Рішення № 39164183, 21.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4985/14 21.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2 843,46 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Тахтеріна В.Є. (за довіреністю від 31.12.2013);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 21 травня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

24.03.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2 843,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/4985/14, розгляд справи призначено на 16.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 21.05.2014.

У судове засідання, призначене на 21.05.2014, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотрейд» (далі за текстом - ТОВ «Біотрейд») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1) було укладено Договір суборенди №КИ-131/10 (далі за текстом - Договір).

Позивач зазначає, що на виконання умов вказаного Договору, позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування холодильник електричний «Inter-550T» заводський номер 028954, вартістю 4 500,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 29.04.2010.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що холодильне обладнання встановлене за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач вказує на те, що 01.05.2012 уповноважена особа ТОВ «Біотрейд» прибула на місце встановлення обладнання для перевірки його наявності та стану і встановила відсутність холодильного обладнання, про що складений відповідний акт.

На підставі вищевикладеного, керуючись правом, наданим чинним законодавством України, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача понесені збитки за втрату холодильного обладнання у сумі 2 843,46 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.03.2014, 16.04.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду, відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як відомо з матеріалів справи, 15.04.2010 між ТОВ «Біотрейд» (орендар) та ОСОБА_1 (суборендар) було укладено Договір суборенди №КИ-131/10.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 1.1. Договору сторони передбачили, що у відповідності до умов Договору орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування холодильне обладнання - холодильник електричний «Інтер-550Т», Біола/Соки Біола/Премєра, відновна вартість обладнання 4 500,00 грн.

У відповідності до п.1.4. Договору обладнання повинно бути встановлено в місці, узгодженому з Орендарем, яке доступне для огляду покупцями товарів, із дотриманням правил встановлення і експлуатації обладнання, що зазначені в Інструкції з експлуатації. Місце встановлення обладнання зазначається на план-схемі, яка міститься в акті приймання-передачі обладнання.

На виконання умов Договору між сторонами було укладено Акт приймання-передачі обладнання від 29.04.2010 до Договору, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове платне користування (суборенду) наступне холодильне обладнання: холодильник електричний «Інтер-550Т». У відповідності до вказаного Акту приймання-передачі обладнання від 29.04.2010 до Договору, обладнання встановлено за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з п.5.1.11. Договору суборендар зобов'язаний не здійснювати самовільне, без дозволу орендаря, переміщення обладнання з місця його встановлення в інше місце в торговельній точці чи в іншу торговельну, точку, належну суборендарю чи іншим особам.

Розділом 6 вказаного Договору передбачено відповідальність сторін. Зокрема, п. 6.2.1. встановлено, що суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю збитки, зокрема, у випадку втрати обладнання - в розмірі вартості аналогічного обладнання, виходячи із ринкової відпускної ціни, що діє на момент добровільного відшкодування збитків Суборендарем; а якщо добровільне відшкодування не здійснено, - то діючої на момент подання позову.

Відповідно до п.6.2.3. Договору факт втрати обладнання підтверджується відповідним актом, складеним представником орендаря за участю суборендаря (чи його представника). У випадку відмови суборендаря (чи його представника) від підписання акту, акт складається в односторонньому порядку і суборендар не має права його оскаржувати.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як слідує з Акту про втрату орендованого обладнання від 01.05.2012, складеного та підписаного директором ТОВ «Біотрейд», орендодавцем перевірено наявність у орендаря холодильника електричного «Інтер-550Т», заводський №028954, котре передано орендодавцем орендарю 29.04.2010 на підставі Договору і було встановлено за адресою: АДРЕСА_2. З Акту слідує, що всупереч умов Договору, у місці встановлення орендоване обладнання відсутнє.

Станом на час розгляду справи доказів повернення вказаного майна до суду не представлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість переданого в оренду майна в розмірі 2 843,46 грн. у відповідності до Акту від 01.05.2013, укладеного між ТОВ «Форекс» та ТОВ «Біотрейд», та платіжного доручення №052604 від 30.05.2013.

Відповідно до ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 5.1.14 Договору встановлено обов'язок суборендаря відшкодувати орендарю збитки у випадку втрати чи пошкодження обладнання, виплатити штрафні санкції.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, враховуючи те, що всупереч умов Договору, відповідач здійснив самовільне, без дозволу орендаря, переміщення холодильного обладнання: холодильник електричний «Інтер-550Т» з місця його встановлення: АДРЕСА_2, що підтверджується відповідним Актом, наявним в матеріалах справи, підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі вартості аналогічного обладнання у сумі 2 843,46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Виходячи із наведеного, Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, дослідивши матеріали та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості переданого в оренду майна підлягають задоволенню у повному обсязі сумі 2 843,46 грн.

На підставі вищезазначеного, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02217, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 135, код ЄДРПОУ 30502509, п/р 26005132704001 в ПАТ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) понесені збитки у сумі 2 843,46 грн. (дві тисячі вісімсот сорок три гривні 46 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) . Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.05.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало