Рішення № 39214921, 12.06.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослой Г.Г.,

суддів: Павліченка С.В., Бондаренка Ю.О.,

при секретарі - Чейпеш С.І.,

з участю - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду від 23 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача: Хутська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд із даним позовом, мотивуючи тим, що наміру на укладення оспорюваного договору дарування вона не мала і при підписанні вказаного договору їй не було належним чином роз'яснено, що саме вона підписує. Текст даного договору позивачка не читала, і не могла прочитати, оскільки є неграмотною і неписьменною особою, оскільки до школи не ходила. При підписанні договору позивачка не розуміла, який саме документ підписує із-за своєї неграмотності та юридичної необізнаності та вважала, що вона підтверджує лише той заповіт, що був нею підписаний у 1997 році у Кошелівській сільській раді.

Даний договір був укладений внаслідок помилки, так як не розуміла природу правочину і просила визнати договір дарування недійсним та сторони повернути до попереднього стану і поновити строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, оскільки про порушення свого права позивачка дізналася лише після отримання відповіді та постанови з Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області, а саме 15.10.2012 року.

Рішенням Хустського районного суду від 23 жовтня 2013 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2, яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, який просить рішення суду залишити без змін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст.ст. 257, 728 ЦК України констатував, що станом на день звернення з даним позовом, тобто 16.11.2012 року, строк позовної давності встановлений законом сплив, оскільки з показів державного нотаріуса, який засвідчив договір дарування вбачається, що позивачка була присутня при оголошенні змісту договору при його підписанні у січні 2007 року.

Даний висновок суду не ґрунтується на фактичних обставинах справи і рішення суду постановлене всупереч вимог ст.ст. 229, 256, 261 ч.1, 267, 717, 728 ЦК України.

Вимоги ч.4 ст. 267 ЦК України застосовуються судом, якщо позовні вимоги обґрунтовані, підстав для поновлення строку для звернення є неповажними і суд відмовляє в позові саме з цих підстав, а з оскаржуваного рішення вбачається, що суд фактично визнав обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки відмовив у позові у зв'язку з спливом строку позовної давності для звернення до суду.

Разом з тим, є помилковим посилання судом першої інстанції на вимоги ст. 728 ЦК України, так як позовна давність в один рік застосовується до вимог про розірвання договору дарування, а не про визнання такого недійсним.

У відповідності до ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Встановлено, що 23 січня 2007 року ОСОБА_4 уклала договір дарування на користь ОСОБА_1, яким подарувала останньому земельну ділянку та житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ніякого договору дарування не підписувала та такої домовленості, що вона дарує відповідачу не було. Намір дарувати будинок вона не мала, тим більше, що у 1997 році нею вже було укладено заповіт на відповідача. Тексту даного договору дарування позивачка не читала і не могла прочитати, оскільки є неграмотною і неписьменною особою та до школи не ходила. При підписанні даного договору позивачка не розуміла, який саме документ підписує із-за своєї неграмотності та юридичної необізнаності і вважала, що підтверджує той заповіт, що був нею підписаний у 1997 році у Кошелівській сільській раді. Договір дарування був укладений внаслідок помилки і вона не розуміла природу правочину, зміст договору та юридичні наслідки підписання такого договору.

З пояснень ОСОБА_6 вбачається, що його попросив ОСОБА_7 бути свідком, коли підписували заповіт. Вони їздили до ОСОБА_4 декілька разів, бо його присутність була необхідна, щоб підтвердити, що позивачка є малограмотна і вона не підписувалася, а лише надавала дозвіл підписуватися.

Свідок ОСОБА_8 в своїх поясненнях підтвердив, що позивачка в школу не ходила, читати не вміє і вона не змогла підписати.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він сусід позивачки, вона неграмотна, коли приносили документи їх зачитували і вони розписувалися.

Оскільки, позивачка є неграмотною, намір укладати договір дарування у неї не було, що ствердила позивачка також у своїй пояснювальній записці, наданій її представником суду апеляційної інстанції та посвідчений секретарем сільської ради і вважала, що вона підтверджує заповіт, що був підписаний нею у 1997 році, і такий договір був укладений нею внаслідок помилки, не розуміла природу правочину, зміст договору та юридичні наслідки, а тому такий договір є недійсним.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так як позивачка про договір дарування дізналася 15.10.2012 року при зверненні до Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області 12.10.2012 року при поданні заяви щодо відмови ОСОБА_1 повернути документи, а саме паспорт, документи на будинок та гроші в сумі 3700 грн., які давала на придбання дров і про порушення свого права дізналася при отриманні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, за захистом порушеного права позивача слід поновити, як такий, що пропущений з поважних причин.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, яким позовні вимоги ОСОБА_4 слід задовольнити із вищезазначених підстав.

Керуючись ст.ст. 60, 307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст. 229, 256, 261, 267, 717 ЦК України, судова колегія, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хустського районного суду від 23 жовтня 2013 року скасувати.

Позов задовольнити.

Поновити строк ОСОБА_4 для звернення до суду.

Визнати недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_10 та посвідчений приватним нотаріусом Хустської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2-172 від 23 січня 2007 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області Собослой Г.Г.