Постанова № 39267285, 05.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 р. Справа № 805/5035/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності щодо невиконання платіжного доручення № 598, зобов'язання виконати платіжне доручення № 598 та перерахувати на користь позивача в особі Донецької обласної дирекції кошти в сумі 468 820,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в ході примусового виконання Відділом Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3, на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» коштів на загальну суму 2 321 754,08 грн. на депозитний рахунок відділення державної виконавчої служби надійшли кошти в загальній сумі 517 475,62 грн. У зв'язку із цим третьою особою підготовлено та передано до виконання платіжне доручення № 598 від 13 березня 2013 року щодо перерахування на користь позивача коштів у сумі 468 820,00 грн., які надійшли в ході примусового виконання виконавчого провадження № 33773258. Втім, зазначені кошти не надійшли на рахунки позивача. Неодноразові звернення позивача до відповідача 1 із вимогою перерахувати кошти залишилися без задоволення.

Позивачем 5 червня 2014 року до канцелярії суду надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

28 квітня 2014 року відповідач 1 надав до канцелярії суду клопотання, в якому посилаючись на те, що ним не обслуговується депозитний рахунок Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області наполягав на наявності підстав для заміни визначеного позивачем відповідача на Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області, яким здійснюється розрахунково-касове обслуговування відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року через наявність заперечень позивача щодо заміни відповідача до участі у розгляді справи у якості другого відповідача залучено Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області (відповідач 2).

Представник відповідача 2 до судового засідання не прибув, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких позовні вимоги позивача не визнав. Зазначив, що при проведенні видатків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів органи державного казначейства в першу чергу та стислі терміни забезпечують виконання захищених статей бюджету, перелік яких визначений частини 2 статті 55 Бюджетного кодексу України, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень. Платіж за платіжним дорученням № 598 від 13 березня 2013 року не відноситься до захищеної статті бюджету, з огляду на що видатки з депозитного рахунку повинно здійснюватися у межах фінансового ресурсу єдиного казначейського рахунку. До того ж, відповідач 2 послався на відсутність в нього обов'язку по збиранню, накопиченню, обліку інформації щодо неоплачених платіжних документів органів Державної казначейської служби України та зазначив, що платіжне доручення № 598 від 13 березня 2013 року було повернуто без виконання згідно пункту 3.5. Постанови правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року у зв'язку із закінченням терміну дії платіжного доручення. В зазначених запереченнях відповідач 2 виклав клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», позивач) є юридичною особою, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 23346741.

Позивач виступав стягувачем у зведеному виконавчому провадженні № 33773258, з виконання виконавчого документа № 2/528/320/12, виданого 18 квітня 2012 року Краматорським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 коштів в загальній сумі 2 321 754,08 грн. Виконавче провадження № 33773258 перебувало на виконанні відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень при примусовому виконанні виконавчого документу у виконавчому провадженні 33773258 за рахунок коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна боржника, частково задоволено вимоги стягувача, а саме в розмірі 468 820,80 грн. Залишок боргу за виконавчим документом становить 1 852 933,28 грн. Крім цього, за результатами виконавчого провадження з боржника стягнуто виконавчий збір в сумі 46 882,08 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 1 772,74 грн. Постановою від 7 липня 2013 року виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

17 липня 2013 року Відділом Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області підготовлено платіжне доручення № 598 на перерахування з депозитного рахунку на рахунки ПАТ «Райффайзен банк Аваль» коштів в сумі 468 820,80 грн., призначення платежу «0-468820,80, стягн. з ОСОБА_3, зг. виконавчого провадження ЄДРВП 33773258, без ПДВ». За змістом листа Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області № 09.2-10/545-9447 від 06 вересня 2013 року платіжне доручення відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції на суму 468 820,80 грн. (стягнення з ОСОБА_3) станом на 05 вересня 2013 року знаходилось на опрацюванні в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області, яке виступає відповідачем 2 у цій справі. (арк. справи 10-11). 31 грудня 2013 року платіжне доручення № 598 від 17 липня 2013 року було повернуто без виконання на підставі пункту 3.5. постанови правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22 у зв'язку із закінченням терміну дії платіжного доручення.

21 січня та 31 березня 2014 року Відділом Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області підготовлені платіжні доручення на перерахування з депозитного рахунку на рахунки ПАТ «Райффайзен банк Аваль» коштів в сумі 468 820,80 грн., які також були повернуті без виконання 24 січня 2014 року та 14 квітня 2014 року відповідно.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон), статтею 45 якого визначено, що грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Згідно п. п. 12.1, 12.2, 12.11, 12.13, 12.14, 12.18 п. 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (далі - Інструкція № 512), органи державної виконавчої служби (надалі органи ДВС) мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

При надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення. Після цього не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 4, 5) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень.

Державна казначейська служба України згідно пункту 3 Положення № 460 має статус учасника системи електронних платежів Національного банку на загальних засадах відповідно до Положення про міжбанківські розрахунки в Україні, що забезпечує можливість здійснювати проведення міжбанківських розрахунків.

Згідно пунктів 11.4. та 11.5.статті 11 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України, учасником якої є органи державної казначейської служби, банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Положення аналогічного змісту містить абзац 1 п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року

Згідно пункту 4 Розділу 1 Глави 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України N 320 від 16 серпня 2006 року міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Оскільки в чинним законодавством не передбачено строків виконання органами казначейської служби міжбанківського переказу, враховуючи здійснення Державною казначейською службою України розрахунків в системі електронних платежів Національного банку України, на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе застосувати в даному випадку аналогію закону та виходити з того, що строк виконання міжбанківського переказу Державною казначейською службою не може перевищувати трьох операційних днів. Подібність правовідносин полягає у тому, що орган казначейської служби, по суті виконуваних функцій у даному випадку, виступає у ролі банку, а орган ДВС - клієнту.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача 2 на відсутність коштів на єдиному казначейському рахунку як причину невиконання платіжних доручень з огляду на наступне.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», грошові суми, стягнути з боржника зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 45 наведеного Закону стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки. Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).

Виконання захищених видатків бюджету за рахунок коштів стягнутих з боржника не відноситься до цілей, на які законодавством передбачене їх використання, використання стягнутих з боржників грошових сум для виконання захищених статей видатків бюджету, як і для інших цілей, не передбачених статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» прямо заборонено.

Практика Європейського Суду з прав людини (рішення від 07 листопада 2005 року, справа "Качко проти України", від 29 червня 2004 року справа "Жовнір проти України", від 29 червня 2004 року справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Наявними в матеріалах справи підтверджений факт ненадходження на рахунки позивача коштів в сумі 468 820,80 грн. від примусового виконання виконавчого документа у межах виконавчого провадження № 33773258 про стягнення з ОСОБА_3 коштів, платіжні доручення на стягнення цієї суми (№598 від 17 липня 2013 року, № 598 від 21 січня 2014 року та № 598 від 31 березня 2014 року) залишаються невиконаними, з огляду на що суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо допущення органом державної казначейської служби бездіяльності, що виразилася у невиконанні платіжних доручень отриманих від третьої особи у справі.

При вирішенні питання щодо суб'єкту допущення зазначеної бездіяльності суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 7 Положення Про державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (далі Положення № 460) казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

У відповідності до Переліку територіальних органів Державної казначейської служби, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року № 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби» (далі - Постанова № 651), територіальним органом Державної казначейської служби у м. Краматорську виступає Управління Казначейства у м. Краматорську, яке утворено як юридична особа публічного права згідно з п. 1 Постанови № 651.

Згідно пункту 1.8. Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 758 від 22 червня 2012 року, який регламентує взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - підприємцями (далі - клієнти), а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків, розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами.

Відповідач 1 у наданих до суду клопотанні про заміну неналежного відповідача належним від 28 квітня 2014 року зазначає про те, що депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції обслуговується в Управлінні державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області, яке є відповідачем 2 у справі. Зазначена обставина, як і обставина перебування на виконанні цього управління платіжних доручень відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області не заперечується відповідачем 2 у наданих до суду запереченнях.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку що право позивача на отримання коштів від примусового виконання виконавчого документу порушено саме відповідачем 2, який здійснює розрахунково-касове обслуговування.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльності Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області щодо невиконання платіжного доручення № 598, зобов'язання Управління державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області перерахувати на користь позивача грошові кошти в розмірі 468 820,00 грн. Ті ж самі вимоги, адресовані позивачем Головному управлінню Державної казначейської служби України в Донецькій області не підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку в відповідача 1 відсутній обов'язок здійснювати розрахунково-касове обслуговування органу державної виконавчої служби.

Аналогічна позиція викладена в постанові Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/13138/13-а від 09 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року. Вказана позиція підтримана і Вищим адміністративним судом України, ухвалою якого від 10 лютого 2014 року К/800/653/14 відмовлено у відкритті касаційного провадження з підстав відсутності необхідності перевірки матеріалів справи № 805/13138/13-а.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на зазначене, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Відділ Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності щодо невиконання платіжного доручення № 598 та зобов'язання виконати платіжне доручення № 598 та перерахувати на користь позивача в особі Донецької обласної дирекції 468 820,00 грн., - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області щодо невиконання платіжного доручення № 598 від 13 березня 2014 року.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області виконати платіжне доручення № 598 та перерахувати на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції (адреса: 83086, м. Донецьк, вул Ф. Зайцева, буд. 46-в, код ЄДРПОУ 23346741, рах № 290975320 в ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 335076) кошти в сумі 468 820,00 грн. (чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок.)

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 копійки).

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 червня 2014 року.

Суддя Михайлик А.С.