Постанова № 39188674, 05.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/803/14

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Драчук С.Л.

представника відповідача (апелянта) - Ткачук М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-газ" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-газ" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001992201 та №0001982201 від 23.12.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року адміністративний позов задоволено, а саме, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення №0001992201 та №0001982201 від 23.12.2013 року; стягнуто із державного бюджету України на користь позивача судові витрати по справі в сумі 764,45 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку відповідача; стягнуто судовий збір у сумі 4107,55 грн. (90% судового збору) шляхом їх безспірного списання розрахункового рахунку Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення на рахунок УДКСУ у м. Хмельницькому № 31217206784002, код ЄДРПОУ 38045529, банк отримувача: ГУДКСУ у Хмельницькій області, код банку (МФО) 815013, призначення платежу *;101; судовий збір; 35173158; пункт, за яким сплачується судовий збір).

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів їх задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, з підстав, викладених у наданих суду запереченнях.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альфа-Газ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», складено акт № 896/2201/31328477 від 12.12.2013 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки Старокостянтинівським відділенням Красилівської ОДПІ 23.12.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001992201. яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 216350 грн. (за основним платежем на суму 144233 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 72117 грн.) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001982201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 165868 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду первинної скарги Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області від 17.01.2014 року за № 569/10/22-01-10-0314 та рішенням про результати повторної скарги Міністерством доходів і зборів України від 17.02.2014 року за № 3021/6/99-99-1001-15 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим органом рішенням, звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Колегія суддів погоджується з постановою суду І інстанції, з таких підстав.

Судом досліджено правомірність вищезазначених висновків відповідача щодо порушень, виявлених під час перевірки.

Так, судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що відповідно до договору купівлі - продажу № 27 від 01.12.2011 року ТОВ «Альфа-Газ» придбало у ТОВ «Константа-Інкорпорейгед» ТМЦ, зокрема кутники та інші будівельні матеріали, які отримувались згідно видаткових накладних № 37/1 від 15.12.2011 року, № 41/1 від 16.12.2011 року, № 74/1 від 19 12.2011 року, № 108/1 від 21.12.2011 року та №145/1 від 23.12.2011 року. Доставка ТМЦ відбувалась власними засобами (вантажним автомобілем КАМАЗ 55102 р/н НОМЕР_1 водій ОСОБА_4 - ТТН № 152 від 15.12.2011 року, ТТН № 154 від 16.12.2011 року та ТТН № 169 відповідними наказами про відрядження та посвідченнями про відрядження та згідно договору про надання транспортних послуг № 23 від 05.12.2011 року між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Альфа-Газ» (ТТН № б/н від 19.12.2011 року та ТТН № б/н від 23.12.2011 року). Від ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» отримано належним чином оформлені податкові накладні № 37 від 15.12.2011 року, № 41 від 16.12.2011 року, № 74 від 19.12.2011 року, № 108 від 21.12.2011 року та № 145 від 23.12.2011 року на підставі яких ТОВ «Альфа-Газ» відповідно до вимог законодавства сформовано податковий кредит.

Підтвердженням по договору купівлі - продажу №27 є такі документи, як: податкові накладні; видаткові накладні ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» від 15.12.2011 року №37/1, від 16.12.2011 року №41/1, 19.12.2011 року №74/1, від 21.12.2011 року №108/1, від 23.12.2011 року №145/1; товарно - транспортні накладні, які підтверджують доставку ТМЦ. Зазначені докумнети досліджені судом та їх копії містяться в матеріалах справи.

Також встановлено, що згідно із Договором № 27 від 01.12.2011 року укладеного з ТОВ «Альфа-Газ», ТОВ Константа-Інкорпорейтед» у якості Субпідрядника виконувало роботи по магістральним мережам дощової каналізації К2 на розі вулиць Попова - М.Красовського у м. Старокостянтинів Хмельницької області - вищевказані роботи прийняті згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість будівельних робіт форми № КБ-3. у зв'язку з чим від ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» отримано податкову накладну № 260 від 30.12.2011 року. ТОВ «Константа- Інкорпорейтед» на момент виконання робіт мало ліцензію Державної архітектурно- будівельної інспекції України серія АВ № 601147 від 13.12.2011 року. За придбані ТМЦ та виконані будівельні роботи ТОВ «Альфа-Газ» у повному обсязі розрахувалось із ТОВ Константа-Інкорпорейтед».

Податковий орган вважає, що позивачем не підтверджено, належним чином оформленими документами, факту транспортування вищезазначених ТМЦ.

В свою чергу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем в повній мірі підтверджено факт транспортування ТМЦ згідно договору поставки та надано суду документи, які спростовують висновки податкового органу, а саме: договір №23 про надання транспортних послуг, копію журналу, наказ про відрядження водія, посвідчення про відрядження, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, журнал прийому ТМЦ.

Апеляційний суд погоджується із судом І інстанції, що такі висновки податкового органу є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна (згідно з пунктом 201.7 статті 201 Кодексу) виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) та підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Єдиний реєстр), яка здійснюється платником податку - продавцем не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки, згідно з абзацом другим пункту 201.10 статті 201 Кодексу (з урахуванням вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу).

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено факт наявності у позивача податкових накладних, та відсутність у податкового органу зауважень щодо їх оформлення. Крім того, зазначений вище договір поставки, укладений позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» в межах їх господарської діяльності і безпосередньо направлений на отримання доходу. Придбаний товар позивач використав для виробництва меблів та отримав прибуток від їх продажу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені документи відповідають вимогам первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Колегія суддів вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару, які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту. Позивач та його контрагент виконали укладений договір поставки в повному обсязі, що підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".

В свою чергу, податковим органом не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами, чи належність транспортних засобів тощо. Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, і, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення №0001992201 та №0001982201 від 23.12.2013 року.

Крім того, невиконанням своїх обов'язків контрагентами позивача не позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту, в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми.

За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги по суті спору, висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд при розгляді справи, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини. Обґрунтування апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов вірного висновку, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення №0001992201 та №0001982201 від 23.12.2013 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення судового збору у сумі 4107,55 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення на користь Державного бюджету України, зарахувавши за платіжними реквізитами для сплати судового збору Хмельницького окружного адміністративного суду.

Судом встановлено, що подаючи позовну заяву до суду, позивач сплатив судовий збір на загальну суму 764,45 грн., тобто 10% розміру ставки судового збору. Дана сума підтверджується платіжними дорученнями №143 від 28.02.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З аналізу вказаної статті можна дійти висновку, що в спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є відповідач, а тому суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Пунктом 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Тобто відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача судовий збір у сумі 4107,55 грн., оскільки позивач сплатив судовий збір на загальну суму 764,45 грн., тому за правилами розподілу судових витрат відшкодуванню підлягають саме понесені судові витрати, а не повна сума, яка б підлягала сплаті. Тому в цій частині постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині безпідставно стягнутих судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року скасувати, в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме: стягнення судового збору у сумі 4107 (чотири тисячі сто сім) грн. 55 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення, зарахувавши за платіжними реквізитами для сплати судового збору Хмельницького окружного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "12" червня 2014 р.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.