Ухвала суду № 39196454, 04.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/331/14

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

04 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача - Мельничука О.Д.,

представників відповідача - Дьоми О. М., Матвіюка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного малого підприємства "ФІНМАРКЕТ" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства "ФІНМАРКЕТ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, приватне підприємство "Фудмаркет" до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області про скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В :

до Хмельницького окружного адміністративного суду звернулось приватне мале підприємство "ФІНМАРКЕТ" з позовом про скасування постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області від 13 січня 2013 року № 6/7/22-76 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

14 квітня 2014 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Під час судового засідання представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Натомість, представники відповідача заперечили проти апеляційної скарги та просилили залишити її без розгляду.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представників відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом І інстанції, відповідач 15 серпня 2013 року за № ХН 083132250405 зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт, подану позивачем як замовником, а саме: про початок реконструкції приміщень магазину під кафе по вул. І. Франка, 10 у м. Хмельницькому, тобто є суб'єктом містобудування.

Власником вказаного приміщення є позивач-приватне мале підприємство «Фінмаркет» м. Хмельницький.

На підставі заяви гр. ОСОБА_5 щодо можливих порушень приватним малим підприємством "Фінмаркет" містобудівного законодавства під час експлуатації підвального приміщення та проведення реконструкції приміщень магазину та кафе по вул. І Франка,10, м. Хмельницький, відповідачем прийнято наказ про проведення позапланової перевірки № 1770 від 20 грудня 2013 року в строк з 24 грудня 2013 року по 30 грудня 2013 року.

Відповідач своїм листом № 7/22-3337 від 26 грудня 2013 року повідомив позивача про проведення позапланової перевірки об'єкта по вул. І.Франка, 10 у м. Хмельницькому щодо дотримання вимог містобудівного законодавства 30 грудня 2013 року об 11.00 год.

Позивач отримав вказаний лист із повідомленням про початок перевірки 30 грудня 2013 року, але із запізненням в часі її проведення, тобто після 11.00 години. Разом з тим в той же день посадова особа відповідача зустрілась із уповноваженою особою позивача на об'єкті перевірки.

Відповідач враховуючи такі обставини, 30 грудня 2013 року прийняв наказ № 1809 про продовження терміну позапланової перевірки дотримання містобудівного законодавства під час реконструкції підвального приміщення по вул. І. Франка, 10 в м. Хмельницькому терміном на два дні.

На підставі вказаного наказу про продовження терміну позапланової перевірки дотримання містобудівного законодавства реконструкції підвального приміщення по вул. І. Франка, 10 в м. Хмельницькому, посадовій особі відповідача видано направлення для проведення позапланової перевірки № 1809 від 30 грудня 2013 року в строк з 31 грудня 2013 року по 08 січня 2014 року.

Позивач 08 січня 2014 року подав відповідачу клопотання за вих. № 1 від 07 січня 2014 року про перенесення перевірки з 08 січня 2014 року на 25 січня 2014 року в зв'язку з перебуванням директора приватного малого підприємства «Фінмаркет» у відрядженні за кордоном.

08 січня 2014 року відповідачем проведена позапланова перевірка приватного малого підприємства "ФІНМАРКЕТ" та 13 січня 2014 року винесена постанова № 6/7/22-76 про застосування штрафу до позивача у розмірі 12180 грн.

Суд І інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.

Колегія суду погоджується з таким висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до статей 1, 6 Закону України «Про основи містобудування» № 2780-XII від 16 листопада 1992 року містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно статті 7, пункту 8 статті 8 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статей 15, 24 Закону України «Про основи містобудування» компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю визначається відповідно до закону.

Державний контроль у сфері містобудування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Порядок здійснення державного контролю у сфері містобудування визначається законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 6, пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється в тому числі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Частинами 1, 2, 3, пунктами 1, 2, 4, 7 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно частин 1, 2, 3, 5, 6, 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23 травня 2011 року, визначено, що він визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Частиною 7 Порядку №553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

З матеріалів справи встановлено, що позивач повторно не допустив посадову особу відповідача до проведення перевірки, оскільки йому декілька разів повідомлялось про проведення позапланової перевірки, однак, позивач зсилався то на відсутність керівника підприємства, то на відсутність документів. Таким чином, відповідач склав акт «Про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій» від 08 січня 2014 року, яким встановлено, що директор приватного малого підприємства «Фінмаркет» не допустив посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для проведення позапланової перевірки реконструкції приміщення по вул. І.Франка, 10 в м. Хмельницькому, чим було порушено пункт 1 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункт 1 частини 11 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», за що передбачена відповідальність пунктом 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Згідно статті 1 цього Закону України правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Згідно частини 14 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

У позивача була реальна можливість організувати допуск працівників відповідача до перевірки, зокрема, надання документів на підтвердження або спростування проведення будівельно-ремонтних робіт, забезпечення доступу до приміщень тощо.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження поважності причин, які перешкодили здійснити такі дії або доказів, які б вказували, що такі дії були вчинені.

Апеляційний суд також відхиляє доводи позивача про те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» посадова особа, яка приймала оскаржуване рішення не наділена такими повноваженнями, оскільки такі рішення можуть прийматись лише керівником та уповноваженими ним посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Частинами 3, 5 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

Таким чином, працівники, в тому числі, і керівництво відповідача відносяться до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, однак, свої функції вони виконують на певній території.

Наказом №187 від 19 листопада 2012 року голова Державної архітектурно-будівельної інспекції України уповноважив керівників територіальних органів та їх заступників від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України накладати штрафи у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, у спосіб та у межах затверджених Державною архітектурно-будівельною інспекцією України положень про територіальні органи та інших нормативно-правових актів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

При цьому, вказаний наказ розподіляє функції між структурними підрозділами та посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Наказ №187 від 19 листопада 2012 року не зачіпає права, свободи та інтереси громадян, не має міжвідомчого характеру, а тому в силу п. 2, п. 4, п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ №731 від 28 грудня 1992 року, не підлягає державній реєстрації.

Крім того, п.п. 8 п.5 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, затвердженого 27 червня 2011 року наказом голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України №22, також повноваження щодо розгляду справ про правопорушення та накладення стягнень покладено на начальника територіальної інспекції та його заступників. Таким чином, начальник інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області при прийнятті рішення щодо застосування санкцій діяв як уповноважена на це посадова особа центрального органу виконавчої влади.

Враховуючи вищевикладене, колегія суду вважає, що відповідач дотримався всіх умов порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю при проведені позапланової перевірки, а тому постанова від 13 січня 2014 року №6/7/22-76 є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного малого підприємства "ФІНМАРКЕТ" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 червня 2014 року .

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.