Ухвала суду № 39166884, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/843/14 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Горбань Н.І. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., позивача ОСОБА_2, представника відповідача Даниленка Б.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного агентства земельних ресурсів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу Держземагенства у Козелецькому районі Чернігівської області, Головного управління Держземагенства у Чернігівській області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року позов задоволено.

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року, оскільки вважає, що постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, з грубим порушенням процесуальних норм.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого адміністративного суду України № К-51548/09 від 26.02.2013 позов ОСОБА_2 до Державного комітету України із земельних ресурсів, Козелецької районної державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області, Управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій, неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 13.11.2007 № 1096-к «Про звільнення ОСОБА_2»; поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області з 13.11.2007; стягнуто з Державного агентства земельних ресурсів України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з вирахуванням відповідних зборів і платежів та отриманих сум при звільненні за період з 13.11.2007 по 26.02.2013. Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі і стягнення на його користь заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Негайного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі не відбулося, натомість тільки 21.02.2014 відповідачем на виконання постанови Вищого адміністративного суду України наказом № 60-кт/а було скасовано наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 13.11.2007 № 1096-к «Про звільнення ОСОБА_2» та поновлено на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області з 13.11.2007.

Позивач, вважаючи, що має право на отримання заробітної плати за період, протягом якого не виконувалося рішення Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 про поновлення позивача на посаді, звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку в сумі 31507,32 грн за час затримки виконання судового рішення за період з 27.02.2013 по 20.02.2014 підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень визначено окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з матеріалами справи, 21.02.2014 відповідачем на виконання постанови Вищого адміністративного суду України наказом № 60-кт/а було скасовано наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 13.11.2007 № 1096-к «Про звільнення ОСОБА_2» та поновлено позивача на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області з 13.11.2007.

13 січня 2014 року позивач звернувся з заявою до начальника Головного управління Держземагенства у Чернігівській області Ладан Н.М. про нарахування та виплату першому заробітку за весь час затримки виконання рішення суду, тобто за період з 27 лютого 2013 року по 31 грудня 2013 року у сумі 53224,94 грн (без урахування податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування).

16 січня 2014 року позивач повторно звернувся до Голови Держземагентства України Тимченка С.М., в якій просив, зокрема: нарахувати та виплатити заробіток за час затримки виконання постанови Вищого адміністративного суду від 26 лютого 213 року у справі № К-51548/09, починаючи з 26 лютого 2013 року по дату фактичного поновлення на роботі; середній заробіток виплатити з урахуванням компенсації та індексації заробітної плати, а також допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань.

Листом Держземагентство України відмовило позивачу в нарахуванні та виплаті заробітної плати за час затримки виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У довідці від 10.04.2014 № 01-16/728, виданої відділом Держземагенства у Козелецькому районі Чернігівської області, вказано, що заробітна плата позивача за період з 27.02.2013 по 20.02.2014 складає 31507,32 грн (а.с. 175).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що період з 27.02.2013 по 20.02.2014 (датою, коли фактично виконано рішення суду) є періодом вимушеного прогулу позивача, а тому відповідно до вимог чинного трудового законодавства України втрачений за цей час заробіток в сумі 31507,32 грн підлягає відшкодуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що хоча в резолютивній постанові Вищого адміністративного суду України зазначено стягнути на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з вирахуванням відповідних зборів та платежів та отриманих сум при звільненні з Державного агентства земельних ресурсів України, проте суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що позивач працював та отримував заробітну плату в Козелецькому районному відділі земельних ресурсів. При цьому розрахунок при звільненні проведено також не Держземагентством України, а Козелецьким районним відділом земельних ресурсів.

З цього приводу суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи постанову № К-51548/09 від 26.02.2013 Вищий адміністративний суд України досліджував усі обставини справи та надав їм правову оцінку, а оскільки вказана постанова набрала законної сили, то підстав у суду апеляційної інстанції не брати до уваги дане судове рішення та обставини, що встановлені судом касаційної інстанції, немає.

Водночас що стосується посилань апелянта на те, що для правильного вирішення спору у даній справі пріоритетне значення має результат вирішення спору у справі № 2а-6/2008, то суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає наступне. 21 травня 2014 року Київським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення відносно поновлення ОСОБА_2 на роботі: на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 року встановлено порядок виконання судового рішення шляхом поновлення ОСОБА_2 на рівнозначній посаді у реорганізовану організацію, яка є правонаступником Управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області. Даною ухвалою відмовлено у тому числі у задоволенні вимог апеляційної скарги, що стосувалися грошових зобов'язань.

Таким чином, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Н.І.Горбань

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.