Ухвала суду № 39265423, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа: № 810/857/14-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 року № 0007192202, від 16.10.2013 року № 0007172202 та № 0007182202.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 07 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» ( далі - ТОВ «Тендертрейдбуд» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області як платник податку на додану вартість.

Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Торговий Союз Донбасса» за періоди з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.04.2013 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт від 30.09.2013 року № 181/22-02/37892395.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Тендертрейдбуд» вимог податкового законодавства, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, на загальну суму 89 641,00 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 94 123,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 30.09.2013 року № 181/22-02/37892395 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0007192202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 113 352,00 грн., від 16.10.2013 року № 0007172202, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 141 184,00 грн., у тому числі 94 123,00 грн. - за основним платежем та 47 061,00 грн. - за штрафними санкціями, та № 0007182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті ПДВ у розмірі 211 338,00 грн., з яких 140 892,00 грн. - за основним платежем та 70 446,00 грн. - за штрафними санкціями.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Крім того, у відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту та, відповідно, визначення від'ємного значення бюджетного відшкодування у наступних звітних періодах є одночасна наявність двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

При цьому, дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що фінансово-господарська діяльність між ТОВ «Тендертрейдбуд» і ПП «Торговий Союз Донбаса» у періоди, за які відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, здійснювалася вказаними суб'єктами господарювання на підставі договору оренди елементів опалубки від 04.05.2012 року № 04/05 та договору купівлі-продажу від 01.07.2012 року № 01/07 про придбання товару (елементів опалубки), товарність господарських операцій за якими підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковими та податковими накладними, актами надання послуг, актами прийому-передачі предмета оренди, подорожніми листами та банківськими виписками, що складені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Крім того, реальність спірних господарських операцій також підтверджується договорами оренди, укладеними між позивачем і третіми особами, за якими товар, придбаний ТОВ «Тендертрейдбуд» у ПП «Торговий Союз Донбаса», був переданий у платне користування іншим суб'єктам господарювання. При цьому, реальність фінансово-господарських операцій за вказаними договорами оренди підтверджується відповідною первинною документацією.

Судова колегія звертає увагу й на те, що з матеріалів справи вбачається наявність у позивача трудових ресурсів, необхідних для виконання господарських операцій за спірними договорами оренди та купівлі-продажу, а також наявність необхідних нежитлових приміщень, призначених для зберігання товару.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеними між ТОВ «Тендертрейдбуд» і ПП «Торговий Союз Донбасса», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства і повністю підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій між сторонами, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із «Торговий Союз Донбасса» є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ПП «Торговий Союз Донбасса» та його контрагентів не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.

Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Доводи апелянта щодо можливої фіктивності підприємницької діяльності контрагента позивача - ПП «Торговий Союз Донбасса» та його контрагентів засновані на відомостях, зазначених у службових матеріалах ГВПМ ДПІ, що входять до складу відповідних територіальних підрозділів Міндоходів, судова колегія вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки зазначені матеріали не можуть вважатися належними і допустимими доказами у розумінні ст.ст. 71, 72 КАС України, які б достовірно підтверджували факт безтоварності господарських операцій між позивачем і ПП «Торговий Союз Донбасса» за спірними договорами оренди та купівлі-продажу. Крім того, згідно до матеріалів справи, відсутні відповідні судові рішення з приводу визнання фіктивності підприємницької діяльності зазначеного контрагенту позивача, немає вироків суду відносно його посадових осіб чи самого позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України, які набрали законної сили. Тож, з урахування зазначеного та з огляду на те, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим в силу вимог ст. 159 КАС України та не може засновуватися на припущеннях, колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи відповідача.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що апелянтом взагалі не обґрунтовано, яким чином порушення вимог податкового законодавства контрагентами контрагента позивача впливають на правильність обчислення податкових зобов'язань ТОВ «Тендертрейдбуд».

Відтак, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 23.09.2013 року № 0007192202, від 16.10.2013 року № 0007172202 та № 0007182202 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.