Постанова № 39200248, 13.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

13 червня 2014 року № 826/4961/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплектсервіс-2017" доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплектсервіс-2017" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також - відповідач) від 03.12.2013 №0008432208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою суду від 12.05.2014 провадження у справі зупинялось з метою витребування додаткових доказів у справі.

В судове засідання 04.06.2014 сторони прибули.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує неправомірністю проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки наказ на проведення перевірки скасовано у судовому порядку, безпідставністю такої перевірки, оскільки позивачем на письмову вимогу відповідача було надано усі необхідні документи, та невідповідністю висновків перевірки наданим до перевірки первинним документам, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Бравіус", та положенням цивільного законодавства щодо недійсності правочинів.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначається про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на встановлені під час проведення перевірки позивача, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, обставини щодо відсутності у ТОВ "Бравіус" трудових ресурсів, основних фондів, за рахунок чого могли б бути виконані договори з ТОВ "Комплектсервіс-2017", що підтверджується протоколом від 10.07.2013 допиту свідка ОСОБА_1 у кримінальному провадженні від 21.11.2012 №32012110000000011.

Оскільки сторони подали заяви про продовження розгляду справи за їх відсутності, суд на підставі частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплектсервіс-2017" зареєстровано як юридичну особу 05.02.2013, №10731020000023936, ідентифікаційний код юридичної особи 38578491. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпрмємців №17937071, основними видами діяльності підприємства є друкування іншої продукції, інші роботи із завершення будівництва, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, організування конгресів і торговельних виставок, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, надання інших інформаційних послуг н. в. і. у., рекламні агентства, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

На підставі наказу від 07.11.2013 №793, повідомлення від 07.11.2013 №159/26-58-22-08-09, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектсервіс-2017" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток під час господарських взаємовідносин з ТОВ "Бравіус" за період з 05.02.2013 по 30.09.2013, про що складено акт перевірки від 18.11.2013 №2330/26-58-22-08-11/38578491.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2013 №0008432208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 514267,29 грн., в тому числі, 411413,83 грн. за основним платежем та 102853,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Реквізити вказаного податкового повідомлення-рішення було повідомлено позивачу листом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26.12.2013 №18402/10/26-58-22-08-09.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивача оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві та до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06.02.2014 №1183/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 07.04.2014 №6238/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший). Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (абзац четвертий).

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (абзаци перший, другий пункту 78.4). Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5).

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (абзац перший). Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзац другий).

Відповідачем на підтвердження підстави для проведення перевірки, за результатами якої було складено акт перевірки від 18.11.2013 №2330/26-58-22-08-11/38578491, надано копію наказу від 07.11.2013 №793 з якого убачається, що документальну позапланову невиїзну перевірку позивача призначено відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79. Крім того, про проведення перевірки на підставі вказаного наказу убачається і з письмового повідомлення від 07.11.2013 №159/26-58-22-08-09 про проведення перевірки ТОВ "Комплектсервіс-2017", в якому здійснюється посилання на зазначений наказ.

Водночас, позивачем долучено до позовної заяви копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2013 в адміністративній справі №826/17875/13-а, якою задоволено частково адміністративний позов ТОВ "Комплектсервіс-2017", визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 07.11.2013 №793 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки".

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи вказана постанова не набрала законної сили, тому суд не бере до уваги висновки вказаної постанови та встановлені у ній обставини.

Разом з тим, не зважаючи на вказану обставину, в акті перевірки від 18.11.2013 №2330/26-58-22-08-11/38578491, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, підставою для проведення перевірки зазначено наказ Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09.10.2013 №621.

Відповідачем не надано пояснень чому в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, зазначено інший наказ, який є підставою для проведення перевірки, не надано копію такого наказу та доказів його направлення (вручення) позивачу до початку проведення перевірки, не заявлено жодних клопотань з цього приводу.

Відтак, з урахуванням вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача законної підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт перевірки від 18.11.2013 №2330/26-58-22-08-11/38578491, що є самостійною та достатньою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акта перевірки.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (пункт 201.1), яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

В акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Комплектсервіс-2017" пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 411413,83 грн., в тому числі, за квітень 2013 року на суму 96080,96 грн., за травень 2013 року на суму 145749,20 грн., за червень 2013 року на 101271,60 грн., за липень 2013 року на 68312,13 грн.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дають підстави для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 411413,83 грн., в тому числі, за квітень 2013 року на суму 96080,96 грн., за травень 2013 року на суму 145749,20 грн., за червень 2013 року на 101271,60 грн., за липень 2013 року на 68312,13 грн., ґрунтуються на протоколі від 10.07.2013 допиту свідка ОСОБА_1 у кримінальному провадженні від 21.11.2012 №32012110000000011, яка пояснила, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Бравіус".

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Бравіус" було укладено договори на постачання позивачу товарів (будівельні матеріали, інструменти, комплектуючі, електроприлади, канцелярське приладдя) та надання послуг (субпідрядні роботи з монтажних послуг, пусконалагоджувальні роботи)

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні за квітень-липень 2013 року, які узгоджуються між собою.

Зазначені документи надавались позивачем також до перевірки, що убачається з акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

На підтвердження розрахунку за вказаними договорами позивачем долучено до справи виписки з банківських рахунків, з яких убачається перерахування позивачем на користь ТОВ "Бравіус" відповідних сум на підставі рахунків-фактур та накладних.

Як убачається з долучених позивачем до справи податкових накладних, виписаних ТОВ "Бравіус" на користь позивача, їх форма і зміст відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Форма і зміст наданих позивачем видаткових накладних та рахунків-фактур відповідає вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відсутність відповідних документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, їх недостатність чи не відповідність встановленим Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам відповідачем під час проведення перевірки не встановлено, в акті перевірки відповідних висновків не зроблено, доказів на підтвердження вказаних обставин під час судового розгляду відповідачем не надано.

Також, перевіркою не встановлено дефектів у правовому статусі платника податків - ТОВ "Бравіус", відсутності у нього свідоцтва платника податку на додану вартість у період, що перевірявся.

Позивачем до адміністративного позову також додано видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні, акти виконаних робіт за квітень-липень 2013 року, якими підтверджується факти поставки позивачем аналогічної продукції тій, яка придбавалась ним у ТОВ "Бравіус" на користь ТОВ "Метал України", ТОВ "Укрбудкомплект", ТОВ "Ролла Електронік", ТОВ "СВ-Принт", ТОВ "Київпрофметал", ПП "Аміра-Канц", ТОВ "Графентех", ПП "Сітес", ТОВ "Термоконт-Т", СП ТОВ "Інфоком", ТОВ "Будівельно-монтажне управління 77", надання послуг з проведення монтажних робіт ЗАТ "Реланж", ТОВ "Геоцентр-Сервіс", ПП "БВК-Сервіс", що свідчить про використання придбаних позивачем у ТОВ "Бравіус" товарів/послуг у своїй господарській діяльності та фактичний рух активів від постачальника таких товарів/послуг до їх споживачів.

За висновком суду, посилання відповідача в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на протокол допиту свідка без дослідження та аналізу наданих до перевірки первинних документів, змісту господарської операції, встановлення фактичного руху активів, не спростовує наданих позивачем доказів та не береться судом до уваги, оскільки правильність ведення податкового обліку з податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними засобами доказування, якими в даному випадку є договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні, що надавалися позивачем до перевірки та до суду.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на податковий кредит платника податків не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Аналогічну правову позицію висловлено також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Також не бере суд до уваги вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 в кримінальній справі №761/22932/13-к, який наданий на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва про витребування доказів за клопотанням відповідача, оскільки обставини, встановлені цим вироком, не мають жодного відношення до господарських операцій, які відбувались між позивачем та ТОВ "Бравіус".

За таких обставин, з урахуванням також досліджених в судовому засіданні первинних документів, суд прийшов до висновку про підтвердження наявними у матеріалах справи доказами фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Бравіус" товарів/послуг та про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту за квітень-липень 2013 року сплачених у складі вартості придбаних у ТОВ "Бравіус" товарів/послуг сум податку на додану вартість, відтак, беручи також до уваги висновок суду про безпідставність проведення перевірки, за наслідками якої Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2013 №0008432208, вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що наведені в позовній заяві доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, відтак позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн. (платіжне доручення від 10.04.2014 №187). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектсервіс-2017" задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03.12.2013 №0008432208.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектсервіс-2017" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна