Ухвала суду № 39247687, 12.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/677/14 Головуючий 1-ї інстанції: Полєхін А.Ю.

Справа № 635/2652/13-к

Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Струка І.Ф.

суддів Крамаренко Г.П., Шевченка Ю.П.

при секретарі Юр'євій А.І.

з участю прокурора Кочетова В.Ю.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові об'єднані кримінальні провадження № 12013220430000246 та № 12013220430002663 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2014 року стосовно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком :

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Пенькозавод, Новосільського району Орловської області РФ, проживає в АДРЕСА_1, судимий 10 січня 2013 року вироком Харківського районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296, ч. ч. 1, 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі із звільненням на підставі ст.ст. 75, 104 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі і на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим йому призначено чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком суду від 10 січня 2013 року та визначено ОСОБА_2 остаточне покарання - чотири роки два місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою в умовах Харківського слідчого ізолятора залишено без змін. Ухвалено рішення про відшкодування процесуальних витрат і щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочинів за таких встановлених обставин.

Так, 15.01.2013 року близько 24:00 ОСОБА_2, знаходячись в гуртожитку № 2 учбового містечка ХНАУ в с. Комуніст, Харківського району Харківської області, маючи умисел на крадіжку грошей, пошкодив вхідні двері кімнати № НОМЕР_1, звідки таємно викрав гроші у сумі 500 грн, що належали ОСОБА_3

15.05.2013 року близько 23 години 30 хвилин ОСОБА_2, діючи повторно і за попередньою змовою з іншою особою, прибули за вказаною адресою до гуртожитка № 4 учбового містечка ХНАУ, де маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, зайшли у кімнату № НОМЕР_2, після чого ОСОБА_2 підійшовши до ОСОБА_4, і висловлюючи погрози фізичної розправи, відкрито заволодів його годинником «Оrient» вартістю згідно судової експертизи 1142 гр., який відразу передав іншій особі, тим самим викрадене обернула на свою користь.

Крім того, в цей же день одночасно ОСОБА_2, висловлюючи погрози фізичної розправи, заволодів грошовими коштами в сумі 1500 гривень, які належали ОСОБА_5, та разом з іншою особою обернули викрадене на свою користь.

23.05.2013 року близько 6 год. ОСОБА_2 за попередньою змовою з іншою особою з метою відкритого заволодіння чужим майном прибули до вказаного учбового містечка ХНАУ, де зайшли в кімнату № НОМЕР_3 гуртожитку № 4 та, висловлюючи погрози фізичної розправи, заволоділи флеш картою «Kingston» вартістю згідно судової експертизи 88,58 гр. і грошовими коштами в розмірі 1000 гр., що належали гр. ОСОБА_6, після чого ОСОБА_2 разом з іншою особою зникли з місця скоєння злочину.

Також 19.12.2013 року близько 4:40 год., ОСОБА_2, знаходячись в учбовому містечку ХНАУ поблизу гуртожитка № 8, діючи з метою відкритого заволодіння чужим майном, завдав фізичний біль ногами та руками по різноманітним частинам тіла гр. ОСОБА_7, після чого заволодів його мобільним телефоном «Nokia 302» вартістю згідно висновку судової експертизи 793 грн. та грошовими коштами в сумі 600 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 не згоден з вироком в частині призначеного покарання, оскільки вважає, що районний суд не врахував дані про його особу, а саме повне визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність матері та неповнолітнього брата, які знаходяться на його утриманні. Просить вирок в цій частині змінити, та призначити більш м'яке покарання ніж передбачено законом.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу щодо пом'якшення призначеного покарання та, за можливості, застосувати закон про амністію, думку прокурора про залишення скарги без задоволення, оскільки вирок є законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою і не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку.

В суді першої інстанції кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 розглядалось в спрощеному порядку згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто не досліджувались докази щодо обставин злочину, які ніким не оспорюються, тому вирок в частині фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій обвинуваченого апеляційним судом не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо неправильності призначення йому суворої міри покарання не відповідають дослідженим судом обставинам кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів провадження, районний суд при призначенні покарання ОСОБА_2 згідно положень ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше судимий і в період іспитового строку вчинив нові умисні тяжкі злочини, щире каяття та сприяння розкриттю злочинів як обставини, що пом'якшують покарання, а також його задовільну характеристику та призначив винному покарання за кожний окремий злочин у виді позбавлення волі в межах мінімального строку санкції закону. При цьому суд належним чином мотивував відсутність підстав для застосування стосовно обвинуваченого положень ст. 69 КК.

Крім цього, суд згідно ч. 1 ст. 70 КК України застосував правило поглинення менш суворого покарання більш суворим та відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу призначив ОСОБА_2 за сукупністю вироків покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Доводи обвинуваченого і його захисника щодо застосування амністії також перевірені, відповідно до вимог Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року № 1185-VII ( із змінами від 06 травня 2014 року) цей закон не може бути застосований до обвинуваченого ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу обвинуваченого необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 376, статтями 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2014 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді

__ ___ __ __

Струк І.Ф. Крамаренко Г.П. Шевченко Ю.П.