, для внесення відповідних даних до бухгалтерського обліку і податкового обліку.

Отже визначена позивачу податковими повідомленнями-рішеннями від 16.01.2012р. № 0103262301 та №0103252301 суми податкового зобов'язання та розмір застосованих штрафних санкцій є правомірними.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення від 16.01.2012р. № 0103262301 та №0103252301 є законними та обґрунтованими, внаслідок чого, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Стосовно оскарження дій відповідача щодо висновків, викладених в акті, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У свою чергу акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак акт перевірки та висновки, які в ньому містяться, самі по собі не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010, акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За правилами п.7 вказаного Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень у разі виникнення спору щодо прийнятих на підставі такого акту рішень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, дій податкового органу, що здійснюються за таким актом перевірки, та впливають на права та законні інтереси платника податків.

За таких обставин колегія судів вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та, відповідно, для визнання протиправними дій податкового органу щодо викладення в акті перевірки відповідних висновків податкового органу.

Проведення перевірки з оформленням акта про її результати не призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, оскільки здійснення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Отже, складення відповідачем акту перевірки за наслідками проведеної ним перевірки не може вважатися неправомірною дією, оскільки це передбачено чинним законодавством, отже правові підстави для задоволення позову у цій частині відсутні, постанова суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі № 2а/0470/5698/12 скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2012р. №0103262301 та від 16.01.2012р. №1003252301.

У задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі № 2а/0470/5698/12 залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 11 червня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова