Постанова № 392546, 26.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№К-7453/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26жовтня 2006 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

при секретарі

судового засідання

Павлушку Р.С.розглянувши

у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю «Гвардійське»,

Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Кримна постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р.у справі№ 2-23/2622-2005господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гвардійське»доСімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Кримпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 20.01.2005 р. позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ від 19.04.2004 р. № 431-26-2/30833789-1990 / 0000332600/0 / про визначення ТОВ «Гвардійське» податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій в сумі 440 658,28 грн., накладених на підставі пункту 2.17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95.

Висновок суду обґрунтований посиланням на невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення ст.ст.14,15 Закону України «Про систему оподаткування», пунктам 1.3, 1.5, 1.9 ст.1, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки сума застосованих до позивача штрафних санкцій не є платежем з податку, збору / обовязкового платежу /, що виключає визначення по ній податкового зобовязання.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено частково: спірне податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 78 779,09 грн. та в частині визначення штрафних санкцій в сумі 361 879,19 грн. сумою податкового зобовязання позивача. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постанова вмотивована тим, що позивач при наявності податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку та з прибуткового податку з громадян станом на 02.01.2002 р., 30.01.2002 р.,08.04.2002 р., а також в періоди з 30.04.2002 р. по 14.08.2003 р. та з 31.08.2003 р. по 31.12.2003 р. здійснив виплати заробітної плати готівковими коштами за рахунок виручки, що надійшла в касу, на загальну суму 361 879,19 грн., в тому числі: за 2002 рік на суму 185 412,60 грн. та за 2003 рік на суму 176 466,59 грн., чим порушив вимоги пункту 2.17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Визнавши правомірним застосування до позивача штрафних санкцій в зазначеній сумі на підставі ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», суд апеляційної інстанції разом з тим дійшов висновку про порушення контролюючим органом ст.ст.14,15 Закону України «Про систему оподаткування» та пунктів 1.2,1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при визначенні зазначеної суми штрафних санкцій сумою податкового зобовязання позивача.

В касаційних скаргах ТОВ «Гвардійське» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а Сімферопольська МДПІ скасувати вказану постанову в частині визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення щодо застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 78 799,09 грн. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ТОВ «Гвардійське» підлягає задоволенню, а касаційну скаргу Сімферопольської МДПІ слід відхилити з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 02.01.2002 р., 30.01.2002 р., 08.04.2002 р., а також в періоди з 30.04.2002 р. по 14.08.2003 р. та з 31.08.2003 р. по 31.12.2003 р. позивач мав податковий борг за платежами з фіксованого сільськогосподарського податку та з прибуткового податку з доходів громадян. В зазначені дати та періоди позивач здійснив виплату заробітної плати готівковими коштами за рахунок коштів, які поступали в касу із виручки за продану продукцію на загальну суму 361 879,19 грн., в тому числі: в 2002 році 185 412,60 грн. та в 2003 році 176 466,59 грн. Виплати на вказані цілі за рахунок виручки в загальній сумі 78 779,09 грн., в тому числі: в 2002 році 62 665,81 грн. та в 2003 році 16 113,28 грн. були здійснені позивачем за відсутності в нього податкового боргу.

Висновок суду апеляційної інстанції щодо встановлених у справі вищезазначених обставин ґрунтується на наявних у справі доказах, оцінка яких відповідає вимогам ст.43 ГПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи.

Відповідно до частини 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції діє як інстанція, що перевіряє правильність правозастосування судами попередніх інстанцій на підставі встановлених ними обставин справи.

З огляду на встановлений факт відсутності з боку позивача порушення вимог пункту 2.17 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неправомірним застосування до позивача на підставі цього пункту штрафних санкцій в сумі 78779,09 грн., у звязку з чим оскаржувана постанова в цій частині відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідає чинному законодавству і висновок суду апеляційної інстанції про те, що сума штрафних санкцій, застосованих до позивача, не є сумою податкового зобовязання і що при наявності підстав, передбачених пунктом 2.17 вищевказаного Положення, для застосування штрафних санкцій визначення контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні цих санкцій сумою податкового зобовязання є підставою для визнання останнього недійсним саме в частині такого визначення.

Застосовані до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції відповідно до ст.238 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, а отже їх застосування повинно здійснюватися з дотриманням строків, встановлених ст.250 цього Кодексу.

Визнаючи правомірним застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 361 879,19 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що ці штрафні санкції застосовані контролюючим органом в межах строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України. При цьому апеляційний суд вважав, що оскільки порушення позивачем вимог законодавства щодо ведення касових операцій вчинені до набрання чинності названим Кодексом, то вказані строки повинні обраховуватись починаючи з 1 січня 2004 року. Такий висновок, однак, не відповідає правильному застосуванню пункту 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно якого положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони помякшують відповідальність за вказані порушення.

Обмеження статтею 250 Господарського кодексу України відповідальності субєкта господарювання за порушення правил ведення касових операцій певним строком при відсутності такого обмеження в законодавстві, що діяло до набрання чинності цим Кодексом, помякшує таку відповідальність. Будь-якого іншого правила щодо початку перебігу строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України, ні пункт 5 Прикінцевих положень, ні інші норми цього Кодексу не запроваджують, а відтак вони повинні обраховуватися від подій, зазначених цій статті, зокрема, з дня порушення субєктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Беручи до уваги, що спірні штрафні санкції застосовані до позивача податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2004 р., його правомірність може стосуватися лише порушень, вчинених позивачем з 19.04.2003 р. А відтак правильне вирішення спору вимагає встановлення суми виплат позивачем заробітної плати з каси за рахунок виручки в період з 19.04.2003 р. по 14.08.2003 р. та з 30.08.2003 р. по 31.12.2003 р., коли, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач мав податковий борг. Встановлення цієї обставини знаходиться поза межами повноважень касаційної інстанції, визначених ст.220 КАС України, та відповідно до ст.227 цього Кодексу обумовлює необхідність скасування постановлених у справі судових рішень в частині відмови в позові про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 176 466,59 грн. з направленням справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд суду першої інстанції.

На суму штрафних санкцій 185 412,60 грн., які застосовані за порушення позивачем правил ведення касових операцій, вчинені в 2002 році, тобто за межами строку, встановленого ст.250 Господарського кодексу України, застосування до позивача відповідальності спірним податковим повідомленням-рішенням, останнє підлягає визнанню недійсним у звязку з невідповідністю вимогам зазначеної статті. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним на суму 264191,69 грн. / 78779,69 грн.+185412,60 грн. /.

Порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права спричинило ухвалення незаконних у відповідній частині судових рішень, що є підставою для їх зміни та часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 220, 224, 225, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гвардійське» задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. змінити, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ від 19.04.2004 р. № 0000332600/0 / 432-26-2/30833789-1990 / в частині застосування до ТОВ «Гвардійське» штрафних санкцій в сумі 264 191,69 грн.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. та рішення господарського суду АР Крим від 20.01 2005 р. в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ від 19.04.2004 р. № 0000332600/0 / 432-26-2/30833789-1990 / про застосування до ТОВ «Гвардійське» штрафних санкцій в сумі 176 466,59 грн. скасувати, а справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ від 19.04.2004 р. № 0000332600/0 / 432-26-2/30833789-1990 / в частині визначення штрафних санкцій в сумі 176 466,59 грн. сумою податкового зобовязання ТОВ «Гвардійське» залишити без змін.

Касаційну скаргу Сімферопольської МДПІ залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України за винятковими обставинами з підстав та в порядку передбаченими ст. ст. 237-239 КАС України.

Головуючий Усенко Є.А.

Судді Карась О.В.

Шипуліна Т.М.

Маринчак Н.Є.

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Суддя Усенко Є.А.