Ухвала суду № 39261890, 11.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2809/13-а( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МВСС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МВСС» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МВСС» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 року № 0000172202, № 0000182202.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 07 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МВСС» є юридичною особою, що зареєстрована 29.02.1996 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області. Позивач перебуває на обліку платника податків в Броварській ОДПІ з 05.03.1996, свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість має з 19.03.2004. Державним департаментом пожежної безпеки МНС України 20.05.2011 позивачу видано ліцензію на монтаж воріт, дверей з нормованими межами вогнестійкості.

Податковим органом проведено позапланову виїзду документальну перевірку ТОВ «МВСС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року. За результатами складено Акт перевірки від 24.01.2013 року № 49/222/20587036.

Перевіркою встановлено нікчемність правочинів, вчинених між ТОВ «МВСС» з ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», та не підтверджено факт поставки товарів (робіт, послуг), які згідно з первинними документами було придбано у ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет». У ході проведення перевірки не підтверджено факту передачі товару, надання послуг, робіт від ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» до ТОВ «МВСС» у зв'язку з відсутністю товару та відсутністю можливості виконання робіт, надання послуг у ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» на момент поставки та надання послуг (робіт).

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 року №0000172202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 47 507,50 грн., в тому числі за основним платежем 38 006 грн. та за штрафними санкціями 9 501,50 грн., та № 0000182202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45 246,25 грн., в тому числі за основним платежем 36 197 грн. та за штрафними санкціями 9 049,25 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «МВСС» (покупець) та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (продавець) укладено усний правочин, за умовами якого останній зобов'язується продати на користь позивача товар: доводчики Алекс DC-02/85-М, циліндри САМ 90 мм та петлі дверні. На виконання умов правочину сторонами оформлено одну видаткову накладну (№РН-0000261 від 21.02.2012), одну податкову накладну (№63 від 21.02.2012) та один рахунок-фактуру (№СФ-0000374 від 21.02.2012). Розрахунки позивача з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» згідно з укладеним усним договором проводилися у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Сан Енд Фан» (продавець) укладено усний правочин, за умовами якого останній зобов'язується продати на користь позивача товар: інші комплектуючі до дверей. На виконання умов правочину сторонами оформлено одну податкову накладну (№62 від 21.05.2012), одну видаткову накладну (№РН-000374 від 21.05.2012) та один рахунок-фактуру (№СФ-000706 від 21.05.2012). Розрахунки позивача з ТОВ «Сан Енд Фан» згідно з укладеним усним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Сан Енд Фан» (виконавець) укладено усний правочин, за умовами якого останній зобов'язується надати замовнику певні послуги. На виконання умов господарських правовідносин сторонами оформлені чотири акта здачі-приймання робіт (надання послуг) (№ОУ-0000120, №ОУ-0000121, №ОУ-0000241, №ОУ-0000427) з розрахунками вартості робіт по підготовці металовиробів під фарбування, чотири податкові накладні (№55 від 02.03.2012, №56 від 12.03.2012, №106 від 27.04.2012, №48 від 18.06.2012), чотири рахунки-фактури (№СФ-0000330 від 12.03.2012, №СФ-0000546 від 27.04.2012, №СФ-0000329 від 02.03.2012, №СФ-0000936 від 18.06.2012). Розрахунки позивача з ТОВ «Сан Енд Фан» проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

06 лютого 2012 року між позивачем (довіритель) та ТОВ «Сан Енд Фан» (повірений) укладено договір доручення № 1/02-12, предметом якого є укладання або сприяння в укладанні договорів на виготовлення та монтаж продукції, яку виготовляє ТОВ «МВСС»; підготовчі роботи для проведення монтажу продукції ТОВ «МВСС» безпосередньо на об'єктах будівництва (прийом, розгрузка, складування, рознесення по поверхах, підготовка дверних пройомів); продаж продукції виробництва ТОВ «МВСС».

На підтвердження наявності у позивача складських приміщень для зберігання отриманої продукції позивачем надано договір суборенди №4-ОР нерухомого майна, укладеного 26.04.2008 року між позивачем (суборендар) та ТОВ «Броварський оптовий ринок» (орендар), предметом якого є окреме фруктосховище загальною площею 1018,5 кв.м. Площа, яка передається в суборенду, складає 700 кв.м., площадка, яка облаштована для складування металу, складає 318,5 кв.м. Сторонами до договору оформлено додаткову угоду №1 від 26.04.2011.

ТОВ «МВСС» (орендар) 01.09.2010 року уклав договір № 01/09-10 оренди вантажного автомобіля у приватного підприємства з ПП ОСОБА_3 (орендодавець). Предметом договору є передача у тимчасове володіння вантажного автомобіля марки Mersedes Benz - 611D, білий, д.н. НОМЕР_3. На підтвердження його укладання позивачем надано копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, у позивача є власний транспортний засіб та на його наявність позивачем копію свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу.

Здійснення транспортування товару власним та орендованим автомобілем підтверджується подорожніми листами (№ 988870 від 21.02.2012 року та № 988965 від 21.05.2012 року).

Табелем обліку робочого часу за січень-червень 2012 року підтверджується перебування працівників на товаристві в робочий час (т.1 а.с.164-169).

На підтвердження технології обробки товару (металеві та протипожежні двері) позивачем надано фотороздруківку (т.1 а.с.170-174).

Так, при дослідженні актів здачі-приймання робіт (надання послуг) встановлено, що у них не відображено періоду виконання робіт, місце їх виконання та кількість залучених осіб для виконання робіт, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці акти не надають можливості встановити суть господарської операції, щодо якої їх складено.

Дослідженням у судовому засіданні доказів щодо подальшої реалізації отриманої продукції судом встановлено, що усі видаткові накладні виписано позивачем на підставі замовлень та рахунків-фактур. Разом з тим, позивачем ці документи на вимогу суду не було надано. При дослідженні усіх актів здачі-прийняття робіт встановлено, що позивачем не надано до суду ліцензію на виконання монтажних робіт, заявки та рахунки-фактури, на які здійснено посилання в актах здачі-приймання робіт. Дослідженням усіх довіреностей встановлено, що в них здійснено посилання на рахунки-фактури, які позивачем до суду не надано. При дослідженні усіх довідок про вартість виконаних будівельних робіт судом встановлено, що їх виписано на підставі договорів, які на вимогу суду позивачем також не надано. Крім того, позивачем не надано податкові та товарно-транспортні накладні, які необхідні для підтвердження реальності господарських операцій.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів виконання договору доручення № 1/02-12. В матеріалах справи відсутні документи про те, які саме дії на виконання доручення вчинив контрагент позивача для укладення договору, відсутній звіт про виконання договору доручення та будь-які інші документи, які підтверджують причетність контрагента до укладення вказаного у договорі доручення іншого правочину.

Отже, згідно з цими документами упродовж 02.03.2013 року та 27.04.2013 року сторонами оформлено рахунки-фактури, які є підставою для виконання робіт та їх оплати, а також оформлено акти здачі-приймання цих робіт. Позивач у своїх письмових поясненнях стверджує, що підготовка металевих поверхонь під фарбування є тривалим і брудним процесом та невід'ємною складовою у виробництві металевих дверей, що в свою чергу є основним видом господарської діяльності позивача.

Суд зазначає, що позивачем не надано докази технічної та фізичної можливості виконання вказаних робіт контрагентом у вказаний строк, тобто упродовж одного дня здійснити підготовку металевих поверхонь дверей під фарбування у кількості відповідно 570 кв.м. та 561 кв.м.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності місця для виконання цих робіт, оскільки дослідженням договору суборенди нерухомого майна встановлено, що площадка, яку облаштовано для складування металу, має площу 318,5 кв.м., тобто не відповідає фактичній потребі в одночасному розміщенні відповідно 570 кв.м. та 561 кв.м. металевих поверхонь дверей.

У разі неможливості виконання цього виду робіт у приміщенні позивача ці роботи повинні виконуватися у виконавця, для чого необхідні докази транспортування дверей від позивача до контрагента та від контрагента до позивача, але позивачем не надано жодних доказів транспортування продукції для виконання умов укладеного договору до контрагента - ТОВ «Сан Енд Фан», у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, довіреності на осіб, які перевозили товар від позивача до ТОВ «Сан Енд Фан», тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, судом досліджено факт передачі та отримання послуг, товарів від ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» на підставі укладених договорів до покупця, яким є позивач та від покупця до третіх осіб.

Судом встановлено, що позивачем надано тільки податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Позивачем не було надано суду на підтвердження реальності здійснених господарських операцій, інших вищевказаних первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій, а відомості, які зазначено в наявних актах здачі-прийняття робіт, не дають можливості в повній мірі встановити суть цих господарських операцій.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/346 затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Дослідженням наданих відповідачем документів підтверджено відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів у контрагентів позивача та можливості виконання ними укладених із позивачем договорів.

Суд звертає увагу на те, що предметом усних договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», є надання послуг щодо підготовки металевих поверхонь під фарбування та поставка товарів, разом з тим, транспортні послуги з перевезення серед видів діяльності ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» не передбачено.

Позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (доказів транспортування товару від ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» до позивача будь-яким способом та від позивача до третіх осіб, укладених договорів поставок та надання послуг з цими контрагентами, довіреності на осіб які здійснювали поставку товару та відвантаження товару, документи на підтвердження можливості передачі вантажу з автомобіля продавця в автомобіль покупця упродовж 5 хв. та документи, які підтверджували б кількість осіб, які здійснювали розвантаження цього товару, документи на підтвердження наявності місця для виконання робіт по підготовці металевих поверхонь під фарбування, належним чином оформленні акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які б відображали суть цієї господарської операції, документи на підтвердження виконання умов договору доручення, укладеного між позивачем та ТОВ «Сан Енд Фан», та доказів подальшої реалізації отриманої продукції, а саме: замовлень, рахунків-фактур, ліцензії на виконання монтажних робіт, заявок, договорів, податкових та товарно-транспортні накладних тощо), а з окремих наданих документів не можливо встановити суть господарської операції, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

З огляду на вищевикладене, факт передачі товару (робіт, послуг) від контрагентів позивача - ТОВ «Сан Енд Фан» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» до позивача не підтверджується документально. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МВСС» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.