Ухвала суду № 39198477, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2014 р. м. Київ К/800/18680/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Омельченка О.О.

представника відповідача Маісурадзе З.А.

Генеральної прокуратури України Зарудяної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Заступника прокурора Дніпропетровської області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013

у справі № 2а-2433/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 13618365 грн. бюджетного відшкодування за деклараціями з податку на додану вартість за жовтень 2005 року та лютий 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Заступник прокурора Дніпропетровської області та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби подали касаційні скарги, в яких просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року, в якій задекларовано до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 72112317 грн., та за лютий 2006 року, в якій задекларовано до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 35471770 грн., разом із заявами про бюджетне відшкодування з цього податку та розрахунками.

За результатами виїзних позапланових документальних перевірок з питань правильності визначення від'ємного значення суми податку на додану вартість СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі складено довідки від 31.01.2006 № 55/08-01/00191230 та від 12.05.2006 № 217/08-01/00191230, якими підтверджено заявлене позивачем бюджетне відшкодування за жовтень 2005 року та лютий 2006 року.

Як вбачається зі встановлених судом першої інстанції обставин та підтверджується матеріалами справи, справа вже розглядалась адміністративними судами і мала номер 3/615/06-АП-3/614/06-АП-24/88/07-АП (в першій інстанції) і номер 22а-211/07 (в апеляційній інстанції).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 у справі № 3/615/06-АП-3/614/06-АП-24/88/07-АП позов до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі задоволено. Зобов'язано відповідача надати органу державного казначейства висновки про відшкодування позивачеві податку на додану вартість в сумі 10062871 грн. за декларацією за жовтень 2005 року та в сумі 3555494 грн. за декларацією за лютий 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України бюджетне відшкодування в сумі 13618365 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 у справі № 22а-211/07 постанову Господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 13618365 грн. бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року та лютий 2006 року та 10,20 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008 постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 змінено в частині стягнення судових витрат, а в решті - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17.02.2009 постанови Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007, Господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд України виходив з того, що суди при вирішенні справи неповно встановили обставини у справі, зокрема не врахували доводів СДПІ про фіктивність операцій та їх не дослідили. Верховним Судом України зверталася увага судів на те, що у разі підтвердження доводів СДПІ про фіктивність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, а також на низку інших обставин.

Однак, при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції не врахував обов'язкових висновків і мотивів Верховного Суду України, з яких були скасовані судові рішення, а також належним чином не перевірив повноту та правильність встановлених судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення спору та їх правової оцінки, не дослідив та не оцінив всіх обставин, якими податковий орган обґрунтовував власну позицію.

З метою дослідження фактичного вчинення господарських операцій, за якими заявлено бюджетне відшкодування, необхідно було встановити такі господарські операції, на підставі належно досліджених та оцінених первинних бухгалтерських документів - з'ясувати підстави, порядок, зміст, обсяг, вартість придбаного товару, мету його придбання.

Визначаючи предмет доказування у справі суди повинні виходити з усіх обставин, якими сторони обґрунтовують власні позиції, надавати оцінку таким обставинам.

Судом апеляційної інстанції не з'ясовано порядку оподаткування господарських операцій та не перевірено висновків суду першої інстанції з цього приводу, незважаючи на те, що податковий орган та прокуратура в апеляційних скаргах наголошували на його порушенні в обґрунтування своєї позиції щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) за ставкою 20 %.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 23.03.2007 № 248/08-01/00191230. На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2007 № 0000130801/0 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2005 рік та січень, лютий, березень 2006 року в загальній сумі 55784298,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21082966,50 грн. (а.с. 74 т. 4).

З цього податкового повідомлення-рішення вбачається, що позивачеві відшкодовано 42165933,00 грн., тобто залишок невідшкодованого податку на додану вартість складає 13618365 грн., стягнення якої є предметом позову у справі № 2а-2433/09/0870, що розглядається.

Позивачем оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення до суду

Разом з тим дані обставини, які є суттєвими при вирішенні справи, судом залишені поза увагою. Судом не з'ясовано результату розгляду справи про оскарження податкового повідомлення-рішення, чи є дійсним зазначене податкове повідомлення-рішення. У разі дійсності такого податкового повідомлення-рішення позов про стягнення зменшеного в ньому бюджетного відшкодування не може бути задоволений, оскільки тягне для платника податку правові наслідки у вигляді зменшення заявленого ним до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Заступника прокурора Дніпропетровської області та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун