Ухвала суду № 392539, 07.12.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“07” грудня2006р.                                                                                №К-2641/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Карася О.В.

Костенка М.І.

Усенко Є.А.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання                           Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача:                Сидорченко В.В. (дов. від 12.12.2005р. №2-25д);

відповідача:           не з’явились

розглянувши касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на рішення Господарського суду Харківської області  від 31.08.2005р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2005р.

у справі №А-42/258-05

за позовом               Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії Газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування”

до                               Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії Газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування” (далі по тексту – позивач, ДК “Укргазвидобування”) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі по тексту – відповідач, Балаклійська МДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.04.2003р. №0001932301/0.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2005р. у справі №А-42/258-05 (суддя Водолажська Н.С.), яке залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2005р. (головуючий суддя – Бондаренко В.П., судді Лакіза В.В., Токар М.В), позовні вимоги ДК “Укргазвидобування” задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ від 12.04.2003р. №0001932301/0.

Балаклійська МДПІ не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2005р. та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2005р. у справі №А-42/258-05 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Балаклійської МДПІ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.04.2005р. Балаклійською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001932301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та організацій на суму у розмірі 30893,47 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 12.04.2005р. №0001932301/0 прийнято Балаклійською МДПІ на підставі проміжного акту “Про результати перевірки філії ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” ГПУ “Шебелинкагазвидобування” ідентифікаційний код – 00153146 згідно розпорядження КМУ від 12.03.2005р. №64-р “Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки” від 08.04.2005р. №239/23-10400153146 (далі по тексту –Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що позивач занизив податкові зобов’язання з податку на прибуток на суму у розмірі 30897,47 грн. у зв’язку з завищенням валових витрат на суму у розмірі 123573,86 грн. списаної кредиторської заборгованості за товари по якій минув строк позовної давності та включено позивачем до складу валового доходу у відповідні періоди без корегування валових витрат. При цьому, відповідачем її визначено як суму безповоротної фінансової допомоги та з посиланням на п. 1.22.1 ст. 1, п. 12.1.5, п. 12.1.4 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вказано на те, що позивач мав зменшити валові витрати на суму неоплаченої вартості таких товарів (робіт, послуг), включених раніш до валових витрат, за правилами, встановленими вищевказаними нормами, і повідомити податковий орган про коригування валових витрат.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ від 12.04.2003р. №0001932301/0 виходили з того, що оскільки позивач виконав всі вимоги п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, то у відповідача відсутні правові підстави вимагати коригування валових витрат, оскільки такі вимоги не передбачені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ця сума заборгованості включається до валового доходу відповідного платника податку.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що фактично позивачем за однією господарською операцією двічі віднесено до валових витрат одну й ту ж суму у різних податкових періодах, хоча у разі віднесення цієї суми до валових витрат вже в якості заборгованості, по якій минув строк позовної давності та яка набула статусу безповоротної фінансової допомоги, позивач повинен був відкоригувати податкові зобов’язання за першою операцією з урахуванням загальних положень п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що посилання судів попередніх інстанцій на неповне з’ясування відповідачем в Акті перевірки ряду обставин, а саме: відсутність переліку досліджених податковим органом господарських операцій позивача та документів по цим операціям, не встановлення моменту спливу строків позовної давності по господарським зобов’язанням за такими операціями, не приймаються Вищим адміністративним судом України до уваги в якості підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ці обставини мали бути предметом дослідження та оцінюватися на рівні з іншими наданими сторонами у справі доказами з урахуванням вимог ч. 2 ст. 69 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2005р. у справі №А-42/258-05 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2005р. у справі №А-42/258-05 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)О.В. Карась(підпис)М.І .Костенко(підпис)Є.А. Усенко(підпис)Т.М. ШипулінаЗ оригіналом згідно

Суддя                                                                                   О.А. Сергейчук