Ухвала суду № 39214846, 04.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 876/11455/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Бєлкіної Н.І.

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача Ортинської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 р. у справі №813/4119/13-а за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 р. у справі №813/4119/13-а за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 року №0000211702, позов задоволено повністю, постановлено скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 16.05.2013 р. №0000211702.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням висновків акту перевірки, зокрема, що нежитлове приміщення було придбане позивачем не як підприємцем, а як фізичною особою, що не надає права на включення сплачених сум податку до податкового кредиту; операції, здійснені з ТзОВ «Стіл Хоукс» є безтоварними.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях. Посилається на відповідність судового рішення правовій позиції інших судів, Міністерства юстиції України, висловленої в листі від 04.08.2008 р. №7885-0-33-08. Стверджує, що нежитлове приміщення придбано ним для підприємницької діяльності і за кошти, отримані від такої діяльності; реальне здійснення господарських операцій з контрагентами.

Розглянувши матеріали справи і апеляційної скарги, заслухавши пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Як правильно встановив суд першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 взятий на облік в Дрогобицькій ОДПІ 06.09.1997 р. за №1289 та зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво від 13.01.1999 р., здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, тютюновими та алкогольними виробами, з виробництва та торгівлі хлібом, здавання в оренду власного нерухомого майна.

18.04.2013 р. працівниками Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №155/17-20/НОМЕР_1, згідно з висновками якого, позивачем в порушення ст.22, ст.185, п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України занижено податок на додану вартість на 121849 грн., в т.ч. за січень 2012 р. в сумі 120769 грн., за червень 2012 р. в сумі 1080 грн. На підставі Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 р. №0000211702, позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 152311 грн., в тому числі основний платіж - 121849 грн., штрафні(фінансові) санкції-30462 грн.

Порушення скаржник вбачає, зокрема, в операції щодо придбання нерухомого майна у ТзОВ «ІМПО-ГУРТ». Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки від 31.01.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області фізична особа-підприємець ОСОБА_4 придбав у ТзОВ "ІМПО-ГУРТ" нежитлову будівлю за 724614,40 грн., в т.ч. ПДВ-120769,07 грн. та земельну ділянку за 197054,00 грн. без ПДВ. Договір не оскаржувався, недійсним не визнавали. Згідно з Актом прийому-передачі від 01.02.2012 р. ТзОВ "ІМПО-ГУРТ" передало, а ФОП ОСОБА_4 прийняв зазначене вище нежитлове приміщення та земельну ділянку. Позивач оплатив нежитлову будівлю та земельну ділянку; на підставі отриманої від ТзОВ "ІМПО-ГУРТ" податкової накладної від 31.01.2012 р. №20 він збільшив податковий кредит по податку на додану вартість в січні 2012 р. на 120769,07 грн., збільшив податкові зобов'язання по податку на додану вартість і відобразив їх в Податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 р.. Наказом від 16.02.2012 р. ФОП ОСОБА_4 нежитлове приміщення ввів в експлуатацію.

Суд першої інстанції встановив, а скаржник не заперечив, що придбане нежитлове приміщення використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 для здійснення підприємницької діяльності.

Посилання скаржника на те, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа не може бути власником нерухомого майна, а придбання такого майна суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, яка зареєстрована платником ПДВ, може здійснюватися ним виключно як фізичною особою; а також що придбане позивачем нежитлове приміщення належить позивачеві та його дружині на праві спільної власності, а відтак, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем зайво включено до складу податкового кредиту за операцією з придбання нежитлової будівлі та земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 31.01.2012 р., - не заслуговує на увагу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів. Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п.201.6 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до частини 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 Закону України №996-Х1У визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, відповідно до Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку є первинні документи.

Відповідно до ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст.55 ГК України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до ст.50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до ст.52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відтак, статус суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи не впливає на звуження для такої особи закріплених за нею цивільних прав та обов'язків фізичних осіб. Тому, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість з господарської операції з ТзОВ "ІМПО-ГУРТ" по придбанню нежитлового приміщення на підставі первинних документів: договору купівлі-продажу, акта прийому-передачі, платіжних доручень, податкової накладної, а також у зв'язку із використанням нежитлового приміщення у власній господарській діяльності.

Відповідно до усного договору, укладеного позивачем з ТзОВ "Стіл-Хоукс" на підставі рахунка-фактури від 07.06.2012 р. №СФ-0016 ФОП ОСОБА_4 придбав у ТзОВ "Стіл-Хоукс" ВР21D Brio Medium з рекламним нанесенням та запальнички СР11 R. "Сlіррег" Сlassic large (скло). Виконання цієї господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи накладною та податковою накладною. Як вбачається з матеріалів справи позивач збільшив податковий кредит по податку на додану вартість в вересні 2012 р. на зазначених первинних документів.

Такі висновки скаржника про безтоварність операцій між позивачем та ТзОВ "Стіл-Хоукс" зроблено на підставі акта невиїзної перевірки ТзОВ "Стіл-Хоукс" від 23.08.2012 р. №544/3/22-30-36482441, складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі аналізу податкової звітності ТзОВ "Стіл-Хоукс", яке на момент здійснення господарських відносин було включене до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість.

Законодавство не передбачає обов'язковості, зокрема, для суду висновків актів перевірок. Зазначені у них обставини підлягають доведенню у загальному порядку.

Відповідно до ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Як вказано в п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Позивачем було надано всі первинні документи під час проведення перевірки, що підтверджують факт придбання у ТзОВ "Стіл-Хоукс" ВР21D Brio Medium з рекламним нанесенням та запальнички СР11 R. "Сlіррег" Сlassic large (скло), що є оформленими з дотриманням чинного законодавства - видаткова накладна, податкова накладна, платіжні доручення. Доказів недійсності відповідних правочинів суду не надано.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодекс. Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Як визначено в ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст.198 ПК України). Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Висновки суду першої інстанції щодо реальності здійснюваних операцій підставно підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат та вказані первинні документи недійсними або не чинними судами не визнавались. Підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід врахувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання прибутку. При прийнятті постанови, суд першої інстанції підставно врахував рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), згідно із яким враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість, а також пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріалами справи також підтверджується факт подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей позивачем, що спростовує посилання скаржника на безтоварний характер відповідних операцій.

Згідно із ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 17 - 19, 200, 206 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 р. у справі №813/4119/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий: М.В. Костів

Судді: Р.М. Шавель

Н.В. Савицька