Ухвала суду № 39196440, 04.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/904/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

04 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

в березні 2014 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" про стягнення заборгованості.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" на користь управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому 51630,77 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та надати товариству з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" відстрочку у виконанні постанови суду І інстанції в термін до 30 вересня 2014 року.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю, з наступних підстав.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Положеннями ч. 2 ст. 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Проте відповідач у спірних відносинах не виконує функцій суб'єкта владних повноважень, а виступає організацією, яка надала документи, необхідні для перерахунку пенсії органами, що призначають пенсії.

Статтею 101 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Враховуючи зазначену норму закону, позивач вправі звертатись до відповідача про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок подання недостовірних документів (в даному випадку - довідки про заробітну плату, на підставі якої і виникла переплата пенсії). Проте цей спір про відшкодування повинен вирішуватись (враховуючи особу відповідача) в порядку господарського судочинства.

Так, відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд також звертає увагу на те, що пунктом 16.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" № 8 від 20 травня 2013 року встановлено, що право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. У зв'язку з цим через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду № 2 від 14 лютого 2014 року "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" пункт 16.2 був виключений.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 червня 2013 року у справі №21-124а13 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2013 року, постановленій у цій же справі.

На підставі наведеного, враховуючи характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Спір у справі виник між юридичними особами поза межами публічно-правового спору, а отже віднесений до юрисдикції господарського суду.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі (п. 4 ч.1 ст.198 КАС України) з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження у даній справі у відповідності до п.1 ч.1 ст.157 КАС України з підстав не належності розгляду її в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року скасувати, а провадження у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" про стягнення заборгованості - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді

Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.