Постанова № 39245093, 11.06.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа № 903/347/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Шемет І.К. за довіреністю № 5-2/14784 від 13.09.2013 р.

відповідача - Кондратюк В.В. за довіреністю № 02 від 16.01.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" на рішення господарського суду Волинської області від 24.04.14 р.

у справі № 903/347/14 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", м. Луцьк

до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" відкритого акціонерго товариства "Корпорація "Аверс", м. Луцьк

про зобов'язання укладення договору на радіочастотний моніторинг

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

У судовому засіданні 11.06.2014 року за клопотанням позивача здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.04.2014 року зі справи №903/347/14 господарського суду Волинської області у позові Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" відкритого акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" м.Луцьк про зобов'язання укладення договору на радіочастотний моніторинг відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції і вважаючи його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на невідповідність викладених у ній доводів фактичним обставинам справи і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, як законне і обгрунтоване.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення по суті доводів та заперечень, викладених відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дочірнє підприємство "Телерадіокомпанія "Аверс" відкритого акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" м.Луцьк (надалі - відповідач) володіє ліцензію на загальнонаціональне мовлення і експлуатує РЕЗ каналового телевізійного мовлення: ЕКСПАНСІЯ (розміщений за адресою: м.Горохів, вул.Ватутіна, 30а); ТV 100/І-ІІІ (розміщений за адресою: м.Нововолинськ, вул.Піонерська, 6); СТВ-1,0Д (розміщений за адресою: м.Ковель, вул.Варшавська, 5); ТХ/U (розміщений за адресою: м.Луцьк, вул.Словацького, 12)

07.02.2012 року на зазначені РЕЗ Волинська філія Українського державного центру радіочастот /надалі-позивач/ видано відповідачу дозволи на експлуатацію радіоелектронного засобу каналового телевізійного мовлення №ТБ-07-0060988, №ТБ-07-0060989, №ТБ-07-0060990 №ТБ-07-0060991 (а.с. 14-17).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у 2012 році сторони мали намір укласти договір про виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, підготовкою висновків, оформлення дозволів, радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, але не дійшли згоди щодо усіх його істотних умов.

Так, 14.02.2012 року листом № 211-25/14.2 позивач надіслала відповідачу проект Договору №12-02-568 від 07.02.2012 року про виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, підготовкою висновків, оформленням дозволів, радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (а.с.18-22).

19.03.2012 року листом № 82 відповідач надіслав позивачу свою редакцію проекту Договору №12-02-568 від 12.03.2012 року (а.с.23-30).

06.04.2012 року позивач повернув відповідачу підписаний з протоколом узгодження розбіжностей №1 та скріплений печаткою примірник договору №12-02-568 від 12.03.2012 року (а.с. 31-51).

27.04.2012 року листом № 119 відповідач повідомив позивача, що Волинською філією УДЦР не було враховано в повному обсязі тих змін, які були внесені замовником по протоколу розбіжностей до Договору № 12-02-568, а тому залишено даний Договір у вигляді, який першочергово пропонувався позивачем та він є неукладеним (а.с. 52).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 5ч. 2 ст. 6 та ч. 4 ст. 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" користувачі радіочастотного ресурсу зобов'язані сплачувати за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації тощо, а тому спірний договір є обов'язковим до укладення.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За правилами пунктів 2 і 3 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Згідно ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено,що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При вирішенні спору по суті місцевим судом взято до уваги постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року та постанову Вищого господарського суду України від 26.02.2014 року зі справи № 903/943/13 у якій позивач звертався до господарського суду Волинської області з позовом до ДП "Телерадіокомпанія "Аверс" м.Луцьк про стягнення 14 867 грн.39 коп. за виконані роботи з радіочастотного моніторингу посилаючись на договір № 12-02-568 від 07.02.2012 року, № 12-02-568 від 12.03.2012 року, рахунки, акти виконаних робіт на радіочастотний моніторинг, які надсилались відповідачу згідно договору № 12-02-568 від 07.02.2012 року.

Касаційною інстанцією зазначено, що доказів того, що договір від 07.02.2012 року, на який посилається позивач як на підставу позову, заснований на державному замовленні або такий, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором - в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг) позивач не надав і у господарських судів були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин правила частини 7 статті 181 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 8 цієї статті Кодексу у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що позивачем обрано спосіб захисту який не передбачений ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Окрім того пунктом 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" встановлено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішенні про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач необґрунтовано звернувся до суду із даним позовом, а суд, відповідно, правомірно відмовив в його задоволенні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 24.04.2014 року зі справи №903/347/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 903/347/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.