Постанова № 39200242, 13.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

13 червня 2014 року № 826/5749/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

до

Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі також – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі також – відповідач) від 16.04.2014 №0000292200.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання 04.06.2014 прибув представник позивача. Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує безпідставністю висновків відповідача, викладених в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, щодо відсутності у позивач права на віднесення до валових витрат сум витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів у межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок періоду, оскільки таке право надано платнику податків відповідними нормами податкового законодавства, що визначають порядок формування валових витрат та оподаткування податком на прибуток підприємств. Оскільки суми витрат позивача на ремонт та поліпшення основних засобів за 2011-2012 роки була значно меншою, аніж 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів підприємства станом на початок вказаних періодів, позивачем правомірно включено зазначені суми витрат до складу валових витрат у відповідних періодах.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначається про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на встановлені під час перевірки факти віднесення позивачем до загальновиробничих витрат підприємства вартості отриманих капітальних ремонтів основних фондів у квітні 2011 року – грудні 2012 року, замість віднесення таких сум до вартості основних засобів та нарахування амортизації.

В зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого позивача, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд продовжив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів та в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що на підставі наказу від 31.01.2014 №37, повідомлення від 31.01.2014 №1-22/221 Хмільницькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу Південно-західної залізниці санаторій "Медичний центр реабілітації залізничників", ідентифікаційний код 26335270, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, про що складено акт перевірки від 01.04.2014 №21-22-26335270.

Не погодившись із висновками зазначеного акта перевірки позивачем було подано письмові заперечення від 04.04.2014 на акт перевірки, на які листом Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 14.04.2014 №870/22 позивача повідомлено про залишення висновків акта перевірки без змін.

На підставі вказаного акта перевірки Хмільницькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 №0000292200, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 211516,00 грн., в тому числі, 183470,00 грн. за основним платежем та 28046,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Крім того, у період, за який проводилась перевірка відповідача, порядок оподаткування підприємств податком на прибуток визначався Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, який втратив чинність у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (абзаци перший-четвертий).

Підпунктом 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 146.12 статті 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Аналіз наведених вище норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що у разі понесення платником податків витрат, пов’язаних з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, які не перевищують 10 відсотків балансової вартості всіх груп його основних засобів на початок року, такий платник податків має право віднести ці витрати до складу витрат.

Як убачається зі змісту акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 183470,00 грн., в тому числі, за 2011 рік на 71285,00 грн., за 2012 рік на 112185,00 грн. Такий висновок відповідача ґрунтується на твердженнях про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат вартості ремонтних робіт належних позивачу будівель та приміщень, виконаних Будівельно-монтажним управлінням №2 Південно-західної залізниці протягом січня 2011 року – грудня 2012 року, оскільки за висновком контролюючого органу, витрати, пов’язані із поліпшенням основних засобів, повинні відноситись до вартості основних фондів та на них повинна нараховуватись амортизація.

Позивачем надано суду копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року – грудень 2012 року з яких убачається, що БМЕУ-2 ст. Козятин виконувались ремонтні роботи МЦРЗ м. Хмільник, всього виконано таких робіт за 2011 рік на 814518,00 грн., за 2012 рік на 941044,00 грн.

Також позивачем надано копії податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року, за 1-4 квартали 2012 року, з яких убачається, що суми витрат на ремонтні роботи включались платником податків до складу валових витрат за відповідні періоди.

При цьому, як убачається із зазначених податкових декларацій (Додаток АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства), балансова вартість основних засобів відокремленого підрозділу Південно-західної залізниці санаторій "Медичний центр реабілітації залізничників" на початок 2011 року становила 30397137,00 грн., на початок 2012 року – 31618409,00 грн., відтак 10% балансової вартості основних засобів складали 3039713,00 грн. та 3161840,00 грн., відповідно.

Враховуючи, що сума витрат позивача, пов’язаних з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, за 2011 та 2012 роки становила значно менший розмір, аніж 10 відсотків балансової вартості всіх груп основних засобів позивача на початок року, позивачем правомірно віднесено такі суми витрат до валових витрат.

Тому висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток у сумі 183470,00 грн., в тому числі, за 2011 рік на 71285,00 грн., за 2012 рік на 112185,00 грн., викладені в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження наявними у матеріалах доказами, а навпаки ними спростовуються. Відтак, податкове повідомлення-рішення Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 16.04.2014 №0000292200, прийняте на підставі такого акта перевірки, підлягає скасуванню.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що наведені в позовній заяві доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, відповідно позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 423,12 грн. (платіжне доручення від 23.04.2014 №2691). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 423,12 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 16.04.2014 №0000292200.

Судові витрати в сумі 423,12 грн. (чотириста двадцять три грн. 12 коп.) присудити на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна