Ухвала суду № 39252963, 13.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2014 р. м. Київ К/9991/33897/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року

у справі № 2а-2618/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АрселорМіттал Пекеджінг Україна»

до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області,

за участю Прокуратури Одеської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АрселорМіттал Пекеджінг Україна» (далі - ТОВ «АрселорМіттал Пекеджінг Україна»; позивач) звернулось до суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (далі - Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 00000922334/0 від 19 травня 2008 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000022334/0 від 19 травня 2008 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області на Білгород-Дністровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «АрселорМіттал Пекеджінг Україна» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2008 року, за результатами якої складено акт № 1428/2300-34611849 від 19 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022334/0 від 19 травня 2008 року, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні суми податку на додану вартість у розмірі 5 890 139,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до відшкодування у березні 2008 року суми податку на додану вартість у розмірі 5 890 139,00 грн. з огляду на те, що зазначену суму сплачено позивачем постачальникам протягом декількох попередніх періодів, а не в періоді, що безпосередньо передує звітному.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган наголошував на тому, що, оскільки, закон не має зворотної дії в часі, то внесені Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни в підпункт «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР в частині заміни слів: «у попередньому податковому періоді» словами: «у попередніх податкових періодах» стосуються лише періодів, починаючи з 01 січня 2008 року.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній до 01 січня 2008 року) передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому Закон № 168/97-ВР не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 01 січня 2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому слід враховувати положення підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Доводи відповідача про те, що фактично право на бюджетне відшкодування позивачу поновлено, а спірну суму податку на додану вартість відшкодовано, не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та відмови в задоволенні адміністративного позову, позаяк вказана обставина не нівелює протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Водночас визнання зазначеного податкового повідомлення-рішення нечинним не надає позивачу право на повторне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 5 890 139,00 грн. та не є підставою для відображення в обліковій картці платника податку вказаної суми.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Білгород-Дністровську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області її правонаступником - Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.