Ухвала суду № 39270538, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 811/1114/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року по справі № 811/1114/13-а за фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 року № 0002010171 та № 0002020171, якими позивачу визначено суму податкових зобов'язань: з податку на додану вартість в сумі 23 333,33 грн., податку з доходів фізичних осіб - 17 500,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 5 833,33 грн., всього на 46 666,66 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 28 березня 2013 року № 0002010171, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 166,66 грн. (із них за основним платежем - 23 333,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5833,33 грн.). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 28 березня 2013 року № 0002020171, за яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 17 500,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 06 по 11 березня 2013 року працівником Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Анубіс" за період з 01 січня 2010 року по 30 січня 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 14 березня 2013 року №210/1710/НОМЕР_3, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. №13-92 та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року №53 та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року:

- № 0002010171, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 166,66 грн. (із них за основним платежем - 23 333,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 833,33 грн.);

- № 0002020171, за яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 17 500,00 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у листопаді 2010 року придбав у ПП «Анубіс» товар - шини № 315/80 марки Hankook у кількості 28 одиниць за ціною 4166,67 грн. за одиницю, на загальну суму 140000,00 грн., у тому числі ПДВ - 23333,33 грн., підтвердженням чого являється податкова накладна № 240 від 26 листопада 2010 року на загальну суму 140000 (із них ПДВ - 23333,33 грн). Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено готівковим шляхом, про що свідчать відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів за період з 26 листопада 2010 року по 11 грудня 2010 року. Придбаний у ПП "Анубіс" товар - автомобільні шини, транспортувались власними вантажними автомобілями ФОП ОСОБА_1 та надалі були встановлені на вищезазначені транспортні засоби.

За вказаною господарською операцією позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 23333,33 грн та задекларовано його у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт № 1066/22-9/36654182 від 30.11.2012, яким встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Анубіс» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Титан-Кір» та ПП «Буд-Імпекс» за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року, та як наслідок встановлення нікчемності правочинів з ФОП ОСОБА_1 по придбанню товару у листопаді 2010 року.

Таким чином, як зазначено в акті перевірки, фінансово-господарські правовідносини між ПП «Анубіс» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновку відповідача, оскільки такий висновок базується на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Крім того, висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, є помилковими, відомості про контрагентів постачальників позивача, та їх контрагентів не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і його постачальником - ПП «Анубіс».

Факт отримання позивачем товару від вказаного постачальника відповідачем не заперечується, підтверджений відповідними первинними документами.

Належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо нікчемності правочину з ФОП ОСОБА_1 відповідачем не зазначені, суду не подані.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час здійснення господарської операції, відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства безпосередніми контрагентами позивача або їх контрагентами та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Крім того, наведені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання, зокрема, ПП «Анубіс», не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит.

В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача в якості платників податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище особами у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Проти факту реальності здійсненої позивачем операції з отримання ним товару та оплати його вартості відповідач не заперечує.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем товару виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму, сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість, яка підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 13 чинного на час виникнення спірних правовідносин Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26 грудня 1992 року та додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, до податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначного виду діяльності та підтверджені документально. Крім того, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх видатків, а тільки тієї її частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного віднесення до таких витрат та кредиту господарських операцій з ПП "Анубіс", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 11 червня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов