Ухвала суду № 39177176, 10.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/714/14 Справа № 207/2379/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Савченко Віктор Олексійович Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Живоглядової І.К.,

секретаря Шевченко Т.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянство України, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, судимого:

- 06.12.2005 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 1 рік;

- 07.08.2006 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. ст. 121, 71, 69 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі;

- 29.06.2011 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянство України, який мешкає за адресою АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;

за участю прокурора Каракай В.В.,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

В с т а н о в и л а:

вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року засуджено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК України на 5 років позбавлення волі, та ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 392,00 гривні в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи № 70/07-102 від 10 лютого 2013 року, 392,00 гривні - на проведення експертизи № 70/07/104 від 10 лютого 2013 року та 880,20 гривні - на проведення експертизи № 44/07-44 від 30 квітня 2013 року.

Також ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 294,00 гривні в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи № 70/07-101 від 10 лютого 2013 року.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_3, не оскаржуючи фактичних обставин провадження та кваліфікації дій, просить змінити вирок суду внаслідок невідповідності призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу внаслідок суворості. З урахуванням пом'якшуючих покарання обставин просить призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України. В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 подав клопотання, в якому просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році» (т. 5 а.п. 67, 126);

- обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі з доповненнями, не оскаржуючи фактичних обставин провадження та кваліфікації дій, просить змінити вирок суду в частині призначеного йому покарання. В обґрунтування своїх доводів посилається на пом'якшуючі покарання обставини, які судом не були враховані в повній мірі при ухваленні вироку. Просить ухвалити вирок, яким призначити йому більш м'яке покарання, також просить застосувати до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» (т. 5 а.п. 69, 128);

- захисник адвокат ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить змінити вирок суду у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ОСОБА_3 та даним про його особу внаслідок надмірної суворості. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що судом не в повній мірі враховані всі пом'якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття та визнання вини ОСОБА_3 Також стверджує про те, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину, а його співмешканка потребує лікування. Відтак, просить звільнити ОСОБА_3 від реального відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (т. 5 а.п. 52-55);

- захисник адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить змінити вироку суду у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та даним про особу обвинуваченого ОСОБА_2 внаслідок надмірної суворості. Крім того, стверджує те, що суд помилково прийшов до висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_2 ознак зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів, оскільки він придбав ці речі і носив при собі для самозахисту. Відтак, просить виключити з мотивувальної частини вироку посилання при кваліфікації дій ОСОБА_2 на вчинення незаконного зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів, а також призначити ОСОБА_2 більш м'яке покарання (т. 5 а.п. 60-62).

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги сторонами судового провадження подані не були.

За встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за те, що ОСОБА_2 з початку січня 2013 року, у невстановлений час та дату, у невстановленої слідством особи, в районі мікрорайону «Черьомушки» в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю - шротовий револьвер МЕ 38 Compact, пістолет моделі «RG-88» серії НОМЕР_1, а також боєприпаси - п'ять патронів, виготовлених саморобним способом, які незаконно зберігав і носив при собі і які було вилучені у нього під час особистого огляду 08 лютого 2013 року в період з 12-30 год. до 13-20 год., на ділянці автомобільної дороги із м. Дніпропетровська у м. Дніпродзержинськ біля смт. Карнаухівка.

Крім того, ОСОБА_3 приблизно 06 лютого 2013 року, у невстановлений час та дату, у невстановленої слідством особи, на Центральному ринку м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в районі вул. Мурахтова, не маючи передбаченого законом дозволу, незаконно придбав, пістолет моделі «RG-88» серії НОМЕР_2 з 7 (сімома) патронами до нього, які незаконно переніс за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2, де зберігав і носив із собою і які було вилучені під час особистого огляду 08 лютого 2013 року в період з 12-30 год. до 13-20 год., на ділянці автомобільної дороги із м. Дніпропетровська у м. Дніпродзержинськ біля смт. Карнаухівка.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали свої апеляційні вимоги та клопотали про звільнення їх від відбування покарання на підставі акту амністії.

Захисник адвокат ОСОБА_4 під час апеляційного розгляду провадження наполягав про застосування акту амністії до обвинуваченого ОСОБА_3 і просив суд звільнити його від відбування покарання.

Захисник адвокат ОСОБА_5 під час апеляційного розгляду провадження підтримав свої апеляційні вимоги про зміну вироку, просив виключити з мотивувальної частини посилання при кваліфікації дій ОСОБА_2 на вчинення незаконного зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів, а також призначити ОСОБА_2 більш м'яке покарання.

Прокурор в ході апеляційного розгляду провадження апеляційні вимоги обвинувачених та їх захисників не підтримав, вважав за необхідне вирок суду залишити без змін. Крім того вказував про відсутність підстав застосування до обвинувачених Закону України «Про амністію у 2014 році».

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинувачених та їх захисників на підтримку доводів своїх апеляційних вимог, думку прокурора з приводу поданих апеляцій, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисників адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, а змінена апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу, за встановлених судом обставин, підтверджуються зібраними органами досудового розслідування та дослідженими в ході судового розгляду доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку і які сторонами кримінального провадження не заперечувались.

Відтак, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційних вимог.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, в апеляційних скаргах ними не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та на кваліфікацію їх дій, перевіркою матеріалів провадження не виявлено.

Що стосується доводів захисника адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про необхідність виключення з обвинувачення кваліфікуючої ознаки носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, колегія суддів вважає їх безпідставними і такими, що об'єктивно спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Так, в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду провадження в суді першої і апеляційної інстанції сторонами кримінального провадження, в тому числі обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не заперечувались фактичні обставини провадження, вину у незаконному придбанні, зберіганні та носінні вогнепальної зброї і боєприпасів без передбаченого законом дозволу, вони визнавали в повному обсязі (т. 5 а.п. 12, 25).

Таким чином, органом досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які мають значення для об'єктивного, повного і всебічного розгляду провадження.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно кваліфіковані дії обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України, за встановлених судом обставин.

Отже, доводи захисника адвоката ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про неправильне застосування кримінального закону і неповноту судового розгляду, є без підставними і не знайшли свого підтвердження.

Що стосується доводів обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та їх захисників щодо невідповідності призначеного покарання обвинуваченим ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про їх особу, внаслідок суворості, колегія суддів виходить із наступного.

Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, випливає, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

При призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання.

На думку колегії суддів, покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначено відповідно до зазначених вимог закону.

Так, судом враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особу обвинувачених, всі обставини провадження, їх позитивні характеристики. До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд відніс визнання обвинуваченими своєї вини, щире каяття та сприяння розкриттю злочину. В свою чергу, ОСОБА_2 раніше судимий за скоєння умисних злочинів, судимості не погашені та не зняті у встановленому законом порядку. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в ході судового розгляду провадження не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд в повній мірі врахував всі обставини провадження і дані про особу обвинувачених, ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання, в тому числі і ті, на які посилаються обвинувачені та їх захисники у своїх апеляційних скаргах та обґрунтовано призначив покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України чи призначення їм покарання без ізоляції від суспільства колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, вирок суду є законним, обґрунтованим і належно вмотивованим, який зміні чи скасуванню не підлягає.

В ході апеляційного розгляду обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали раніше подані ними письмові клопотання про застосування до них Закону України «Про амністію в 2014 році». Просили звільнити їх від кримінального покарання за вироком суду.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали провадження в частині даних про особу обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 не може бути задоволено з огляду на наступне.

У відповідності до положень ст. ст. 85, 86 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р., - звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст. 1 цього Закону, засуджені за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання. А відповідно до ст. 9 того ж Закону - застосування цього Закону здійснюється щодо осіб, відносно яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відноситься до тяжких і не поєднане із насильством, небезпечним для життя і здоров'я. Із матеріалів провадження також вбачається, що амністія до нього раніше не застосовувалася (т. 3 а.п. 55). За вироком суду ОСОБА_3 призначено три роки позбавлення волі. Під вартою він знаходиться з 08 лютого 2013 року.

Таким чином на момент набрання чинності Законом України «Про амністію в 2014 році» ОСОБА_3 перебував під вартою більше 1 року і відбув більше ніж ? призначеного покарання.

У зв'язку з даними обставинами, ОСОБА_3 підпадає під дію ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р. і підлягає звільненню від покарання.

В свою чергу, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий за скоєння злочинів, в тому числі і тяжких, при цьому судимості не погашені та не зняті у встановленому законом порядку.

Відтак, підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від покарання у відповідності до Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р. колегія суддів не вбачає, оскільки згідно з п. «в» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р. № 392/96-ВР (у редакції від 14.05.2014 р.) амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р., п. «в» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р. № 392/96-ВР (у редакції від 14.05.2014 р.), ст. 85 КК України, ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, захисників адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обвинувачених за ч. 1 ст. 263 КК України, залишити без змін.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р. звільнити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 від кримінального покарання призначеного вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року.

Звільнити ОСОБА_3 з під варти в залі суду.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду: