Ухвала суду № 39265764, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18704/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Головного управління юстиції в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції в місті Києві про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління юстиції в місті Києві (далі - Відповідач) про визнання незаконним звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, поновлення на посаді головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в розмірі 1,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено частково; визнано звільнення Позивача на підставі п.4 ст.40 КЗпПУ як звільнення без законної підстави, скасовано наказ Головного управління юстиції у м.Києві від 28.10.2013 року №2259/03 «Про звільнення ОСОБА_2.», поновлено Позивача на посаді головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, стягнуто з Головного управління юстиції у м.Києві на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.08.2013 року заступником прокурора міста Києва внесено подання про усунення порушень вимог Законів України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції» №07/1/1-9768-13, яким вимагав розглянути подання, вирішити питання про притягнення до встановленої законом відповідальності особи, з вини якої допущено наведені порушення - Позивача, про наслідки розгляду повідомити прокуратуру міста Києва у термін до 27.08.2013 року.

25.08.2013 року доповідною запискою №26947/0/11-13 начальником Реєстраційної служби повідомлено заступника начальника Головного управління юстиції у м.Києві, що за результатами розгляду подання заступника прокурора міста Києва від 09.08.2013 року ним прийнято рішення про звільнення Позивача з роботи відповідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпПУ, а відповідний наказ буде видано в день виходу Позивача на роботу.

Наказом Відповідача від 28.10.2013 року №2259/03 Позивача звільнено 29.10.2013 року з посади головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві відповідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпПУ.

Згідно ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;

7) притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Відповідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, крім іншого, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Положеннями ч.1 ст.43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частиною 1 статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1)догана;

2) звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст.148 КЗпПУ).

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з акту відсутності на робочому місті від 13.06.2013 року, Позивач з 30.05.2013 року по дату складання цього акту не знаходився на робочому місці, що підтверджується відсутністю відповідного запису в журналі приходу на роботу.

13.06.2013 року Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України припинено на підставі листа №1-5.5 Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві доступ до реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України державному реєстратору-головному спеціалісту відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ГУЮ у м.Києві - Позивачу.

Суд першої інстанції зазначає, що згідно пояснень представника Позивача 30.05.2013 року, 31.05.2013 року Позивач через погане самопочуття звертався до лікарів підстанції №1 Київської міської станції швидкої медичної допомоги, про що йому видано довідку про надання медичної допомоги; 03 червня 2013 року Позивач звертався до лікаря Побоченка І.А., яким також видано довідку про надання медичної допомоги.

Водночас, Відповідачем не доведено, що Позивач 30.05.2013 року, 31.05.2013 року та 03.06.2013 року був відсутній на роботі без поважних причин.

Поважність відсутності Позивача на робочому місці з 04.06.2013 року по 21.06.2013 року підтверджується листком непрацездатності АВН №740636 від 04.06.2013 року (лист від 29.01.2014 року №26 Філії №3 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району міста Києва ).

Вказаний листок непрацездатності належним чином оплачений Відповідачем.

Отже, матеріали справи не містять доказів у підтвердження відсутності Позивача на роботі з 30.05.2013 року по 21.06.2013 року без поважних причин.

Також Відповідачем не дотримано порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги акт відсутності Позивача на робочому місці від 17.07.2013 року, оскільки не встановлено чи перебував він на роботі (в приміщенні) та де саме було визначено його робоче місце 17.07.2013 року, адже з 01.08.2013 року робоче місце Позивачу визначено в приміщенні холу Реєстраційної служби та встановлено обов'язок з надання щоденних консультацій громадянам.

Так, цілісність Книги виходу на роботу відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (Справа №05-05-07, розпочато 24.11.2011 року) пошкоджено, а саме: на стор.165 - 17.07.2013 року, де навпроти прізвища Позивача відсутній підпис виходу на роботу.

Згідно виписки з протоколу засідання №3 Профкому первинної профспілкової організації працівників органів і установ юстиції м. Києва від 25.01.2014 року членами профкому оглянуто записи в книзі виходу на роботу працівників відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з 30.05.2013 року по 03.06.2013 року, де підписи Позивача про вихід на роботу відсутні, та за 17.07.2013 року, в якій містяться підписи Позивача про час приходу на роботу о 09:00 год. та час закінчення о 18:00 год.

З 16.07.2013 року робочий кабінет №34, в якому було робоче місце Позивача, опечатано працівниками міліції.

Таким чином, факт відсутності Позивача на робочому місці 17.07.2013 року без поважних причин Відповідачем не доведено.

Актом від 31.07.2013 року зафіксовано відсутність Позивача на робочому місці з 09:00 год. до 13:00 год. 31.07.2013 року, з посиланням на відсутність відповідного запису у журналі приходу на роботу.

На вказаному акті вчинено резолюцію про відібрання у Позивача пояснень з приводу відсутності на роботі.

Листом від 09.08.2013 року без реєстраційного номера начальником реєстраційної служби Позивачу запропоновано невідкладно надати пояснення про причини відсутності на роботі 31.07.2013 року з 09:00 год. до 13:00 год.

Вказаний лист отримано останнім відповідно вчиненого напису 13.08.2013 року.

13.08.2013 року Позивачем надано пояснення за власним підписом та підписами п'яти головних та двох провідних спеціалістів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, головного спеціаліста відділу організаційно-методичного забезпечення, працівника охорони контрольно-пропускного пункту служби про те, що він був присутній 31.07.2013 року в приміщенні реєстраційної служби.

В Книзі виходу на роботу Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (Справа №05-05-07, розпочато 24.11.2011 року) встановлено, що на стор.169 - 31.07.2013 року навпроти прізвища Позивача міститься його підпис виходу на роботу о 09:00 год. та закінчення о 20:15 год.

Отже, факт відсутності Позивача на робочому місці 31.07.2013 року без поважних причин Відповідачем не доведено.

30.09.2013 року Профспілковим комітетом профспілкової організації працівників органів і установ юстиції м.Києва повідомлено, що подання реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві від 27.08.2013 року №5/39/464 розглянуто на засіданні профкому 27.09.2013 року (протокол №12) та надано згоду на звільнення Позивача з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві відповідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпПУ.

Наказом Відповідача від 28.10.2013 року №2259/03 Позивача 29.10.2013 року звільнено із займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпПУ.

25.01.2014 року Профспілковим комітетом профспілкової організації працівників органів і установ юстиції м. Києва розглянуто на засіданні профкому (протокол №3) подання реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві від 10.01.2014 року та надано згоду на звільнення Позивача з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві відповідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпПУ.

Крім того, Відповідачем не доведено, що Позивачем допущено порушення трудової дисципліни, що є підставою для звільнення; не враховано при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода; обставини, за яких вчинено проступок; попередня робота працівника.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Відповідачем не дотримано вимог КЗпП України щодо застосування до працівника дисциплінарного стягнення, що спричинило передчасні висновки та прийняття наказу, який не відповідає чинному законодавству.

З огляду на вказане, судом першої інстанції обґрунтовано та правовірно задоволено також позовні вимоги щодо скасування наказу Відповідача від 28.10.2013 року №2259/03, поновлення Позивача на займаній посаді та стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, Позивачем не доведено факту заподіяння йому Відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не зазначено, яким чином ним визначено моральну шкоду і чому саме в такому розмірі, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовниї вимоги стосовно стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції в місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 18 червня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.