Постанова № 39202765, 26.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 травня 2014 року 13 год. 32 хв. № 826/5463/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Практика" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 26 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 23 квітня 2014 року надійшов позов приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Практика" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08 січня 2014 року № 0000012203 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки його прийнято відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 25 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 12 травня 2014 року. Пояснила, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки його прийнято відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 03 по 09 грудня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 16 грудня 2013 року складено акт № 357/26-57-22-03-07/24733539 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Трансімпекс-Захід" (далі - ТОВ "Трансімпекс-Захід", контрагент) за період із 01 січня по 31 жовтня 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 1947481,00 грн., у тому числі за: січень 2013 року - 1122840,00 грн.; березень 2013 року - 107272,00 грн.; квітень 2013 року - 680020,00 грн.; червень 2013 року - 37349,00 грн., чим порушено п. 4..1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На підставі акту перевірки, 08 січня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1947481,00 грн. за основним платежем та у розмірі 973740,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишене без змін.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Перевірку проведено на підставі наказу від 28 листопада 2013 року № 860, копію якого разом із повідомленням про проведення перевірки від 29 листопада 2013 року № 167 направлено на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення, що не заперечувалось представниками позивача.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ ґрунтується на тому, що за участю позивача та його контрагента господарські операції реально не здійснювались.

Поряд з цим, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 04 січня 2013 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Трансімпекс-Захід", як постачальником, укладено договір № 5к, за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товар (продукцію), а покупець - прийняти та оплатити його.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 розділу 2, п. 3.2 розділу 3 договору № 5к, предмет, кількість, асортимент та конкретні умови поставки визначаються в узгоджених сторонами видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Якість товару повинна відповідати вимогам стандартів, технічних умов, іншій технічній документації.

Ціна за одиницю товару визначається у підписаних сторонами видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов договору № 5к представниками позивача надано суду копії: договору № 5к, договорів від 28 лютого 2013 року № 3 та № 4, від 22 березня 2013 року № 5, від 22 квітня 2013 року № 6 та від 24 квітня 2013 року № 7 про переведення боргу, видаткових накладних, актів прийому металопрокату, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, міжнародних товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок з рахунку позивача, платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, ліцензії АД № 037851 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів, свідоцтв про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, сертифікату на систему управління якістю, сертифікату відповідності, висновку від 28 лютого 2013 року № 061/505ВНД, протоколу випробувань.

У ході судового розгляду справи представники позивача пояснили, що за фактами поставки і оплати товарів позивач отримував від контрагента заповнені належним чином податкові накладні. Також позивач отримав свідоцтво про реєстрацію контрагента платником ПДВ у порядку законом порядку, що є підтвердженням правовірності його дій щодо оформлення податкових накладних.

Згідно з п.п. 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Наявність у позивача вище перелічених первинних документів, за переконанням суду, свідчить про реальність господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Трансімпекс-Захід".

При цьому, як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується поясненнями представників сторін, існує дві редакції договору № 5к.

Відповідно до одної редакції, договір № 5к укладено між позивачем та ТОВ "Трансімпекс-Захід", від імені якого повинно було діяти товариство з обмеженою відповідальністю "АльянсСервіс-Плюс" (далі - ТОВ "АльянсСервіс-Плюс", редакція № 1), а згідно з іншою, - між позивачем та ТОВ "Трансімпекс-Захід".

Судом також з'ясовано, що до перевірки позивачем надано копію договору № 5к у редакції № 1, копію якого суду для доручення до матеріалів справи надано представником відповідача разом із специфікаціями до нього.

Необхідність складання специфікацій до договору № 5к у редакції № 1 обумовлена п. 2.3 розділу 2 вказаного договору, зокрема, номера та індекси стандартів, технічних умов або іншої технічної документації про якість товару зазначаються у специфікаціях.

Проаналізувавши викладене та враховуючи при цьому, що фінансово-господарські відносини позивача та ТОВ "Трансімпекс-Захід" ґрунтувались, а господарські операції здійснювались на підставі договору № 5к у редакції, відповідно до якої, вказане товариство саме діяло від свого імені, а також зважаючи на наявність у позивача первинної документації, якою підтверджується реальність вказаних відносин та операцій, у тому числі здійснення їх ТОВ "Трансімпекс-Захід" самостійно, суд прийшов до висновку про помилковість висновків, зроблених відповідачем у ході перевірки.

Згідно з п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про необґрунтованість і безпідставність складання оскаржуваного рішення та, як наслідок, необхідність його скасування.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Практика" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 січня 2014 року № 0000012203, яким приватному акціонерному товариству "Науково-виробниче об'єднання "Практика" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 2921221,50 грн. (Два мільйони дев'ятсот двадцять одна тисяча двісті двадцять одна гривня п'ятдесят копійок).

3. Присудити на користь приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Практика" (ідентифікаційний код 24733539) здійснений ним судовий збір у розмірі 4782,00 грн. (Чотири тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 00 копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 02 червня 2014 року