Рішення № 39164182, 19.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/305/14 19.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж"

про стягнення 54 780,19 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Олейніков Є.В. (за довіреністю від 17.02.2014);

Гаджук П.П. (за довіреністю від 14.02.2014);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 19 травня 2014 року, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

До канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" про стягнення 54 780,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 31.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 відкладено розгляд справи на 23.04.2014.

У судове засідання, призначене на 23.04.2014 з'явилися представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представником відповідача надано клопотання про продовження строку розгляду спору.

В судовому засіданні 23.04.2014 оголошено перерву до 19.05.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (далі за текстом - ТОВ «Солстрой») та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» (далі за текстом - ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») було укладено Договір №597/08-06 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, виконавець за завданням замовника зобов'язався організувати та виконати відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплекс робіт з використанням матеріалів та механізмів Замовника, а саме монолітні залізобетонні роботи: колон, перекриття та стін в вісях 610-680 на об'єкті «Реконструкція існуючих та будівництво нових об'єктів Національного спортивного комплексу «Олімпійський», розташованого за адресою: 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі м. Києва у терміни встановлені Договором.

Позивач зазначає, що замовник впродовж періоду грудень 2009 - січень 2011 перерахував в рамках Договору грошові кошти у сумі 788 392,99 грн.

Разом з тим, за аналогічний період між замовником та виконавцем підписано Акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 загальною сумою 733 612,80 грн.

Таким чином, позивач в позовній заяві посилається на те, що ТОВ «Солстрой» надмірно перерахувало на банківський рахунок ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» грошові кошти у сумі 54 780,19 грн.

Позивач наголошує на тому, відповідачем безпідставно набуто грошові кошти в сумі 54 780,19 грн. та зазначає, оскільки укладений договір припинив свою дію правова підстава для перерахування грошових коштів відпала.

З огляду на вищевикладене позивач просить суд стягнути з ТОВ «Солстрой» 54 780,19 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.03.2014, 31.03.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2009 між ТОВ «Солстрой» (замовник) та ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» (виконавець) було укладено Договір №597/08-06, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах визначених Договором виконавець за завданням замовника зобов'язується організувати та виконати відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплекс робіт з використанням матеріалів та механізмів замовника, а саме монолітні залізобетонні роботи: колон, перекриття та стін в вісях 610-680 на об'єкті «Реконструкція існуючих та будівництво нових об'єктів Національного спортивного комплексу «Олімпійський», розташованого за адресою 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі м. Києва.

Розділом 4 вказаного Договору передбачено порядок розрахунків та здачі-приймання робіт. Так, у відповідності до п.4.5.1 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаного замовником акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, який подається виконавцем не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник розглядає і підписує їх протягом 5 днів з дати отримання або у той же час надає обґрунтовану відмову в прийманні робіт.

Пунктом 4.5.2 Договору передбачено, що замовник розраховується з виконавцем за виконані роботи, з урахуванням авансових платежів (за їх наявності), в 15-денний термін після підписання Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.

У відповідності до п.5.2.1. Договору виконавець виконує свої зобов'язання за Договором належним чином відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації та отриманого технічного Завдання, дотримуючись вимог ДБНУкраїни та додатків до цього Договору, з використанням супутніх матеріалів свого постачання по цінам узгоджених Замовником.

З матеріалів справи слідує, що замовник за період з грудня 2009 року по січень 2011 року на виконання умов Договору перерахував кошти у сумі 788 392,99 грн., що підтверджується, зокрема наступними документами: платіжне доручення №2136 від 16.12.2009, платіжне доручення №20703 від 21.01.2010, платіжне доручення №2430 від 17.02.2010, платіжне доручення №2648 від 17.03.2010, платіжне доручення №2717 від 01.04.2010, платіжне доручення №2762 від 06.04.2010, платіжне доручення №2793 від 08.04.2010, платіжне доручення №2911 від 29.04.2010, платіжне доручення №3221 від 30.06.2010, платіжне доручення №22586 від 02.08.2010, платіжне доручення №3982 від 14.01.2011.

Разом з тим, за період з грудня 2009 року по січень 2011 року між замовником та виконавцем підписано Акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 на суму 733 612,80 грн., що підтверджується наступними документами: довідка про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року сумою 108 044,40 грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року сумою 55 449,60 грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року сумою 225 198,00 грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року сумою 259 071,60 грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року сумою 81 472,80 грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року сумою 4 376,40 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Солстрой» надмірно перерахувало на банківський рахунок ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» грошові кошти у сумі 54 780,19 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №10-519 від 23.12.2013, відповідно до якої просив відповідача перерахувати на банківський рахунок ТОВ «Солстрой» помилково зараховані кошти у сумі 54 780,19 грн.

Однак, станом на час розгляду справи докази сплати наявної заборгованості в матеріалах відсутні.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 788 392,99 грн., натомість виконавцем надано робіт на суму 733 612,80 грн. Докази виконання інших робіт, що враховують суму переплати, відповідачем не надано. Крім того, умовами Договору не передбачено зарахування зайво сплачених коштів в рахунок оплати виконання інших робіт.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 54 780,19 грн. коштів, сплачених за послуги, які фактично надані не були та утримуються відповідачем безпідставно.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідачем не надано належних доказів виконання робіт на суму переплати позивачем у розмірі 54 780,19 грн., а також не надано обґрунтованих пояснень чи заперечень, які б спростовували обставини, викладені у позовній заяві.

Таким чином, оскільки кошти у розмірі 54 780,19 грн. позивачем перераховано помилково, а відповідачем отримано вказані кошти без достатньої правової підстави, суд приходить до висновку, про обов'язок відповідача повернути помилково отримані кошти на користь позивача.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" (03179, м. Київ, вул. Котельникова, 51, код ЄДРПОУ 34482827) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 1-А, код ЄДРПОУ 30210582) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти у сумі 54 780,19 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят гривень 19 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.05.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало