Ухвала суду № 39155536, 10.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 132/468/14-ц Провадження № 22-ц/772/1553/2014Головуючий в суді першої інстанції:Павленко І. В.Категорія: 27Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

10 червня 2014 року м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Не погодившись із рішенням, ПАТ КБ «Надра» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача Самолюк Ю.І. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проти вимог апеляційної скарги заперечують, просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне і обґрунтоване.

Відповідач ОСОБА_4, повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з'явився, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору, укладеного між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3, останній отримав кредитні кошти в умі 12995 дол. США, зі сплатою 15,5 % річних, з кінцевим терміном повернення 24.11.2009 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_4 поручається за належне виконання позичальником взятих на зобов'язань і відповідає перед кредитором у повному обсязі.

Однак, свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 не виконував належним чином і станом на 27.11.2013 року має заборгованість в розмірі 1983,04 дол. США., що еквівалентно 15850 грн. 44 коп.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Умовами кредитного договору - п. 1.2, укладеного між сторонами, кредитні кошти надавалися відповідачеві для споживчих потреб, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 1 та 4 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами - частина 1 статті 252 ЦК України.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила - частина 1 статті 261 ЦК України.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізовувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до п. п. 3.4.4, 3.4.3, 3.5, 8.5 кредитного договору сторони погодили, кінцевий термін повернення кредиту - 24 листопада 2009 року зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 15,5% річних, нарахування яких здійснюється за фактичну кількість днів у періоді, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором. Черговий мінімальний платіж вноситься позичальником щомісячно до 5 числа поточного місяця.

Тобто згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені умовами договору та графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати про центи за користування кредитом.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_3 припинив виконувати зобов'язання щодо щомісячного погашення кредиту з 07 березня 2007 року, тоді як позивач звернувся до суду лише 12 лютого 2014 року.

Сама по собі умова договору про його дію до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача подавалась відповідачем ОСОБА_3 суду першої інстанції (а.с.32).

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення усієї суми заборгованості за кредитом разом із нарахованими відсотками та штрафними санкціями -пенею.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок - стаття 253 ЦК України.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, у справі № 6-116цс13 від 06.11.2013 року Верховний Суд України висловив правову позиці, згідно з якою початок перебігу позовної давності відповідно до статті 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Вірним є також висновок суду щодо відсутності правових підстав стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителя ОСОБА_4

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 Постанови від 30.03.2012, № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таки чином, суд першої інстанції повно й всебічно дослідив обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» відхилити, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.