Ухвала суду № 39160741, 03.06.2014, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/6126/2014 Головуючий у 1-й інстанції - Хоменко О.Л.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Іванченка М.М,

Болотова Є.В.

при секретарі - Онищенко О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» - Барибіної Катерини Борисівни на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року задоволено клопотання представника позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках в банках, з метою забезпечення позову.

Накладено арешт на грошові кошти в сумі 16578 грн. 13 коп. (в межах пред'явленого позову), що належить ПАТ «СК «Здорово» і знаходяться на рахунках:

- № 26505057000012 в філії «Розрахунковий центр» ПрАТ КБ «ПриватБанк», МФО 320649;

- № 26500002006820 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111, код ЄДРПОУ 33637321;

- № 26509010711501 в ПАТ «Альфа-Банк» у м.Києві, МФО 300346 .

В апеляційній скарзі представник ПАТ «СК «Здорово» - Барибіна К.Б. просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, не відповідає нормам процесуального права та обставинам справи. На думку представника відповідача, судом безпідставно накладено арешт на грошові кошти відповідача, оскільки у клопотанні позивача про вжиття заходів забезпечення позову відсутні причини та відповідні докази, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов. Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту порушення його прав та інтересів відповідачем, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності підприємства та обмежують можливість користуватись та розпоряджатись власним майном. Судом першої інстанції порушено ч. 3 ст. 152 ЦПК України, відповідно до якої види забезпечення позову мають бути смівмірними із заявленими позивачем вимогами.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_3 не з'явилась, але надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність з урахуванням матеріалів, що знаходяться у справі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у листопаді 2013 року звернулась до суду з позовом до ПАТ «СК «Здорово» про стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди. Посилалась на те, що 21 червня 2013 року сторонами був укладений договір добровільного медичного страхування, 6 серпня 2013 року позивачем подано заяву про дострокове припинення договору та повернення сплачених грошових коштів в сумі 11 343 грн. 18 коп., проте зазначені кошти відповідачем не повернуті, чим порушено умови договору, вимоги закону та завдано позивачу моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

У лютому 2014 року представником позивача була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу рахунки відомі позивачу, а саме: № 26505057000012 в філії «Розрахунковий центр» ПрАТ КБ «ПриватБанк», МФО 320649; № 26500002006820 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111, код ЄДРПОУ 33637321; № 26509010711501 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346. Підставою для забезпечення позову зазначав те, що позивач вважає, що відповідач має скрутне становище щодо виконання своїх зобов'язань та побоюється, що не отримає належні виплати через неплатоспроможність відповідача.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, вважає, що він не відповідає обставинам справи та положенням ст. 151, п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Так відповідно до ч. 3 ст.152 ЩІК України суд вживає заходів забезпечення позову, якщо це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивачем доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не надано.

Суд першої інстанції також не пересвідчився чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також не з'ясував питання про те, чи перешкоджають вжиті заходи забезпечення позову господарській діяльності відповідача.

За таких обставин, у суду апеляційної інстанції немає підстав вважати ухвалу районного суду про забезпечення позову такою, що постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду від 11 лютого 2014 року, як постановлена з порушенням вимог процесуального закону, - скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» - Барибіної Катерини Брисівни задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: