Постанова № 39202760, 30.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2014 року № 826/4902/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІТ-ЛЮКС»доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходівпровизнання протиправними дій та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000003/2, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 квітня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІТ-ЛЮКС» (далі - ТОВ «СОФІТ-ЛЮКС», позивач) з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про:

- визнання дій відповідача при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000003/2 незаконними та протиправними;

- скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000003/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було помилково застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000003/2, оскільки ним були надані всі наявні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Відповідач, на думку позивача, не обґрунтував правомірності своїх дій щодо відмови в митному оформленні товару, що суперечить нормам діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, в своїх запереченнях просив суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «СОФІТ-ЛЮКС» повністю відмовити, оскільки при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2012 року між компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD» (Китайська Народна Республіка) та позивачем було укладено контракт (зовнішньоекономічний договір) №, згідно умов якої компанія ««ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD» (за угодою - продавець) зобов'язується поставити, а позивач (за угодою - покупець) зобов'язується прийняти та оплатити Товар за кількістю, асортиментом і вартістю, узгоджений в інвойсі щодо кожної поставки.

10 січня 2014 року позивачем через свого митного брокера (декларанта) в порядку електронного декларування було подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; М/п «Західний» ВМД № 100250001/2014/005766 з метою митного оформлення товару, а саме:

- світильники настінні, для побутових приміщень, з комбінованих матеріалів (метал, пластик, скло), призначені для використання з лампами розжарювання: MIF 010 60W E27 white - 8 100 шт., MIF 010 60W E27 black - 2 520 шт., MIF 012 60W E27 white - 7 560 шт., MIF 012 60W E27 black - 1 530шт., MIF 012 100W E27 black - 1 008 шт.; торгівельна марка MAGNUM; країна виробництва - CN.

Одночасно, ТОВ «СОФІТ-ЛЮКС» було подано до органу доходів і зборів ряд документів, що підтверджує заявлену митну вартість ввезеного товару.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ «СОФІТ-ЛЮКС» документів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів виявлено наявність у них розбіжностей.

Відповідачем у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару, було запропоновано декларанту електронним повідомленням від 10 січня 2014 року надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам;

- копію митної декларації країни відправлення;

- перевізні транспортні документи;

- документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- інші документи для підтвердження заявленої митної вартості за бажанням декларанта.

Позивач надав на адресу відповідача 10 січня 2014 року (лист вих. № 10-01-14/2) наступні документи для підтвердження митної вартості товару (документи за бажанням декларанта): інвойс від 20 листопада 2013 року № 2013F03A65; пакувальний лист від 20 листопада 2013 року; коносамент від 26 листопада 2013 року № ZENNLAQB347354; CMR 0002 від 10 січня 2014 року; контракт від 02 квітня 2014року № SMA16; додаткову угоду 2 від 19 липня 2013 року; договір про транспортно-експедиційні послуги від 08 січня 2014 року № НВ0243; довідку про транспортні витрати та відсутність страхування від 30 грудня 2013 року; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-6537 від 30 грудня 2013 року; сторінки каталогу виробника; прайс-лист від виробника та продавця; виписку з бухгалтерської документації від 08 січня 2014 року; лист від 13 грудня 2014 року № 11/2-10.10/15938-ЕП; розрахунок ціни виробника.

Окрім цього, вказаним листом позивач відмовився від надання інших додатково витребуваних документів у зв'язку з необґрунтованістю запиту.

За наслідками опрацювання додатково наданих ТОВ «СОФІТ-ЛЮКС» документів на вимогу митного органу, останнім виявлено низку розбіжностей, а також відсутність у них всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

На виконання вимог пункту шостого статті 54 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України) відповідачем було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/00004.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000003/2.

Зокрема, відповідно до рішення № 100250001/2014/000003/2 митна вартість товару визначена 4,5600 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.

В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Незгода з вказаними діями та рішенням про коригування митної вартості товарів зумовила звернення позивача з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «СОФІТ-ЛЮКС», виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 341 частини першої статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію) (частина 4 статті 53 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України).

Відповідно до частини восьмої вказаної статті МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини 9 статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Приписами статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

- а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

- б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

- в) на основі віднімання вартості;

- г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

- ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п'ята-восьма статті 58 МК України).

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом. (пункти 2.4, 2.5 Правил).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000003/2 митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу.

При цьому, підставною для прийняття вказаного рішення стало подання позивачем до митного оформлення документів, які містили розбіжності.

З досліджених судом документів, які були первинно надані позивачем разом з Декларацією митної вартості № 100250001/2014/005766 від 10.01.2014р. встановлено, що виробником товару, який підлягав митному оформленню є фірма «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.& EXP.CO., LTD» (Китай), а контракт від 02 квітня 2012 року № SMA16 укладено з підприємством «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD».

В той же час, в графі 44 електронної митної декларації вказано, що поставка товарів здійснюється згідно з контрактом від виробника товарів.

Відповідно до пункту 4.1 контракту від 04 лютого 2012 року №SMA16 «Сторони погоджують умови і дати кожної партії поставки Товару шляхом надання Покупцем заявки Продавцю, в якій Покупець вказує асортимент, кількість, ціну та вартість партії поставки товару, а також базис і терміни окремої поставки».

Згідно з пунктом 4.3 контракту «Продавець протягом 7 робочих днів повинен письмово підтвердити готовність здійснити поставку Товару, або узгодити з Покупцем нові умови поставки».

Проте, ТОВ «СОФІТ-ЛЮКС» не надано відповідного узгодження до контракту.

За вказаних обставин відповідачем правомірно було розпочато процедуру консультацій та витребувано додаткові документи.

Водночас, за результатами розгляду додатково поданих документів відповідачем виявлено відсутність у них відомостей для можливості застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме - за ціною контракту.

При вирішенні вказаної справи суд також звертає увагу на той факт, що до прийняття оскаржуваного рішення позивачем додаткові документи на вимогу органу доходів і зборів в повному обсязі надані не були.

Зокрема, на вимогу митного органу позивачем не було надано: експортну декларацію країни виробника та її переклад; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

При цьому, серед документів, що були подані позивачем встановлено, що пунктом 2.1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 08 січня 2013 року № 08/01/2014 передбачено, що «HD Logistic Manadgment Ltd» (Канада) організовує перевезення і здійснює транспортне обслуговування перевезень вантажів ТОВ «Софіт-Люкс» за заявками, які декларант не надав.

Поставка товару здійснюється на умовах FOB Ningbo. Для підтвердження транспортних витрат ТОВ «Софіт-Люкс» надало довідку від 30 грудня 2013 року про транспортні витрати підприємства «HD Logistic Manadgment Ltd» (Канада). Разом з тим, органу доходів і зборів не надано відомостей, які свідчать про врахування у довідці від 30 грудня 2013 року всіх витрат, пов'язаних з транспортуванням товарів до місця ввезення на територію України.

У висновку Житомирської торгово-промислової палати від 30 грудня 2013 року № В-6537 експертом зазначено, що ним зроблений маркетинг ринку аналогічного обладнання на підставі інформації прайс-листів фірм, що займаються продажем аналогічних товарів, інформації Internet, інформації фірм-виробників аналогічного обладнання та цін на світовому ринку. Однак, вказаний висновок не містить конкретних виробників продукції, що не дає змоги упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації відповідно до частини 5 статті 54 МК України. За вказаних обставин, суд погоджується з доводами митного органу про прийняття вказаного документу до уваги, втім неможливістю його віднесення до підстав підтвердження заявленої митної вартості товару.

Окрім цього, з наданого прайс-листу виробника «NLNGBO MANGBE1ELEXIMP.& EXP.CO.XTD», в порушення загальносвітової практики не зазначено одиницю виміру товару, терміну його дії.

Також декларантом не було надано англійський варіант договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 08 січня 2014 року № 08/01/2014.

У зв'язку із викладеним, суд погоджується, що митна вартість вказаного вище товару не могла бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Вказані обставини, на думку суду, є підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000003/2.

Водночас, суд вважає, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується правомірно не було застосовано тому, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Також, обґрунтовано не було застосовано метод за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, інші методи згідно зі статтями 62 та 63 МК України через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Таким чином, митницею був правомірно застосований резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем, що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів , митних вартостях (МД від 10 грудня 2013 року № 500060001/2013/54479), відповідно до вимог чинного законодавства України.

Водночас, суд зазначає, що додатково надані декларантом митному органу документи на виконання вимог статті 55 Митного кодексу України щодо підтвердження визначення митної вартості за ціною договору (контракту) є такими, що не спростовують доводи відповідача та не можуть бути ним враховані для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, аналізуючи вищевказане, суд вважає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначеної митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Митні органи, відповідно до покладених на них завдань, забезпечують контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи й справлянням податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів із застосуванням різних форм митного контролю згідно з положеннями Митного кодексу України.

Такими чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач при виконанні своїх обов'язків діяв у спосіб та в межах, передбачений нормами чинного законодавства України, а тому дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо визначення митної вартості товару, за вказаних вище обставин, є правомірними.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів від 10 січня 2013 року № 10025001/2014/000003/2 прийняте у відповідності та у межах чинного законодавства, а тому підстав для його скасування у суду немає.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність дій та прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частину 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 1 644, 30 грн. судового збору відповідно до частини вимог майнового характеру у задоволенні яких відмовлено.

Керуючись статтями 69-71, статтею 94, статтею 128, статтями 158-163, статтею 167, статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІТ-ЛЮКС» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІТ-ЛЮКС» судовий збір у розмірі 1 644, 30 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко