Постанова № 39195406, 11.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа№ 927/313/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2014 року

у справі №927/313/14 (суддя Фетисова І.А.)

за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, Харківська обл., м. Богодухів,, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг», Чернігівська обл., м. Прилуки,

про стягнення 295 533, 44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 подав до господарського суду Чернігівської області позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» про стягнення 295533,44 грн. боргу по договору №1510 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні від 15.10.2013 року та 20500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.04.2014 року у справі №927/313/14 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на користь суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 295533,44 грн. боргу, 500 грн. витрат на послуги адвоката та 5910,67 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2014 року у справі №927/313/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, виходячи з того, що судом першої інстанції неправомірно розглядалася справа за відсутності представника відповідача, що позбавило його можливості надати свої пояснення та заперечення проти доводів позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року у справі №927/313/14 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2014 року у справі №927/313/14 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.06.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2014 року у справі № 927/313/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Представники сторін в судове засідання 11.06.2014 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені.

Згідно із відміткою на звороті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року у справі № 927/313/14, вказана ухвала була направлена сторонам 15.05.2014 року.

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації від 28.02.2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим працівником адресата.

Отже, зазначені відмітки є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Аналогічна позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009 року Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (далі - позивач, перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (далі - відповідач, замовник) укладено договір надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні від 15.10.2013 року №1510 (далі - договір) (а.с. 9-14), відповідно до умов якого, замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання надати послуги по перевезенню сільськогосподарських культур автомобільним транспортом перевізника (пункт 1.1.). Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначенні договором (пункт 1.2.).

Тарифи на транспортні послуги визначаються додатком №2 до даного договору та можуть бути змінені лише в разі підписання додаткової угоди до цього договору згідно п. 5.2.5. (пункт 3.1.).

Відповідно до п. 3.3. договору, загальна вартість послуг по перевезенню вантажів, фактично виконаних перевізником за цим договором, по кожній окремій заявці фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.

Як вказано в п. 3.5. договору, розрахунок замовником перевізнику здійснюється по факту за надані послуги на підставі актів приймання-передачі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2013 року між сторонами підписано додаток №2 до договору «розцінки на перевезення вантажів автотранспортною технікою на території України»(а.с. 48).

Позивачем відповідно до умов договору надано послуги відповідачу по перевезенню зернових та олійних сільськогосподарських культур автомобільним транспортом перевізника, що підтверджується актами приймання - передачі наданих послуг.

В матеріалах справи містяться підписані між сторонами оригінали актів приймання - передачі послуг по договору від 04.11.2013 на суму 124 955, 20 грн. (а.с. 56), від 30.11.2013 року на суму 98 533, 40 грн. (а.с. 54), від 06.12.2013 року на суму 142 044, 84 грн. (а.с. 52).

Отже всього позивачем надано послуг по перевезенню на суму 365 533, 44 грн.

Відповідно до умов договору та як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач мав виконати обов`язок по оплаті до 15.11.2013 року (включно) на суму 124 955, 22 грн., до 13.11.2013 року (включно) на суму 98 533, 40 грн., та до 20.12.2013 року (включно) на суму 142 044, 84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 10.12.2013 року частково оплатив надані послуги на суму 70 000, 00 грн., що підтверджується випискою банку, в якій міститься призначення платежу «оплата за перевезення врожаю згідно договору №1510 від 15.10.2013 року».

Проте відповідач своєчасно та в повному обсязі за надані послуги по договору не розрахувався, у зв'язку із чим, колегія суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем по договору про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні № 1510 від 15.10.2013 року в сумі 295 533, 44 грн.

Також в матеріалах справи міститься претензія від 15.01.2014 року на суму 295 533, 44 грн. з проханням оплатити надані послуги в повному обсязі, яку позивач направив відповідачу, а відповідач отримав 21.01.2014 року її, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 00663891 (а.с. 23-24).

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті за послуги з перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 295 533, 44 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача 20 500, 00 грн. за послуги адвоката надані на підставі договору про надання юридичної допомоги від 03.01.2014 року (а.с. 32).

Колегія суддів зазначає, що даний договір є договором перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Главами 63-64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, станом на день розгляду справи залишок по заборгованості відповідача за надані позивачем послуги становить 295 533, 44 грн.

Оскільки відповідач доказів належної оплати заборгованості за отримані послуги суду не надав, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено перевезення вантажу, місцевий господарський дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача 20 500, 00 грн. за послуги адвоката, які надані на підставі договору про надання юридичної допомоги від 03.01.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять договір про надання юридичної допомоги від 03.01.2014 року укладений між позивачем та громадянином України ОСОБА_3 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 видане громадянину України ОСОБА_3 (а.с. 32-33).

Сплата позивачем послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 01.03.2014 року на суму 20 500, 00 грн.(а.с. 40).

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру", дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом є фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше 2 років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо часткового стягнення з відповідача суми витрат на послуги адвоката в сумі 500, 00 грн., оскільки дійсно визначена сума послуг є надмірно велика та неспіврозмірна з сумою позовних вимог та враховуючи такі обставини, як відсутність особистої участі та представництва адвокатом позивача в судових засіданнях.

Доводи відповідача, які викладені у апеляційній скарзі, з приводу того що суд першої інстанції не правомірно розглянув справу за відсутності представника відповідача, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.03.2014 року було порушено провадження у справі № 927/313/14, розгляд справи призначений на 20.03.2014 року (а.с. 1).

Згідно із відміткою на звороті ухвали господарського суду Чернігівської області від 12.03.2014 року у справі № 927/313/14, вказана ухвала була направлена сторонам 12.03.2014 року, тобто без порушення вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялось на адресу відповідача, що надійшло на адресу суду №14006 03116455 (а.с.37).

Відповідно до абзацу 3 підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» За змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач відповідно абзацу 3 підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та статті 64 Господарського процесуального кодексу України вважається таким, що повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Отже суд першої інстанції здійснив всі передбачені процесуальним законодавством вимоги.

В матеріалах справи знаходиться клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» в день розгляду справи № 927/313/14 буде знаходитись в іншому судовому засіданні.

Згідно із абз. 2 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 року господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не наведено доказів неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або неможливості розгляду справи без участі представника.

Крім цього, колегія суддів буру до уваги той факт, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2014 року у справі №927/313/14 ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній інстанції, відповідач не надав у порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України жодних документів, які б спростували доводи позивача, проти позову не заперечував.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2014 року у справі №927/313/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2014 року у справі №927/313/14 залишити без змін.

3. Справу №927/313/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.А. Жук

М.Г. Чорногуз