Ухвала суду № 39188675, 05.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/819/14

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Кершис А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницької митниці Міндоходів про про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Славутський комбінат "Будфарфор" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні Товару № 400040000/2013/00065 від 30.08.2013 року; зобов'язати Хмельницьку митницю Міндоходів (митний пост "Славута") здійснити митне оформлення Товару за заявленою Позивачем митною вартістю.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року вказаний адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних вимог з підстав, викладених в заперечені на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засіданні не з"явився, не повідомивши суд про причини неприбуття. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Відповідно до ч.8 ст. 177 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду 26 грудня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2012 року між позивачем та компанією-постачальником "Helmut Kreutz GmbH" (Німеччина) було укладено Контракт №І 12/55, предметом якого була поставка позивачу силікат цирконію Kreutzonit Super FF5 (далі по тексту - Товар).

На виконання Контракту на адресу позивача у серпні 2013 року було направлено Товар відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 26.08.2013 року № 20132102, згідно до якого загальна вартість товару визначалась на рівні 23000,00 євро.

З метою митного оформлення Товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту "Славута" митна декларація від 29.08.2013 року № 400040000/2013/004316, в яких Товар був задекларований у митний режим "імпорт". Фактурна вартість Товару визначена на рівні 23000,00 євро. А митна вартість - 25013,07 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

Разом з митною декларацією позивач надав митному органу Контракт №І 12/55 від 21 грудня 2012 року, специфікацію на поставку товарів №8 від 02.08.2013 року, рахунок-фактуру (інвойс) №20132102 від 26.08.2013 року, довідку про транспортні витрати № б/н від 23.08.2013 року, договір (контракт) про перевезення №66-МЕ від 16.08.2013 року, договір про перевезення №Д 12/9 від 22.10.2012 року та договір (контракт) про транспортно-експедиторське обслуговування №0108 від 19.08.2013 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 26.08.2013 року, копію митної декларації країни відправлення MRN 13DE345382631636Е9 від 26.08.2013 року, прайс-лист виробника № б/н та калькуляцію ціни № б/н від 26.08.2013 року.

Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення за митною декларацією №400040000/2013/004613 від 29.08.2013 року відповідачем встановлено, що відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, документи, подані до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості. У зв'язку з цим, митним органом 29.08.2013 року прийнято рішення №400040000/2013/000034/1 про коригування митної вартості Товару, внаслідок цього митну вартість Товару було збільшено з 25038,81 євро до 27000,00 євро та складено картку відмови у митному оформленні Товару №400040000/2013/00065 з підстави неподання документів, що підтверджують складові митної вартості товару.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено порушення норм чинного законодавства. Зокрема, під час розгляду справи, судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1-2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч.6 ст.54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а тому і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування другого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів у митного органу не було.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив, що підставою прийняття оскаржуваних рішень був висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару. Зокрема, в рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що воно прийняте внаслідок неподання документів, які підтверджують складові митної вартості, а подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на страхування товарів). В зв'язку з цим згідно ч.3 ст.53 МК України зобов'язано позивача подати додаткові документи.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частиною 10 ст.58 МК України визначено перелік складових митної вартості. Але зазначено, що ці складові (додаткові витрати) повинні додаватись до ціни товару для визначення митної вартості лише в тому випадку, коли вони не були включені до ціни товару.

Відповідачем відмічено, що товариством до митного оформлення не було надано документів на підтвердження витрат на страхування товару.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Однак встановлено, що позивач не укладав договір страхування, тому такий документ він подати не міг. Страхування товару не передбачалось умовами Контракту чи іншими документами, такі платежі ним не сплачувались, а тому витрати на страхування відсутні при визначенні митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України страхові документи є одними з документів, які підтверджують митну вартість товарів, якщо воно здійснювалось. Поставка товару відбувалась на умовах Інкотермс 2010 - FCA Німеччина, згідно яких страхування товару не є обов'язковим.

Під час митного оформлення позивачем також надавалась довідка від 23.08.2013 року №б/н про транспортні витрати при перевезенні вантажу, в якій зазначено, що страхування вантажу перевізником не здійснювалось.

Відповідач посилається на те, що подані декларантом документи не підтверджують того, що ним не здійснювались витрати на страхування товару самостійно після його купівлі. Проте, колегія суддів вважає позицію відповідача помилковою.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Виходячи із змісту ст.58 МК України та з урахуванням вищевказаного визначення митної вартості, основним методом визначення митної вартості товару є метод її визначення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).

В силу п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Оскільки подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, суд вважає безпідставною відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення такої вартості.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1-2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а тому і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів у митного органу не було.

З аналізу вищезазначених норм Митного кодексу України та встановлених обставин по справі, колегія суддів приходить до висновку про протиправність рішення Хмельницької митниці від 29.08.2013 року №400040000/2013/000034/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №400040000/2013/00065 від 30.08.2013 року. При цьому, імпортований позивачем Товар, на думку колегії є таким, що підлягає митному оформленню за заявленою митною вартістю відповідно до декларації від 29.08.2013 року №400040000/2013/004613.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 13 березня 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 червня 2014 року.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.