Ухвала суду № 39261895, 18.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17590/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів в місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів в місті Києві (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2013 року № 0002421720 та № 0002431720.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 03 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року перебував на спрощеній системі оподаткування, у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року перебував на загальній системі оподаткування обліку та звітності, здійснював надання послуг з дизайну.

ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету держави податків, зборів та інших платежів позивача за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 року № 433-435/17-20/НОМЕР_3.

На підставі акту перевірки 02.07.2013 року ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС винесено позивачу податкові повідомлення-рішення № 0002421720 та № 0002431720.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0002421720 від 02.07.2013 року за порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 19 056 грн. за основним платежем та 4 764 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а загалом на суму 23 820 гривень.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0002431720 від 02.07.2013 року за порушення пункту 177.2 статті 177 ПКУ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку з доходів фізичних осіб (від підприємницької діяльності) на суму 145 961,28 грн. за основним платежем та 36 490,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а загалом на суму 182 451,6 гривень.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції.

Згідно з декларацією про майновий стан позивача у 2012 році отримано дохід від підприємницької діяльності у сумі 910 794, 17 грн. та задекларовано витрати у сумі 1 196 690 грн.

Як для перевірки, так і до суду позивачем надані документи (виписки банку про рух коштів за відповідний період, акти виконаних робіт, квитанції банку), що підтверджують понесені витрати на суму 37 050 грн. за оплату послуг з дизайну TOВ «Бюро Картуал».

Витрати, згідно з актами виконаних робіт за 2012 рік в розмірі, 1 159 640 грн. не були сплачені приватним підприємцем в 2012 році.

Враховуючи зазначене, податковий орган прийшов до висновку про те, що в порушення п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України позивачем занижено оподаткований дохід за 2012 рік на суму 873 744 грн. (910 794 грн. - 37 050 грн.), що призвало до заниження податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 145 961,28 грн.

Позивач звертав увагу суду на те, що його витрати підтверджуються актами виконаних робіт та не повинні бути підтверджені платіжними документами.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами та зазначає, що згідно з п. 177.4 ст. 177 до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Враховуючи те, що витрати платника податків повинні впливати на зміни його майнового стану, зважаючи на відсутність у позивача документів, які підтверджують такі зміни під час провадження діяльності, пов'язаної із отриманням підприємцем доходів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про документальне не підтвердження задекларованих витрат в сумі 873 744 грн.

Таким чином суд вважає правомірним податкове повідомлення-рішення № 0002431720 від 02.07.2013 року.

Щодо спірних сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою банківських виписок про рух коштів позивача встанволено, що позивач у період з 01.01.2012 року по 30.03.2012 року отримав дохід у розмірі 605 905 грн. (без ПДВ), що перевищує 300 тис. грн. Перевищення відбулося 22.02.2012 року в порушення вимог п. 183.2. п. 183.10 ст.183 Податкового кодексу України позивачем не було подано реєстраційну заяву до 10.03.2012 року.

Обсяг доходу за надані послуги, який отримано позивачем з перевищення 300 тис.грн. та до дати видачі свідоцтва, становить 571 690 грн. у тому числі 95 281,67 грн. ПДВ.

Вказаний дохід відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, та задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ у серпні 2012 року у розмірі 95 281,67 грн.

За даними перевірки з обсягів продажу на суму 571 690 грн., враховуючи ставку податку (20 %) згідно з ст. 193 Податкового кодексу України, сума податкових зобов'язань становить 114 338 грн.

Із врахуванням самостійно задекларованих позивачем сум ПДВ в розмір 95 282 грн. перевіркою визначено, що в порушення п. 181.1 ст. 181. п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року на суму 19 056 грн. (114338 грн. - 95282 грн.).

Пунктом 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцеві проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно з п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1. 54.3.2. 54.3.4. 54.3.5. 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість дій податкового органу щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ на суму 19 056 грн. за основним платежем та 4 764 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а загалом на суму 23 820 гривень.

Що стосується доводів позивача про те, що після перевищення доходу в 300 000,00 грн. він подав заяву про реєстрацію його як платника ПДВ та задекларував відповідні суми податку то вони є необгрунтованими, оскільки при визначені податковим органом спірних сум ПДВ було враховано наведені позивачем обставини, а саме, від загальної суми податкових зобов'язань в розмірі 114 338 грн. було віднято 95 282 грн. задекларованих позивачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було занижено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та занижено податок на додану вартість, в результаті чого було порушено норми податкового законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 18.06.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.