Ухвала суду № 39209106, 10.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1297/14 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Горбань Н.І. та Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову та відмовити у позові, оскільки вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату №2 від 09.01.2014 ОСОБА_2 звільнена з роботи 09 січня 2014 року відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я, що перешкоджає виконанню роботи, та відмовою від переведення на іншу роботу. На день звільнення з займаної посади позивач мала стаж державної служби понад 17 років.

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області від 20.01.2014 ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 13.01.2014.

З матеріалів справи також вбачається, що після звільнення позивач звернулась до Чернігівського обласного військового комісаріату з заявою від 21.03.2014 про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів згідно Закону України «Про державну службу», але листом від 31.03.2014 відповідач відмовив у виплаті вказаних коштів.

Вважаючи свої права порушеними, позивач подала позов до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність прийнятого рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Таким чином, з огляду на вказані норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплата грошової допомоги пов'язується з двома умовами: виходом на пенсію і стажем державної служби не менш як 10 років, жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено.

При цьому, слід зауважити, що норми статті 37 Закону України «Про державну службу» не передбачають виключень або обмежень щодо виплати грошової допомоги у разі звільнення особи за статтею 40 КЗпП України або будь-якою іншою.

Грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер, право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 2 частини 1 статті 40 Кодексу (зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи), не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Таким чином, якщо державний службовець достроково (не раніше ніж за півтора року до встановленого законодавством строку) вийшов на пенсію державного службовця на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я та неможливістю його переведення, за його згодою, на іншу роботу відповідно частини 2 статті 40 Кодексу, за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, як і інші державні службовці, які виходять на пенсію з посад державних службовців після досягнення віку, зазначеного в частині 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ, має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Така ж позиція наведена у Рішенні Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 у справі №1-14/20133.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2)недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16 1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5)виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7)притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно ст. 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу; 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 8) підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до положень ст. 36 Кодексу законів про працю України та ст. 30 Закону України «Про державну службу», суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що не існує такого виду підстави припинення трудового договору та державної служби, як вихід особи на пенсію.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає рішення Чернігівського обласного військового комісаріату від 31.03.2014 про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» протиправним.

Що стосується посилання апелянта на ту обставину, що позивач звернулася з з вимогою виплатити одноразову допомогу після факту звільнення з роботи, то суд апеляційної інстанції вказує на те, що позивач в силу закону не може бути позбавлена права на таку допомогу за наявності правових підстав для її виплати.

Окрім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку задоволенню не підлягає, з огляду на те, що юридичний факт звільнення з роботи зафіксований 09.01.2014 року і правові підстави вимагати стягнення середнього заробітку з 10.01.2014 року відсутні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.