Постанова № 39195431, 11.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа№ 910/3867/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецького Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Якименко А.В. (дов. №б/н від 03.01.2014 року),

від відповідача - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року

у справі №910/3867/14 (суддя В.В. Князьков)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп України», м. Київ

про стягнення 24 827, 45 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» (надалі - ТОВ «Лан-Україна», позивач у справі) подало до Господарського суду міста Києва позов до приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп України» (надалі - ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп України», відповідач у справі) про стягнення 24 827,45 грн., з яких 24 794,81 грн. суми боргу за поставлений товар за договором поставки №458/03-П/153 від 17.10.2003 року по накладним за період з 28.12.2013 року по 11.01.2014 року та 32,64 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/3867/14 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» на користь ТОВ «Лан-Україна» основний борг у розмірі 24 794, 81 грн., 3% річних у розмірі 32,64 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у розмірі 24 794,81 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині. Крім того, оскільки судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов'язання у зв'язку з цим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 32,64 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» подало до Київського апеляційного Господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/3867/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не правильно застосував положення цивільного законодавства, дав помилкову оцінку наявним у справі доказам, посилався на недоведені обставини та неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи. Відповідач зазначає, що договір №458/03-П/153 на реалізацію продукції від 17.10.2003 року не є укладеним, оскільки видаткові накладні, які невід'ємними частинами договору, підписані не уповноваженими особами та не містять печатку товариства. Також, скаржник зазначає, що відповідно до бухгалтерського обліку у нього повністю відсутня заборгованість за вказаний позивачем період.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 19.05.2014 року у справі №910/3867/14 апеляційну скаргу ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/3867/14 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.06.2014 року.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий 10.06.2014 року через канцелярію Київського апеляційного Господарського суду, просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/3867/14 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного Господарського суду №910/3867/14 від 11.06.2014 року змінено склад колегії суддів на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г. та Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 11.06.2014 року у справі №910/3867/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г. та Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 11.06.2014 року представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/3867/14 залишити без змін.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча 22.05.2014 року та 26.05.2014 року належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №04116 0984213 0 від 20.05.2014 року та №04116 0984212 1 від 20.05.2014 року.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого Господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого Господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.10.2003 року між ТОВ «Лан-Україна» (постачальник за договором) та ЗАТ «Спар Україна» правонаступником якого є ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (покупець за договором) укладено договір на реалізацію продукції № 458/03-П/153 (надалі - договір) (а.с. 5-6). Крім того, до договору сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 19.06.2008 року (а.с. 7), №2 від 31.03.2010 року (а.с. 8), №4 від 02.01.2014 року (а.с. 9).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу приймання товару від продавця покупцю (надалі іменовані - «накладні») та є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно із п. 1.3. договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Пунктом 2.1. договору визначено, що асортимент та кількість товару зазначається у накладних.

У випадку виявлення покупцем неякісного товару, простроченого, пошкодженого товару, товару, що не користується попитом або втратив товарний вигляд, тощо, продавець, протягом 3 днів з моменту отримання відповідного повідомлення покупця, повинен за вибором останнього: за свій рахунок замінити весь товар з недоліками на таку ж кількість товару без недоліків, або компенсувати покупцю повну вартість такого товару. По факту виявлення вищевказаних недоліків товару, у присутності уповноважених представників сторін складається відповідний акт. У випадку відсутності представника продавця, акт складається без його участі із наступним направленням його копії продавцеві. Зазначений акт є підставою для пред'явленням покупцем претензії продавцю (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціни на товар вказуються у накладних продавця, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Згідно до п. 3.2. договору покупець оплачує поставлений товар (крім товарів ТМ «Щедрий Дар», «Стожар» та борошна ТМ «Макфа») протягом 32 (тридцяти двох) банківських днів з дня поставки суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар, але не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам. За товари ТМ «Щедрий Дар», «Стожар» та борошно ТМ «Макфа» покупець здійснює оплату продавцю не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту його реалізації, але не пізніше 32 (тридцяти двох) банківських днів з дати поставки товару.

Пунктом 4.1. договору визначено, що поставка товару продавцем покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості, за цінами і у строк, визначений у замовлені на поставку покупця, які узгоджуються з продавцем.

Відповідно до п. 4.3 договору, замовлення на поставку складається в усній або письмовій формі і направляється продавцеві по телефону, факсом, поштою або через представника продавця. Підтвердженням направлення продавцеві замовлення на поставку покупця по факсу є звіт про передачу факсового повідомлення (ТХ REPORT), що автоматично роздруковується факсом покупця, з позитивним результатом передачі (RESULT OK).

Продавець зобов'язаний направити покупцю підтвердження про отримання замовлення на поставку покупця, підписане представником продавця, уповноваженим приймати замовлення на поставку покупця.

Якщо продавець має зауваження до направленого замовлення покупця на поставку, він зобов'язаний повідомити про це покупця у письмовому вигляді (факсом, поштою або через свого представника) протягом 2 (двох) годин з моменту отримання замовлення. Вищезазначене повідомлення про зауваження до замовлення на поставку покупця має бути підписано представником продавця, уповноваженим приймати замовлення на поставку покупця. Якщо таке повідомлення не буде направлено покупцю у визначений термін, замовлення на поставку покупця, вважається узгодженим продавцем та прийнятим до виконання у повному обсязі по усіх показниках: асортименту, кількості, ціні та строку поставки товару.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно із п. 7.1. даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє невизначений строк.

Дія цього договору може бути припинена за обопільною згодою сторін, що має бути викладена у письмовому вигляді, скріплена підписами їх представників та печатками (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 7.3. договору дія цього договору може бути припинена за письмовою вимогою однієї із сторін, заявленою не менш як за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення дії договору за умови виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 24 794,81 грн. по накладним за період з 28.12.2013 року по 11.01.2014 року. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання 3% річних у розмірі 32,64 грн.

Зі своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем поставлялася, а відповідачем приймалась продукція, що підтверджується відповідними видатковими накладними: №80301720 від 28.12.2013 року на суму 5 222,93 грн., №80301721 від 28.12.2013 року на суму 217,73 грн., №80301722 від 28.12.2013 року на суму 2 896,92 грн., №80301723 від 28.12.2013 року на суму 6 152,82 грн., №80301724 від 28.12.2013 року на суму 194,40 грн., №80301725 від 28.12.2013 року на суму 1 259,52 грн., №80301726 від 28.12.2013 року на суму 4 017,02 грн., №80301727 від 28.12.2013 року на суму 1 360,60 грн., №80302376 від 11.01.2014 року на суму 1 110,94 грн., №80302377 від 11.01.2014 року на суму 667,10 грн., №80302378 від 11.01.2014 року на суму 1 694,83 грн. (а.с. 12-22), на загальну суму 24 794,81 грн. Вказане також підтверджується актами звірки (а.с. 23-27).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 3.2. договору покупець оплачує поставлений товар (крім товарів ТМ «Щедрий Дар», «Стожар» та борошна ТМ «Макфа») протягом 32 (тридцяти двох) банківських днів з дня поставки суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар, але не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам. За товари ТМ «Щедрий Дар», «Стожар» та борошно ТМ «Макфа» покупець здійснює оплату продавцю не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту його реалізації, але не пізніше 32 (тридцяти двох) банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем по накладним: №80301720 від 28.12.2013 року, №80301721 від 28.12.2013 року, №80301722 від 28.12.2013 року, №80301723 від 28.12.2013 року, №80301724 від 28.12.2013 року, №80301725 від 28.12.2013 року, №80301726 від 28.12.2013 року, №80301727 від 28.12.2013 року строк оплати яких настав 18.02.2014 року та накладні: №80302376 від 11.01.2014 року, №80302377 від 11.01.2014 року, №80302378 від 11.01.2014 року строк яких настав 25.02.2014 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що в супереч ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 договору, відповідачем було порушено своє зобов'язання за договором, яке полягає в простроченні оплати поставленого товару у розмірі 24 794,81 грн.

Крім того, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 32,64 грн.

Щодо стягнення 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши перевірку наданого позивачем та прийнятого місцевим господарським судом розгорнутого розрахунку 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена сума 3% річних у розмірі 32,64 грн. (згідно із наданим позивачем розрахунком (а.с. 4)) є обґрунтованою та арифметично правильна.

З приводу тверджень відповідача, щодо визнання договору на реалізацію продукції №458/03-П/153 від 17.10.2003 року не укладеним, з підстав не відповідності його ст.ст. 181, 266 Господарського кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодекс України за правилами Господарського кодексу України зміст Господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні Господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Укладаючи договір на реалізацію продукції №458/03-П/153 від 17.10.2003 року сторони визначили, що предметом договору є поставка товарів.

Відповідно до ст. 266 Господарського кодекс України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із пунктом 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу приймання товару від продавця покупцю (надалі іменовані - «накладні») та є невід'ємними частинами даного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що асортимент та кількість товару зазначається у накладних.

Поставка товару продавцем покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості, за цінами і у строк, визначений у замовлені на поставку покупця, які узгоджуються з продавцем (п. 4.1. договору).

Тобто, сторони договору відступили від загального правила та умовами договору передбачити можливість визначення найменування, кількість, асортимент, вид та марку за допомогою видаткової накладної, яка оформлюється на підставі замовлення покупця.

Колегія суддів зазначає, що видаткові накладні, які були надані позивачем оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Зазначеної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 28.02.2012 року у справі № 5002-8/481-2001 та пункт 1 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Крім того, за приписами ч. 8. ст. 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов Господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, також бере до уваги той факт, що відповідач замовляв (а.с. 86-97) у позивача продукцію по договору, а також відповідно до довідки №26/03-1 про стан заборгованості від 26.03.2014 року (а.с. 48) та актів звірки взаєморозрахунків (а.с. 23-27) відповідач частково оплачував товар за договором, тобто відповідач здійснював фактичні дії щодо виконання вказаного договору.

Також, згідно підпункт и) ст.201 Податкового кодексу України в податковій накладній в обов'язковому порядку зазначається вид цивільно-правового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у всіх податкових накладних наданих позивачем зазначений договір №458/03-П/153 від 17.10.2003 року (а.с. 79-85).

Натомість в супереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав жодних доказів, які свідчили про невідповідність даних бухгалтерського обліку позивача.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для Господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що не можна визнати договір неукладений, оскільки як юридичні, так і фактичні дії сторін свідчать про укладення договору №458/03-П/153 від 17.10.2003 року та його виконання.

Твердження відповідача, які викладені в апеляційній скарзі з приводу того, що надані позивачем видаткові накладні підписані не уповноваженими особами колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 п. 13 Інструкції Міністрерстава фінансів України від 16.05.1996 року № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» (надалі - Інструкція) при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Інструкції відповідач надавав (а.с. 68-78) позивачу зразки штампів (печаток) та зразки підписів відповідальних осіб, які мають право приймати продукцію за договором. Вказані зразки були затвердженні підписом та печаткою відповідача, а в матеріалах справи відсутні докази незаконного використання печатки та відсутні докази наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Також не надано відповідачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно втрати або викрадення печатки.

Відповідно до пункту 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року № 17 зі змінами від 7 вересня 2005 року № 755, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Твердження скаржника, які викладені в апеляційні скарзі з приводу того, що у останнього відсутня заборгованість, а навіть існує передплата колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Скаржник до апеляційної скарги надав платіжні доручення №1413 від 29.01.2014 року на суму 9 769,77 грн., №2489 від 19.02.2014 року на суму 9 617,67 грн. та №2711 від 25.02.2014 року на суму 9081,27 грн., тобто на загальну суму 28 468,71 грн.

Вказані платіжні доручення не приймаються колегією суддів, як доказ оплати за договором по накладним №80301720 від 28.12.2013 року, №80301721 від 28.12.2013 року, №80301722 від 28.12.2013 року, №80301723 від 28.12.2013 року, №80301724 від 28.12.2013 року, №80301725 від 28.12.2013 року, №80301726 від 28.12.2013 року, №80301727 від 28.12.2013 року, №80302376 від 11.01.2014 року, №80302377 від 11.01.2014 року, №80302378 від 11.01.2014 року, оскільки вищевказані платіжні доручення не мають посилання на накладні, заборгованість по яким стягує позивач.

Крім того, з наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків за період 28.12.2013 року по 24.03.2014 року, який не було підписано відповідачем, вбачається, що платіжні доручення, на які посилається відповідач, були враховані позивачем в оплату за минули періоди.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем платіжні дорученням не можуть буди доказом оплати по спірним накладним.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого Господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/3867/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп України» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/3867/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/3867/14 залишити без змін.

3. Справу №910/3867/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз