Ухвала суду № 39270371, 03.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2014 рокусправа № 804/15293/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі № 804/15293/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0004072201, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 55 738 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що у період з 10.10.2013 року по 16.10.2013 року посадовими особами Дніпродзержинської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біос» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні експортних операцій товарів, їх придбанні і відображені зазначених операцій в податковому обліку підприємства в травні та червні 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 900/93/04-03-22-01/32815845 від 23.10.2013 року, в якому зроблено висновки про порушення ТОВ «Біос» вимог п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством ТОВ "Біос" завищено суму податкового кредиту всього у сумі 55 738 грн. в т.ч. по періодах: - травень 2013 року - 15 346 грн.; - червень 2013 року - 40 392 грн.

З огляду на акт перевірки, такі висновки ОДПІ обґрунтовані наступним.

Проведеною перевіркою встановлено господарські взаємовідносини між «Біос» та ТОВ «Елам-ойл», ТОВ «Будтехінжинерінг», ТОВ «Аполло ЛТД», ТОВ «Боба-2013», ТОВ «Вела Транс» та ТОВ «Термінал Славута-Центр», з приводу постачання товару, надання послуг перевезення товару,

транспортної експедиції.

Вказані господарські взаємовідносини ДПІ вважає нереальними, нереальність господарських операцій контролюючий орган пов'язує з тим, що в наданих первинних документах не відображено фактичну адресу завантаження та розвантаження товару; до перевірки не надано специфікацій до договорів; згідно з базами ДАІ встановлена відсутність даних про транспортні засоби, які зазначені у складених документах щодо транспортування товару.

З цих підстав, ДПІ вказує на встановлений факт відсутності реального вчинення господарських операцій, тобто наявність первинних документів по придбанню ТОВ «БІОС» у ТОВ «Елам-ойл» та ТОВ «АПОЛЛО ЛТД» товару у травні та червні 2013 року (стор.18 Акту перевірки).

Крім цього, проведеною перевіркою встановлено, що придбаний ТОВ «БІОС» товар був поставлений до Лівану (експортні операції). З урахуванням витрат, які понесені ТОВ «БІОС» на придбання товару: ціна придбаного товару у ТОВ «Елам-ойл» та ТОВ «АПОЛЛО ЛТД» у травні та червні 2013 року складає 214256,87грн. (в т.ч. ПДВ - 35709,48грн.); ціна яку сплачено за транспортування та інші послуги, пов'язані з реалізацією на експорт товарів складає 138527,0грн. (в т.ч. ПДВ - 20028,17грн.), вказані операції мають від'ємний економічний результат, оскільки вартість реалізованого на експорт товару складає 330 143,60грн. Отриманий ТОВ «БІОС» економічний ефект від господарської діяльності, пов'язаної з придбанням та реалізації на експорт товарів складає від'ємне значення - 22 640,27грн.

З цих підстав, ДПІ вказує на те, що вказані операції не мають розумної економічної мети та переслідували єдину мету - збільшення витрат та податкового кредиту підприємства (стор.20-23 Акту перевірки).

На підставі акта перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0004072201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 55 738 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Такі висновки суду обґрунтовані встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій щодо придбання позивачем товарів та послуг, які не визнаються ДПІ, наявністю належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують здійснення цих операцій, а також безпідставністю висновків ДПІ щодо нереальності господарських операцій з посиланням на відсутність розумної економічної мети в їх здійсненні.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару).

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними в акті постачальниками товарів, послуг.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що основними видами діяльності ТОВ "Біос", зокрема, є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

У межах своєї господарської діяльності 07.05.2013 року між позивачем (продавець) та фірма LEBARUSS S.A.R.L. (Ливан) (покупець) укладено контракт № 07/05-13, предметом якого є продаж продавцем товару (вугілля деревне твердолистяних порід).

23.05.2013 року між позивачем (продавець) та фірма LEBARUSS S.A.R.L. (Ливан) (покупець) укладено специфікацію № 1 до контракту № 07/05-13 від 07.05.2013 року, за умовами якої необхідно було здійснити постачання вугілля деревинного в кількості 16,740т. на суму 11 550,60 дол. США.

Факт постачання товару по специфікації № 1 підтверджується Інвойсом № 05/01 від 24.05.2013 року, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 685341 від 27.05.2013 року, митною декларацією (форма МД-2).

06.06.2013 року між позивачем (продавець) та фірма LEBARUSS S.A.R.L. (Ливан) (покупець) укладено специфікацію № 2 до контракту № 07/05-13 від 07.05.2013 року, за умовами якої необхідно було здійснити постачання вугілля деревинного в кількості 14,265 тн. на суму 9 842,85 дол. США.

Факт постачання товару по специфікації № 2 підтверджується Інвойсом № 06/01 від 06.06.2013 року, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 06.06.2013 року, митною декларацією (форма МД-2).

13.06.2013 року між позивачем (продавець) та фірма LEBARUSS S.A.R.L. (Ливан) (покупець) укладено специфікацію № 3 до контракту № 07/05-13 від 07.05.2013 року, за умовами якої необхідно було здійснити постачання вугілля деревинного в кількості 12,226 тн. на суму 8 435,94 дол. США.

Факт постачання товару по специфікації № 3 підтверджується Інвойсом № 06/02 від 13.06.2013 року,міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 13.06.2013 року, митною декларацією (форма МД-2).

17.06.2013 року між позивачем (продавець) та фірма LEBARUSS S.A.R.L. (Ливан) (покупець) укладено специфікацію № 4 до контракту № 07/05-13 від 07.05.2013 року, за умовами якої необхідно було здійснити постачання вугілля деревинного в кількості 16,630 тн. на суму 11 474,70 дол. США.

Факт постачання товару по специфікації № 4 підтверджується Інвойсом № 06/01 від 17.06.2013 року, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 17.06.2013 року, митною декларацією (форма МД-2).

З акту перевірки вбачається, що відповідачем не заперечується факт постачання ТОВ "Біос" фірмі LEBARUSS S.A.R.L. (Ливан) у період травень - червень 2013 року товару, в той же час податковим органом зроблено висновок про не реальність укладених ТОВ "Біос" договорів з контрагентами ТОВ "Елам-ойл", ТОВ "Будтехінжинерінг", ТОВ "Аполло ЛТД", ТОВ "Боба-2013", ТОВ "Вела Транс" та ТОВ "Термінал Славута-Центр".

З огляду на позицію ДПІ у спірних правовідносинах, судом першої інстанції встановлені та не спростовані доводами апеляційної скарги наступні обставини.

25.04.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Елайм-ойл" (постачальник) укладено договір поставки товарів № 25/04-13, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати покупцеві товар, а саме: вугілля деревинне класу А твердих порід, фракцією не менше 3 см., відсотку пилу не більше 10 %.

17.05.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Елайм-ойл" (постачальник) укладено специфікацію № 1 до договору поставки товарів № 25/04-13 від 25.04.2013 року. За вказаною специфікацією ТОВ "Елайм-ойл" здійснило постачання ТОВ "Біос" вугілля деревинне у кількості 16,740 тн., на загальну суму 47 909,88 грн., в т.ч. ПДВ - 7 984,98 грн.

20.05.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Будтехінжинерінг" (експедитор) було укладено договір - доручення на транспортну експедицію № 05/20.

21.05.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Будтехінжинерінг" (виконавець) було укладеного договір про надання послуг № 05/21.

На підставі вищевказаних договорів ТОВ "Будтехінжинерінг" надавало позивачу послуги з перевезення товару та послуги по експедиційному декларуванню в Миколаївській митниці товарів. На підтвердження цього надано акти про надання послуг № 40 від 28.05.2013 року, згідно до якого надавалась послуга по митному оформленню вартістю 2 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 416,67 грн. та № 41 від 03.06.2013 року, згідно до якого надавалась послуга з організації перевезення вантажу вартістю 41 667,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 944,50 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджено факт постачання товару з ТОВ "Елайм-ойл" до ТОВ "Біос".

03.06.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "АПОЛЛО ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки товарів № 03/06-13, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати покупцеві товар, а саме вугілля деревинне класу А твердих порід, фракцією не менше 3 см., відсотку пилу не більше 10 %.

03.06.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "АПОЛЛО ЛТД" (постачальник) укладено специфікацію № 1 до договору поставки № 03/06-13. За вказаною специфікацією ТОВ "АПОЛЛО ЛТД" здійснило поставку ТОВ "Біос" вугілля деревинне у кількості 14,265 тн., на загальну суму 48 991,72 грн., в т.ч. ПДВ - 8 165,29 грн.

13.06.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "АПОЛЛО ЛТД" (постачальник) укладено специфікацію № 2 до договору поставки № 03/06-13. За вказаною специфікацією ТОВ "АПОЛЛО ЛТД" здійснило поставку ТОВ "Біос" вугілля деревинне у кількості 12,226 тн., на загальну суму 58 213,27 грн., в т.ч. ПДВ - 9 702,21 грн.

17.06.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "АПОЛЛО ЛТД" (постачальник) укладено специфікацію № 3 до договору поставки № 03/06-13. За вказаною специфікацією ТОВ "АПОЛЛО ЛТД" здійснило поставку ТОВ "Біос" вугілля деревинне у кількості 16,630 тн., на загальну суму 59 142, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 857,00 грн.

05.06.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Термінал Славута-Цент" (виконавець) укладено договір № 242-Т. За умовами вказаного договору виконавець брав на себе зобов'язання з обслуговування транспортних засобів з товарами для виконання необхідних митних процедур; забезпечення можливості механічного або ручного вивантаження товарів з метою митного огляду з наступним завантаженням у той же транспортний засіб; паркування транспортного засобу в місці прибуття на території ТОВ "Термінал Славута-Центр"; перевантаження вантажу за окрему плату згідно Додатку діючого на момент надання послуг.

Факт надання послуг ТОВ "Термінал Славута-Цент" підтверджується актами про надання послуг № 1053 від 06.06.2013 року, згідно до якого було надано послуги по митному оформленню вантажів по ВМД ф. МД-2 експорт вартістю 250 грн. та заповнення CMR вартістю 50 грн., всього на загальну суму 300 грн., в т.ч. ПДВ - 50 грн., № 1052 від 06.06.2013 року, згідно до якого було надано послуги по обслуговуванню транспортного засобу, який вибуває з території або прибув не територію України вартістю 400 грн. та паркування транспортного засобу вартістю 100 грн., всього на загальну суму 500 грн., в т.ч. ПДВ - 83,33 грн., № 1140 від 17.06.2013 року, згідно до якого було надано послугу з обслуговуванню транспортного засобу, який вибуває з території або прибув не територію України вартістю 400 грн., всього на загальну суму 400 грн., в т.ч. ПДВ - 66,67 грн., № 1144 від 17.06.2013 року, згідно до якого надавались послуги з митного оформлення вантажів по ВМД ф. МД-2 експорт вартістю 250 грн. та заповнення CMR вартістю 50 грн., всього на загальну суму 300 грн., в т.ч. ПДВ - 50 грн.

07.06.2013 року між позивачем (клієнт) та ТОВ "Вела Транс" (експедитор) укладено договір на транспортне-експедиційне обслуговування № 07/06/13.

Факт надання послуг ТОВ "Вела Транс" та їх вартість підтверджується актами здачі-прийняття робі (надання послуг) № 1-00000003, відповідно до якого надавались послуги транспортно - експедиторського обслуговування вартістю 8 643,64 грн. та фрахт (морська складова перевезення за межами державного кордону України) вартістю 5 847,63 грн., а всього на суму 16 220,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1728,73 грн., № 1-00000004 відповідно до якого надавались послуги транспортно - експедиторського обслуговування вартістю 5703,96 грн. та фрахт (морська складова перевезення за межами державного кордону України) вартістю 5 555,24 грн., а всього на суму 12 400,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1140,80 грн., № 1- 00000005 відповідно до якого надавались послуги транспортно - експедиторського обслуговування вартістю 6070,63 грн. та фрахт (морська складова перевезення за межами державного кордону України) вартістю 5 555,24 грн., а всього на суму 12 840,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1 214,13 грн.

10.06.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Боба-2013" (експедитор) укладено договір - доручення на транспортну експедицію № 10/06-13.

Факт надання послуг ТОВ "Боба-2013 та їх вартість підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-240, відповідно до якого надавались послуги з організації перевезення вантажу вартістю 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Елам-ойл", ТОВ "Будтехінжинерінг", ТОВ "Аполло ЛТД", ТОВ "Боба-2013", ТОВ "Вела Транс" та ТОВ "Термінал Славута-Центр", за наслідками яких до складу податкового кредиту віднесено 55 737,64грн.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів враховує те, що в акті перевірки відображено первинні документи по вказаним господарським взаємовідносинам - видаткові, податкові накладні, акти виконаних робіт, наведено порядок розрахунків між сторонами, зазначено про оприбуткування позивачем отриманого товару та послуг, а також відображено те, що поставлений на адресу товар в подальшому був реалізований за зовнішньоекономічним контрактом на адресу фірми LEBARUSS S.A.R.L. (Ливан).

Тобто, висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій фактично суперечать тим обставинам, які встановив контролюючий орган, зокрема, тим, які свідчать про те, що поставлений на адресу позивача товар був в подальшому реалізований за зовнішньоекономічним контрактом.

Правильними є і висновки суду першої інстанції в частині необґрунтованості доводів ДПІ щодо нереальності господарських операцій, з огляду на відсутність у них розумної економічної мети. Так, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відсутність доходу від окремих господарських операцій не свідчить про те, що вся господарська діяльність позивача є збитковою.

Крім цього, правовий аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

Також, колегія суддів не може погодитися з доводами ДПІ про те, що отриманий ТОВ «БІОС» економічний ефект від господарської діяльності, пов'язаної з придбанням та реалізації на експорт товарів складає від'ємне значення - 22 640,27грн. Як вбачається з акту перевірки такі висновки ДПІ зроблені з огляду на те, що витрати на придбання товару перевищують вартість його реалізації за експортним договором. Між тим, вказуючи на перевищення витрат над сумою реалізації, ДПІ до складу цих витрат відносить витрати по придбанню товарів, транспортуванню товарів та інші пов'язані з цим послуги, з урахуванням ПДВ у вартості товарів і послуг. В той же час, відповідно до пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включається податок на додану вартість. Тобто, врахування сум ПДВ при визначенні понесених позивачем витрат на придбання товару є необґрунтованим.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірності та необґрунтованості оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач посилається на ті обставини, які зазначені в акті перевірки. Натомість, вказаним підставам для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі №804/15293/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 04.06.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк