Постанова № 39197526, 10.06.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" червня 2014 р. Справа № 903/140/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

за участю представників сторін:

позивачва- Каліщук В.П. (довіреність №6607 від 20.06.2013р.);

відповідача- не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Сільськогосподар-ського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» на рішення господарського суду Волинської області від 05.05.2014р. у справі №906/140/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Україна»

про стягнення 173 964 грн. 20 коп. заборгованості та пені за кредитним договором,-

Представнику Позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.05.2014р. у справі №903/140/14 (суддя Шум М.С.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (надалі в тексті – Банк) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (надалі в тексті – Товариство) про стягнення 173 964 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом і від-сотками та пені згідно укладеного договору.

Відповідно до рішення з Відповідача на користь Банку підлягає стягненню 166 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 3 430 грн. 67 коп. прострочених відсотків, 4 328 грн. 66 коп. пені на прострочену суму кредиту, 194 грн. 30 коп. пені на прострочені відсотки, 10 грн. 57 коп. пені на прострочену комісію за продовження строку кредитування та 3 479 грн. 29 коп. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що взяті на себе зобов’язання згідно кредитного договору Відповідач не виконав, отриманих кредитних коштів в повному обсязі не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 173 964 грн. 20 коп.(арк.справи 78-80).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, СТзОВ «Україна» подало апеляційну скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Во-линської області від 05.05.2014р. у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути з Позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм проце-суального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповід-ністю обставинам справи висновків, викладених у рішенні. Апелянт зазначає, що особа, яка укла-дала кредитний договір від імені Товариства не мала на це повноважень, оскільки генеральний ди-ректор без довіреності має право укладати договори на суму, що не перевищує 100 000 грн. Від-повідач також вказує, що суд прийняв рішення не надавши належної правової оцінки тим обста-винам, що кредитні кошти Товариство отримало 06.06.2013р, а згідно графіку повернення креди-ту перший платіж мав бути повернутий до 31.05.2013р., тобто до того, коли Відповідач отримав кредитні кошти.(арк.справи 85,87).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 22.05.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Відповідача та призначено справу до слухання.(арк. справи 83).

Від Відповідача на електронну адресу апеляційного суду 05.06.2014р. та поштою 06.06.2014 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час через зайнятість пред-ставника в судовому засіданні іншого суду та заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.(арк.справи 102, 106).

ТзОВ «Україна» мотивує свою заяву тим, що Рівненським апеляційним господарським су-дом у тому ж складі колегії розглянуто аналогічну справу №903/139/14 між тими ж сторонами і постановою від 27.05.2014р. відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Україна», крім того апеляційним судом було відмовлено в задоволенні усіх клопотань, які заявлялися в ході роз-гляду справи. Скаржник розцінив вказані обстаини як такі, що викликають сумнів у неуперед-женості всього складу суду.

Судова колегія відмовила в задоволенні заяви про відвід суддів, оскільки відхилення кло-потань і незадоволення Відповідача результатами розгляду апеляційної скарги у справі №903/139/ 14 не може свідчити про упередженість до ТзОВ «Україна» всього складу суду.

Клопотання про відкладення розгляду справи відхилилено колегією суддів з огляду на те, що сторони повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги і неявка сторін не перешкод-жає розгляду апеляційної скарги по суті, крім того, ухвалою Рівненського апеляційного госпо-дарського суду у даній справі від 22.05.2014р. – явка представників сторін не визнавалась обов’яз-ковою.(арк.справи 83).

Представник Позивача в судовому засіданні 10.06.2014р. заперечив проти доводів апеляцій-ної скарги, надавши свої пояснення суду. Представник Відповідача в судове засідання не з’явився.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Кредобанк» та СТзОВ «Україна»-позичальник уклали 23.04.2013р. кредитний договір №18/13 (надалі в тексті – Договір), за умовами якого Банк зобов’язувався надати позичальнику у власність кошти, а позичальник – повернути кредит і спла-тити проценти та комісії за користування ним.(п.1 Договору). За умовами п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 Договору, Банк надає Товариству кредит в сумі 186 000 грн. на погашення кредитної забор-гованості за кредитним договором №19/12 від 13.04.2012р. під 22% річних, а у разі невиконання умов договору чи незастрахування предмету забезпечення зобов’язань – під 24% річних.

Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).(п.2.7 Договору).

Додатком №1 від 23.04.2013р. до Договору сторони узгодили графік погашеня заборгова-ності, а пунктом 2.2 визначили дату остаточного повернення кредиту – 31.12.2013р. Позичальник щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця сплачує проценти (відсотки) нарахова-ні Банком на суму заборгованості по кредиту, а також щомісячно сплачує Банку комісію за управ-ління кредитом в сумі 200,00 грн.(п.п. 4.1.3, 4.2.1, 4.3 Договору).

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань (повернення кредиту або його частини, оп-лати процентів, комісій), позичальник на вимогу Банку сплачує пеню в розмірі подвійної обліко-вої ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.(п.7.1 Договору).

Договір та Додаток №1 підписано директором Волинського відділення Банку та генераль-ним директором Товариства, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 10-13).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу кредитні кошти в сумі 186 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №16372965 від 06.06.2013р.(арк.справи 7).

Як вбачається з матеріалів справи, договірні зобов’язання з повного та своєчасного погашен-ня кредиту Відповідач не виконав, внаслідок чого утворилось 166 000,00 грн. простроченої забор-гованості за кредитом та 3 430 грн. 67 коп. нарахованих та не оплачених відсотків за період 01.12. 2013р. - 31.12.2013р.(арк.справи 32).

Виходячи із суми боргу та з підстав ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 ЦК Ук-раїни та п.7.1 Договору – Позивач нарахував пеню за період з 26.07.2013р. по 26.01.2014р.:

- за простроченою сумою кредиту – 4 328 грн. 66 коп.;

- за простроченими відсотками – 194 грн. 30 коп.;

- за простроченою комісією за управління кредитом в сумі 10 грн. 57 коп. за період з 26.07. 2013р. по 09.01.2014р.(арк.справи 8-9).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна, проте рішен-ня суду першої інстанції належить змінити з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші пра-вочини.

Зобов’язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та пені за кредитним договором.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 23.04.2013р. між сто-ронами виникли кредитні відносини, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під дефініцію статті 1054 ЦК України, коли за кредитним договором банк або інша фінансова установа (креди-тодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, ст.345 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) передбаче-но, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, су-ма і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань по-зичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.(ст.1049 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з роз-строченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вима-гати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.(ст.1050 ЦК України).

Таким чином, факт отримання Відповідачем кредитних коштів зумовлює виникнення у ньо-го зобов’язання повернути їх, а також сплатити проценти.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що Банком правомірно нараховано 166 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 3430 грн. 67 коп. прострочених відсотків і зазначені суми підлягають стягненню з Відповідача у повно-му обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або од-ностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільно-го кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Проте, колегія суддів не погоджується із розміром і строками нарахування Банком пені на підставі п.7.1 Договору за невиконання Товариством зобов’язань.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що у позовній заяві Банк наводить наступне обґрунтування боргу прострочення Товариством строку погашення кредиту за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013р.; прострочення сплати відсотків за період з 01.12.2013р по 31.12.2013р. та прос-трочення сплати комісії за кредитом з 26.07.2013р. по 09.01.2014р.

Разом з тим, як вбачається з розрахунків, доданих Позивачем до позовної заяви, останній нарахував пеню по тілу кредиту та прострочених відсотках за період з 26.07.2013р. по 26.01.2014 року, а по простроченій комісії за управління кредитом за період з 26.07.2013р. по 09.01.2014р. (арк.справи 9).

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до п.2.7 Договору датою видачі кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника і тому, оскільки кредитні кошти Товариство отримало лише 06.06. 2013р. – обов’язок здійснити перший платіж з погашення кредиту не міг виникнути раніше, тобто до 31.05.2013р. як передбачено графіком.

Колегія суддів вважає, що 10 000,00 грн. сплачених Відповідачем 06.06.2013р. повинні за-раховуватися в погашення кредитної заборгованості за червень 2013р, а 10 000,00 грн. сплачені 31.07.2013р. – за липень 2013 року.(арк.справи 19).

Крім того, в позовній заяві Банк вказує, що з 01.12.2013р. Товариство припинило сплачува-ти відсотки за користування кредитом і таке стверджується матеріалами справи, а тому нарахуван-ня пені на відсотки може здійснюватися лише з 01.12.2013р, а не з 26.07.2013р., як зазначено в розрахунку Позивача.

Тому, самостійно здійснивши розрахунок пені на підставі поданих Банком доказів оплати, апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до графіку погашення кредиту, узгодже-ного Додатком №1 до Договору – право на нарахування пені за простроченою сумою кредиту вини-кло у Позивача лише з 01.09.2013р., за простроченими відсотками – з 01.12.2013р., а за простроче-ною комісією – з 01.06.2013р., що не було враховано судом першої інстанції.

Відтак, до стягнення підлягає пеня за несплаченими відсотками (процентами) в сумі 69 грн. 65 коп. за період 01.12.2013р.-26.01.2014р., а за простроченим тілом кредиту складає 3 773 грн. 92 коп. за період 01.09.2013р.-26.01.2014р.

З підстав ст.33 ГПК України, в частині стягнення пені в сумі 554 грн. 74 коп. за тілом кре-диту, 124 грн. 65 коп. за несплаченими відсотками – в позові належить відмовити за безпідстав-ністю.

В свою чергу, комісія за управління кредитом, відповідно до п.4.1.3 Договору, сплачується щомісячно. Отже Позивач міг нараховувати пеню за простроченою комісією починаючи з 01.06. 2013р., однак не скористався цим правом та нараховував пеню за простроченою комісією з 26.07. 2013р. Таким чином пеня за простроченою комісією за період з 26.07.2013р. по 09.01.2014р. скла-дає 11 грн. 49 коп., однак, належна до стягнення сума обмежується заявленою Позивачем – 10 грн. 57 коп,

Натомість, вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд залишив зазначені обставини поза увагою, погодившись із безпідставним розрахунком Позивача, який спростовується зібраними у справі доказами, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на матеріали справи, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника стосовно укладен-ня кредитного договору від імені Товариства особою, яка не мала на це відповідних повноважень, оскільки генеральний директор без довіреності має право укладати договори на суму, що не пере-вищує 100 000 грн., – позаяк Договір фактично був схвалений і виконувався сторонами: позичаль-ник прийняв кредитні кошти, частково повернув їх і лише з вересня 2013 року припинив оплати.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобов’язань Відповідача.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням обставин, встановлених Рівненським апеляційним господарським судом – до-води Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що мо-жуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, однак рішення підлягає зміні з підс-тав п.п. 1, 2 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки приймаючи рішення, місцевий господарський суд не-повно з’ясував обставини, що мають значення для справи і визнав встановленими недоведені обс-тавини.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 83, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відповідача-Сільськогосподарського товариства з обмеженою відпові-дальністю «Україна» на рішення господарського суду Волинської області від 05.05.2014р. у спра-ві №903/140/14 – залишити без задоволення.

2. Рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення пені, виклавши його резолю-тивну частину в наступній редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», яке знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с.Баїв, вул.Перемоги,1 (код ЄДРПОУ 03737416) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», яке знаходиться за ад-ресою: м.Львів, вул.Сахарова, 78 (код ЄДРПОУ 09807862)

166 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом;

3 430 грн. 67 коп. прострочених відсотків;

3 773 грн. 92 коп. пені на прострочену суму кредиту,

69 грн. 65 коп. пені на прострочені відсотки;

10 грн. 57 коп. пені на прострочену комісію за управління кредитом, та 3 479 грн. 29 коп. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення 554 грн. 74 коп. за простроченим тілом кредиту та 124 грн. 65 коп. за несплаченими відсотками – в задоволенні позову відмовити.».

3. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказу.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №903/140/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.