Ухвала суду № 39267006, 10.01.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №686/4305/13-ц

Провадження №22-ц/792/32/14

УХВАЛА

10 січня 2014 року м. Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Кізюн О.Ю.,

Переверзєвої Н.І.

при секретарі: Гриньовій А.М.

з участю: представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ТОВ «Октант-Центр» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення приміщення, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія ,

В С Т А Н О В И Л А :

в березні 2013 року ТОВ «Октант-Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення приміщення.

В обґрунтування позову товариство зазначало, що 18 квітня 2003 року між ЗАТ «Октант» та ОСОБА_2 було укладено договір №52/5-45, згідно умов якого позивач зобов'язаний збудувати і передати у власність клієнту нежитлове приміщення загальною площею 835,3 кв.м. до 25 квітня 2008 року.

Проте позивач вважав укладений договір нікчемним, з огляду на положення ч. 1 ст. 220 ЦК України, оскільки даний договір був лише попереднім і сторони зобов'язувалися укласти такий договір в майбутньому, крім того при укладенні договору його не було нотаріально посвідчено.

Відповідач користується частиною вказаного житлового приміщення без

______________

Головуюча в першій інстанції - Мазурок О.В. Категорія № 19

Доповідач - Харчук В.М.

будь-яких правових підстав, оскільки на сьогоднішній день вказаний об'єкт ще не зданий в експлуатацію.

Тому ТОВ «Октант-Центр» просило усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, яке ним утримується і розташоване за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 835,3 кв.м.

В ході розгляду справи представник позивача позов підтримував, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач не є власником нежитлового приміщення, тому в нього відсутні підстави для звернення до суду.

ТОВ «Октант-Центр» не погодилося з рішенням суду першої інстанції від 21 жовтня 2013 року подало апеляційну скаргу, посилається на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом всіх обставин справи.

Апелянт зазначає, що судом встановлено розбіжності щодо дати укладення договору, проте до кінця не з'ясовано, чому відповідачка зазначає про укладення договору 14 квітня 2003 року, хоча насправді він був укладений 18 квітня 2003 року.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправомірно не взято до уваги рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2013 року, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 щодо зобов'язання ТОВ «Октант-Центр» здати в експлуатацію 5-поверховий житловий будинок, частиною якого є нежитлове приміщення загальною площею 835,3 кв.м, розташований по АДРЕСА_1, оскільки встановлені в ньому юридичні факти могли вплинути на розгляд даної справи і призвести до ухвалення іншого рішення.

На думку апелянта, безпідставно судом не прийнято до уваги надані ним докази щодо правонаступництва ТОВ «Октант-Центр» після ліквідації ЗАТ «Октант».

Апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт, що спірний об'єкт є завершеним будівництвом, відповідає проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, внаслідок чого може бути прийнятий в експлуатацію та переданий у власність, а відтак відповідачка користується ним без відповідних правових підстав, а тому має його звільнити.

Тому ТОВ «Октант-Центр» просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2013 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст.10-11, 60, 61, ч. 3, ст. ст. 213, 308 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності. Кожна сторона доказами зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини, встановлені судовим рішенням в іншій цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судове рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст.203, 509, 525-526, 530, ч. 1; ст.ст. 610, 612, ч. 1; ст.ст. 614, 617; ст. ст. 1130, 1131 ЦК України зобов'язання виникають, в тому числі, з договорів і повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності та розумності.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відсутність вини у невиконанні зобов'язань доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку чи непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.1130, ч.ч. 1 та 2, ст. 1131 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 8, 9, 18, 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-ХІІ від 18.09.1991 року

за договором про спільну діяльність його учасники зобов'язуються діяти спільно без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників або без об'єднання вкладів учасників.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних

цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів

діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або

досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути: кошти, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності.

За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів.

Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб.

Ніхто не має права обмежувати права інвесторів у виборі об'єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

При недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

Інвестиційний договір, договір про спільну діяльність не можуть носити характеру попереднього договору, якщо у ньому чітко визначені права та обов'язки сторін, визначено об'єкт інвестицій, строки виконання зобов'язань, інші істотні умови.

Інвестиційний договір та договір про спільну діяльність в силу вимог Закону не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, але можуть бути нотаріально посвідчені за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 15, ч.ч. 1 та 2 ст. 16, ч.4 ст. 203, ч. 1 ст. 220, ч.ч. 2, 3 ст. 331, ст. 387, ч.ч. 1 та 2, ст. 391, ч. 1 ст. 635 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту порушеного права можуть бути, в тому числі, вимоги щодо визнання права, вимоги щодо припинення дії, яка це право порушує, вимоги щодо відновлення становища, яке існувало до порушення права, вимоги щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Правочин має бути укладеним у формі, встановленій законом.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним і не породжує для сторін будь-яких правових наслідків, крім наслідків його нікчемності.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття нерухомого майна в експлуатацію та державної реєстрації права власності.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Лише власник майна чи його законний володілець має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 4, ст. 5, п. 9) ст. 18 Закону України № 1952-ІУ від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на новостворене нерухоме майно після прийняття об'єкту нерухомості в експлуатацію.

В цьому разі власнику новоствореного майна видається свідоцтво про право власності.

Таке свідоцтво видається і в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 39, ч.ч. 8 та 12 Закону України № 3038-УІ від 17.02.2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом і підключений до інженерних мереж будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику протягом 120 днів із дня здачі його в експлуатацію.

Відмовляючи у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та звільненні приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує укладений інвестиційний договір на будівництво нежитлового приміщення загальною площею 835,3 кв. метрів в багатоквартирному жилому будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 свої зобов'язання за інвестиційним договором повністю виконала, однак, з вини ТОВ «Октант-Центр» у встановленому Законом порядку жилий будинок не зданий в експлуатацію і обумовлені договором нежитлові приміщення не передані ОСОБА_2, хоч будівництво будинку вже давно закінчене.

ОСОБА_2 не самочинно, а за згодою ТОВ «Октант-Центр» зайняла збудоване приміщення, але з вини ТОВ «Октант-Центр» позбавлена можливості оформити своє право власності.

Так як об'єкт будівництва не зданий в експлуатацію, право власності на будинок у жодної особи не виникло, ТОВ «Октант-Центр» не є власником будинку та розташованих у ньому приміщень, то позивач не може витребувати цей об'єкт власності із фактичного володіння ОСОБА_2 Обраний спосіб захисту не відповідає вимогам Закону.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених обставинах, підтверджуються дослідженими судом доказами і відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 14 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Октант», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр», укладено інвестиційний договір житлового будівництва № 525-45.

Об'єктом інвестування є нежитлові приміщення загальною площею 835,3 кв. метрів загальною вартістю 5 050 003,2 (п'ять мільйонів п'ятдесят тисяч три) гривень в багатоквартирному жилому будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п. 3.3, 4.1, 5.1, 7.1, 7.2 договору ОСОБА_2 зобов'язалася у встановлені строки до 21 квітня 2008 року та протягом 14 банківських днів з моменту завершення будівництва об'єкта та набуття клієнтом права власності на об'єкт проінвестувати будівництво в сумі 751 000 гривень та 4 299 003,2 гривень, а підприємство зобов'язалося збудувати і передати ОСОБА_2 на умовах договору в строк до 25 квітня 2008 року об'єкт інвестування, передати цей об'єкт останній зі всіма документами для реєстрації права власності.

Власником будівельних матеріалів та результатів робіт з будівництва об'єкту інвестицій відповідно до умов договору є не ТОВ «Октант-Центр», а ОСОБА_2

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 повністю виконала свої зобов'язання за інвестиційним договором, внесла на рахунок підприємства кошти до 21 квітня 2008 року 751 000 гривень та до 19 травня 2009 року 4 299 003,20 гривень.

Однак, ЗАТ «Октант» та його правонаступник ТОВ «Октант-Центр» своїх зобов'язань за інвестиційним договором не виконали, будинок до цього часу не зданий в експлуатацію з вини товариства, об'єкт інвестування ОСОБА_2 в обумовлені договором строки у власність не переданий.

ЗАТ «Октант», правонаступником якого є ТОВ «Октант-Центр», будівництво будинку здійснило самочинно з порушеннями будівельних норм та правил і саме з цієї причини збудований жилий будинок не зданий в експлуатацію.

Не дивлячись на це, ТОВ «Октант-Центр», як замовник та підрядник будівництва, без здачі будинку в експлуатацію фактично передав збудовані площі учасникам інвестиційної діяльності, в тому числі і ОСОБА_2, уклав із учасниками інвестиційної діяльності договори про надання послуг з утримання переданих приміщень в будинку.

Наведені обставини фактично визнаються сторонами та повністю підтверджуються дослідженими доказами: копією договору про інвестування будівництва будинку (а.с.5), довідкою ЗАТ «Октант» про повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 (а.с.31, 65)), актом приймання-передачі збудованого будинку від ТОВ «Октант-Центр» до Житлово-будівельного кооперативу «Проскурів-центр» (а.с.33), копією постанови Хмельницького окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили і з якої вбачається самочинність будівництва даного будинку (а.с.39-41), квитанціями про сплату вартості інвестицій ОСОБА_2 (а.с. 62-64), іншими доказами.

Так як відповідно до умов інвестиційного договору ОСОБА_2 вважається власником будівельних матеріалів, з яких збудовано обумовлені договором приміщення, та результатів робіт, ТОВ «Октант-Центр» не здало будинок в експлуатацію з власної вини, не являється його власником чи законним володільцем, позивачем не доведено, що укладений між сторонами договір є попереднім договором і в силу закону вимагав обов'язкового нотаріального посвідчення, позивач обрав невірний спосіб захисту і не довів порушення свого права, то позивач не довів належними і допустимими доказами заявлених позовних вимог.

Із позовної заяви позивача вбачається, що позивач сам невірно зазначає дату укладеного договору 18 квітня 2003 року, хоч додає до позову копію цього ж договору від 14 грудня 2005 року.

Суд першої інстанції вправі виправити допущену в рішенні описку, тому ці доводи апеляційної скарги апелянта не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» відхилити, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: (підпис)

судді: (підписи)

Копія відповідає оригіналу:

Суддя апеляційного суду В.М. Харчук