Ухвала суду № 39258380, 11.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4506/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2013 року № 0001662204, що прийнято за наслідками проведеної фактичної перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, якою встановлені порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, про що складено Акт від 08.11.2013 року.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 23 грудня 2013 року адміністративний позов задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 зареєстровано як фізичну особу-підприємця в установленому законом порядку, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків.

ДПІ у місті Чернігові була проведена фактична перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено Акт від 08.11.2013 року (підписаний ФОП ОСОБА_2 із запереченнями 08.11.2013 року).

В розділі 3 «Висновок перевірки» Акту встановлено порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, у зв'язку з тим що згідно розрахункових квитанцій від 01.11.2013 року № 18504475 та № 18504511 позивачем було реалізовано куртку пухову та сумку на загальну суму 1 503,25 грн., яка була не оприбуткована, вказана операція в книзі обліку доходів і витрат не відображена.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у місті Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом даного спору, від 25.11.2013 року № 0001662204, згідно якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 7 516,00 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Так, п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, яка й була застосована до позивача у розмірі 7 516,00 грн. (1 503,25x5).

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем на перевірку надавалися договори, на підставі яких позивач здійснює свою підприємницьку діяльність:

- договір відповідального зберігання від 01.01.2013 року № 23;

- договір доручення від 01.06.2013 року № 868.

У відповідності до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст. 942 Кодексу).

Згідно ст. 1000 Кодексу за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1002 Кодексу).

Зважаючи на вищевказані норми, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за договорами відповідального зберігання та доручення право власності на товарно-матеріальні цінності та грошові кошти до зберігача, повіреного не переходить.

Крім іншого, п. 292.4 ст. 292 Податкового кодексу України визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Таким чином, не вважаються продажем (реалізацією) операції здійснені позивачем в межах договорів відповідального зберігання та доручення. До позивача право власності на товарно-матеріальні цінності та грошові кошти не переходить, отримані кошти не використовуються для здійснення підприємницької діяльності тощо, а, відтак не є її доходом і до книги обліку доходів і витрат не вносяться.

Також, п. 2.3 договору відповідального зберігання від 01.01.2013 року № 23 передбачено, що зберігач має право передати майно третім особам. За домовленістю сторін усі отримані в результаті передачі майна третім особам грошові кошти інкасуються на визначені депонентом (довірителем) банківські рахунки.

В межах виконання вищевказаних договорів, усі отримані грошові кошти позивачем інкасуються на чітко визначені банківські рахунки. Щоденно грошові кошти з експозиційної точки забираються співробітниками банківської установи, що підтверджується відповідними копіями супровідних відомостей, які пред'являлися перевіряючим під час проведення фактичної перевірки.

Згідно п.п. 4, 5 Порядку ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 року № 1637, у Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Таким чином, право власності на зазначені грошові кошти до позивача не переходить, а відтак не є її доходом, у зв'язку з чим і не підлягають внесенню до книги обліку доходів і витрат.

З наведених норм вбачається, що до книги обліку доходів і витрат включаються тільки суми фактично отриманих доходів платника єдиного податку. Тобто кошти, що не є доходом платника податків, у книзі обліку доходів і витрат не відображаються.

Крім іншого, суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки міститься посилання податкового органу на те, що факт надходження до позивача грошових коштів підтверджується квитанціями від 01.11.2013 року № 18504475 та № 18504511.

Із зазначених квитанцій вбачається, що грошові кошти від передачі сумки і куртки-пуховика (контрольна закупка) були прийняті ФОП ОСОБА_3 Вказані квитанції не містять жодного посилання відносно того, що зазначені грошові кошти були отримані ФОП ОСОБА_2, від її імені та/чи на її користь. Таким чином, твердження про те, що зазначені грошові кошти в загальній сумі 1 503,25 грн. були фактично отримані саме позивачем є безпідставними.

В Акті перевірки також зазначено, що в приміщенні магазину «Мегаспорт» за адресою: місто Чернігів, проспект Миру, 49, встановлено здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 Разом з тим, згідно договорів доручення, з ФОП ОСОБА_2 здійснюють господарську діяльність ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7

Таким чином, відповідачу було відомо про те, що в магазині «Мегаспорт», здійснює підприємницьку діяльність не лише позивач, а й інші суб'єкти підприємницької діяльності, в т.ч. ФОП ОСОБА_6, яка не є найманим працівником ФОП ОСОБА_2

З наведеного вбачається, що факт отримання грошових коштів ФОП ОСОБА_8 за квитанціями, що зазначені в Акті перевірки, відповідачем не доведений.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Чернігові від 25.11.2013 року № 0001662204 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.