Ухвала суду № 392545, 28.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                      КОПІЯ

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

     УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            28листопада 2006 року                                                                               м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого                                                Співака В.І.,

суддів                                                             Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

            при секретарі Дашківській О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова нарішення господарського суду Львівської області від 24.02.05р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.05р. у справі № 5/69-9/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпо» до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 08.11.04р. № 21167/10/23-2 та від 08.11.04р. № 21268/10/23-2, -  

встановила:

У січні 2005 року ТОВ «Гіпо» звернулось до господарського суду з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 08.11.04р. № 21167/10/23-2, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем – податок на прибуток у сумі 40465 грн. та від 08.11.04р. № 21268/10/23-2, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем – податок на додану вартість у сумі 80122,50 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.05р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.05р. позов ТОВ «Гіпо» задоволено - податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 08.11.04р. № 21167/10/23-2 та від 08.11.04р. № 21268/10/23-2 визнано недійсними.

У касаційній скарзі ДПІ у Франківському районі м. Львовапросить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Гіпо» у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені доводи касаційної скарги та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова у позивача проведено перевірку, за результатами якої оформлено акт від 08.11.2004р. № 332/23-239/30582914 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „ГІПО" за період з 01.10.02р. по 01.07.04р.".

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 21267/10/23-2 від 08.11.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток усього на суму 40465 грн., з якої основний платіж - 27148,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 13317,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 21268/10/23-2 від 08.11.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість усього на суму 80122,50 грн., з якої основного платежу - 53415,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції-26707,50 грн.

Судами вірно зазначено, що відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті. Згідно з підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 цього Закону - валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем було надано до перевірки всі необхідні первинні бухгалтерські та інші документи, в тому числі податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 18 "Порядку заповнення податкової накладної", який затверджено Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97р., що підтверджує правомірність віднесення витрат по маркетингових дослідженнях, вартість будівельних матеріалів, які використані для поточного ремонту орендованого приміщення та вартість телефонних розмов до складу валових витрат.

Щодо порушень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для таких дій відповідача є виключення останнім з валових витрат позивача по маркетингових дослідженнях та валових витрат вартості будівельних матеріалів, які використані для поточного ремонту орендованого приміщення, про що зазначено в акті перевірки "Валові витрати".

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність-це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Оскільки здійснені позивачем витрати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю, то згідно із підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні послуг, що підтверджують правомірність віднесення витрат до складу валових витрат, а суми ПДВ за цими накладними відповідно до складу податкового кредиту. Таке право позивача на податковий кредит підтверджено належно оформленими податковими накладними, які згідно з підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами. Наявність належно оформлених податкових накладних підтверджує право позивача на віднесення сум податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту, а тому зменшення відповідачем податкового кредиту за цей період та визначення у зв’язку з цим позивачеві сум податкового зобов’язання не відповідає вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 24.02.05р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.05р. необхідно залишити без змін, так як вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

           Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                                        ухвалила :

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 24.02.05р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.05р. у справі № 5/69-9/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпо» до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 08.11.04р. № 21167/10/23-2 та від 08.11.04р. № 21268/10/23-2- без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                      (підпис)                            В.І. Співак

Судді                                    (підписи)                        С.В. Білуга

                                                                                     О.І. Гаманко

М.М. Заїка

А.Ф. Загородній

            Згідно з оригіналом              суддя                                                  М.М. Заїка