Ухвала суду № 39252961, 13.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2014 р. м. Київ К/9991/49298/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Холдинг Групп»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року

у справі № 2-а-346/09/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Холдинг Групп»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій Холдинг Групп» (далі - ТОВ «Меркурій Холдинг Групп»; позивач) звернулось до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі - Калуська ОДПІ в Івано-Франківській області; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001742301/0 від 23 червня 2008 року та № 0001742301/1 від 26 серпня 2008 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Меркурій Холдинг Групп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09 червня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 331/23-02/33601976 від 20 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Калуською ОДПІ в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001742301/0 від 23 червня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 747 233,00 грн. (1 164 822,00 грн. - основний платіж, 582 411,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001742301/1 від 26 серпня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Меркурій Холдинг Групп» підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Дюна».

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що директором контрагента позивача - Рогожиним Володимиром Сергійовичем документів по взаєморозрахунках з ТОВ «Меркурій Холдинг Групп» не виписувалось та товарів не реалізовувалось, не забезпечувалось їх транспортування, податок на додану вартість за спірними господарськими операціями до бюджету не перераховувався.

Відмовляючи в позові, суди, з урахуванням встановлених під час проведення контролюючим органом перевірки обставин, дійшли висновку про недоведеність товариством реального характеру проведених господарських операцій.

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи судових інстанцій передчасними, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Водночас певні недоліки первинних документів та податкових накладних, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків-покупця до відповідальності.

А відтак, з метою підтвердження правомірності формування платником податку даних податкового обліку необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів та податкових накладних, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Отже, в даному випадку судам слід було звернути особливу увагу на з'ясування обставин реальності здійснення спірних поставок, зокрема, встановити яким чином оприбутковувався придбаний у ТОВ «Дюна» товар на склад позивача шляхом витребування у платника відповідних документів, де зберігалась продукція, з'ясувати наявність у товариства ділової мети під час придбання у контрагента товарно-матеріальних цінностей, дослідити подальше використання ТОВ «Меркурій Холдинг Групп» товару у власній господарській діяльності.

При цьому варто з'ясувати обставини щодо порушення кримінальних справ як стосовно посадових осіб ТОВ «Меркурій Холдинг Групп», так і ТОВ «Дюна», та наявності відповідних судових рішень у них.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Холдинг Групп» задовольнити частково.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.