Ухвала суду № 39214816, 10.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 17773/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ДП Рівнетрансекспедиція» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «ДП Рівнетрансекспедиція» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.08.2010 року №0004721541/0/15-214, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 42 441,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004721541/0/15-214 від 25.08.2010 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що основними постачальниками ТзОВ фірми «ДП Рівнетрансекспедиція» були ПП «Ніка Ойл» та ТОВ ВТФ «Авіас», у яких позивач придбавав дизельне паливо, яке використовувалося в господарській діяльності останнього, так як основним видом діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту. Вчинення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами підтверджується податковими накладними та іншими первинними документами, наявними у матеріалах справи та не заперечувалося посадовими особами відповідача, зокрема відображено у довідці, оформленій відповідачем за результатами перевірки. Таким чином, господарські операції позивача не викликають сумніву в їх реальності.

Суд першої інстанції вважає, що та обставина, що контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Позивачем було дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для отримання бюджетного відшкодування за червень 2010 року, а зменшення останньому бюджетного відшкодування у зв'язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необгрунтованим.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у м. Рівне оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» чітко передбачає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Проте, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з ПДВ позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ПДВ в сумі 42 440,00 грн. за червень 2010 року не підлягає до повернення з бюджету, так як попередньо не було сплачено до бюджету постачальниками.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у серпні 2010 року ДПІ у м.Рівне було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за червень 2010 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за результатами якої скдадено акт перевірки №661/15-200/30712154 від 16.08.2010 року та довідку №15-200- 30712154.

В процесі перевірки встановлено, що ТзОВ «ДП Рівнетрансекспедиція» порушено п. 1.8. ст. 1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 42440,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м.Рівне прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0004721541/0/15-214 від 25.08.2010 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42441,00 грн.

Законом України «Про податок на додану вартість» визначено об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З вимог п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» видно, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення ПДВ після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення ПДВ.

Тобто, платник ПДВ має право заявляти бюджетне відшкодування з урахуванням показників усіх періодів, які передують звітному, з урахуванням строків давності, яких в даному випадку позивач дотримав.

Враховуючи наведене, суми ПДВ заявлені позивачем у податкових деклараціях до відшкодування сформовані ним відповідно до вимог вищевказаного Закону.

Попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення ПДВ після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення ПДВ.

Як встановлено, позивачем до складу податкового кредиту, на підставі якого було визначено бюджетне відшкодування за червень 2010 року, правомірно перенесено залишок від'ємного значення за періоди: вересень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року.

Крім того, як видно з довідки ДПІ, під час автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що в ланцюгах постачальників наявні контрагенти, що не виконують вимоги Закону №168-97-ВР щодо декларування результатів фінансово-господарської діяльності та наступної сплати до бюджету податку на додану вартість. Враховуючи неможливість підтвердження взаємовідносин підприємств по ланцюгах постачання посадові особи ДПІ у м. Рівне дійшли висновку про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування.

Основними постачальниками були ПП «Ніка Ойл» та ТОВ ВТФ «Авіас», у яких позивач придбавав дизельне паливо, яке використовувалося в господарській діяльності останнього, так як основним видом діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ.

Вчинення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, копіями податкових накладних та іншими первинними документами, які знаходяться у матеріалах справи. Факт реальності господарських операцій не заперечується ДПІ м. Рівне.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що та обставина, що контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту. Обставин безтоварності операцій позивача з його контрагентами податковою службою не було встановлено.

Позивачем було дотримано вимоги Закону №168-97-ВР необхідні для отримання бюджетного відшкодування за червень 2010 р., а висновок ДПІ про зменшення останньому бюджетного відшкодування у зв'язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі №2а-4325/10/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ДП Рівнетрансекспедиція» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.06.2014 року.