Постанова № 39270370, 15.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2014 рокусправа № 804/2309/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року по справі за позовом Ленінського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7213,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року Ленінський районний центр зайнятості м.Дніпропетровська (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив стягнути незаконно виплачену допомогу по безробіттю в період з 16.04.2013 року по 13.09.2013 року в сумі 7061 грн. 56 коп., та коштами виплаченими на навчання в сумі 151 грн. 56 коп., всього 7213 грн. 12 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Ленінський районний центр зайнятості м.Дніпропетровська, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 09 квітня 2013 року звернувся до Ленінського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська з заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.14). Згідно вказаної заяви, відповідач зазначив, що він на час її подання не зареєстрован як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Відповідно довідки від 07.02.2014 року наданої Ленінським районним центром зайнятості м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 16 квітня 2013 року по 13 вересня 2013 року призначено допомога по безробіттю у розмірі 7 061 грн. 56 коп.(а.с. 21).

Відповідно договору № 197/2013 від 08 липня 2013 року ОСОБА_1 з 09.07.2013 року по 22.07.2013 року пройшов навчання з метою сприяння подальшому працевлаштуванню вартістю 151 грн. 56 коп.

Підставою для припинення виплати відповідачу допомоги по безробіттю стала інформація встановлена Ленінським районним центром зайнятості м. Дніпропетровська, згідно якої безробітний ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 29.05.1997 року.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що станом на 14.11.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 18.09.2013 року перебуває в стані припинення за судовим рішенням в зв'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (а.с. 18-19).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Ленінський районний центр зайнятості м. Дніпропетровська не довів того, що ОСОБА_1 під час отримання допомоги по безробіттю в період з 16.04.2013 року по 13.09.2013 року отримував доходи, або мав будь-яку роботу за яку отримував кошти на прожиття.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Частиною 3 статті 3 даного Закону встановлено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами, провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Згідно п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 на момент звернення до Ленінського районного центру зайнятості (09.04.2013 року) був зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як фізична особа-підприємець (з 29.05.1997 року) та не надав цих відомостей центру зайнятості, він взагалі не мав права на отримання статусу безробітного та отримувати соціальні кошти від держави у вигляді допомоги по безробіттю.

За таких обставин, суд не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись, ст. 198, ст. 202, ст. 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Ленінського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська (розрахунковий рахунок 37178001011915; одержувач: Ленінський районний центр зайнятості, банк УДК у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012; ЄДРПОУ 36496124; призначення платежу - повернення допомоги по безробіттю від ОСОБА_1.) незаконно виплачену допомогу по безробіттю в період з 16.04.2013 року по 19.09.2013 року в розмірі 7061 грн. 56 коп., та коштів витрачених на навчання в сумі 151 грн. 56 коп., всього в сумі 7213 грн. 12 коп. (сім тисяч двісті тринадцять грн. 12 коп.).

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук