Постанова № 39223853, 09.04.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року м. Миколаїв Справа № 814/260/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БаГор - Грейн", вул. карла Лібкнехта, 12/39, Миколаїв, 54001

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, Миколаїв, 54030

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013р. № 0009722208,

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.12.13 № 0009722208.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ від здійснення угод з контрагентом.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач не обґрунтовано включив до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, від здійснення угод з контрагентам. В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Представники сторін надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаГор - Грейн" зареєстрований як юридична особа та платником податків.

25.11.13-29.11.13 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період липень 2013 року по взаємовідносинам з платником податків ПАТ «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧА - ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» за липень 2013 року.

03.12.13 за результатами перевірки відповідачем було складено акт № 360/14-03-22-08/38458819, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185 ,п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 83942 грн. за період липень 2013 року.

23.12.2013 року на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009722208 яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 83942,00 грн. та штрафними санкціями на суму 20985,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки № 360/14-03-22-08/38458819 по господарській операції позивача з ПП «Геолідер» були наявні всі умови необхідні для надання позивачу права формування податкового (наявність податкових накладних, наявність факту реального придбання товару в межах госдарської діяльності ТОВ «БаГор - Грейн», здійснення оплати ТОВ «БаГор - Грейн» придбаного товару, подальша поставка цього товару на адресу ПАТ «Державна продовольчо- зернова корпорація України»).

Позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують фактичність проведеної господарської операції між ТОВ «БаГор - Грейн» та «Геолідер» (договір, видаткові накладні, податкова накладна, виписки по банківському рахунку, платіжні доручення). Позивач фактично отримав від ПП «Геолідер» стрічку конвеєрну та паси привідні та розрахувався за них в безготівковому порядку.

Тобто, дана спірна операція була господарською, направленою на реальне настання правових наслідків.

Відсутність товарно-транспортних накладних про перевезення товару пояснюється відсутністю необхідності зберігати та отримувати такі документами, оскільки за умовами укладеного між позивачем та «Геолідер» договору поставки № 23-07 від 23.07.2013 р. (а саме пункту 2), передбачено:

2. При здійсненні поставки Товару Постачальник зобов'язаний передати Покупцю --документи:

-видаткова накладна;

-податкова накладна;

-оригінал рахунку-фактури;

-сертифікат якості виробника.

Не відповідають дійсності твердження відповідача, відносно того, що операції купівлі - продажу є безтоварними, та те, що використання придбаних у ПП «Геолідер» товарів у подальшій господарській операції не доведено. Оскільки факт відносин позивача з ПП «Геолідер» вивчався відповідачем, у зв'язку з тим, що придбана у ПП «Геолідер» продукція була поставлена позивачем на адресу ПАТ «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧА - ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ», по взаємовідносинам з яким і було проведено перевірку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-Х11 (далі Закон №996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вказаних норм суд зазначає, що для підтвердження факту здійснення господарських операцій законодавство передбачає не тільки наявність самих первинних документів, а й наявність самого факту здійснення господарської операції.

Суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентом, тому суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що угоди між позивачем та контрагентом фактично не відбувалася, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував факт здійснення цих угод. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях та думці.

Що стосується правомірності віднесення позивачем суми ПДВ отриманих від контрагента, та віднесення їх до податкового кредиту суд зазначає наступне:

Відповідно до п.198.1 ПК України що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Враховуючи той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт здійснення господарської операції, суд вважає що позивач, в порядку визначеному вказаними нормами, правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий ПДВ.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.12.2013 року № 0009722208 підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.12.2013 року № 0009722208.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " "БаГор - Грейн" судові витрати у розмірі 209,87 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар